Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту в якому вони згадуються, посередні сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Найбільші, а також задовгі і громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добуток, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і усіх нумерованих формул. Задля економії місця декілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, які не мають самостійного значення, вписують у середині рядків тексту.

При посиланнях на будь-яку формулу її номер ставлять точно в тій же графічній формі, що і після формули, тобто арабськими цифрами в круглих дужках.

Наприклад: у формулі (3.7); з рівняння (5.1) випливає...

Якщо посилання на номер формули знаходиться усередині виразу, укладеного в круглі дужки, то них рекомендується заміняти квадратними дужками.

Наприклад: Використовуючи вираз для оцінки ефективності експорту [див. формулу (14.3)], одержуємо...

При написанні формул використовують символи, індекси та експлікації.

Символ - це умовна позначка, по-перше, математичних величин, по-друге, одиниць виміру величин і, по-третє, математичних знаків.

Як символи використовуються букви російського (українського), латинського або грецького алфавітів. Щоб уникнути збігу символів різних величин, застосовуються індекси.

Індексом можуть служити малі літери російського, латинського і грецького алфавітів, арабські і римські цифри, штрихи. Розташовуються індекси праворуч від символу вгорі або внизу. Однак верхні індекси використовуються вкрай рідко, тому що це місце розташування ступеня.

При використанні символів і індексів необхідно дотримуватись наступних вимог.

1. Та ж сама величина в тексті всієї магістерської роботи повинна бути позначена однаково.

2. Буквені індекси повинні відповідати початковим або найбільш характерним буквам найменування поняття або величини, на зв'язок з якими вказує індекс (наприклад: Кр - константа рівноваги).

3. Індекс 0 (нуль) необхідно використовувати тільки у випадках, що вказують на початкові або вихідні показники.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів (експлікацію) необхідно представляти безпосередньо під формулою у тієї ж послідовності, у якій вони наведені у формулі.

Експлікація повинна відповідати наступним вимогам.

1. Розміщатися тільки після формули, від якої відокремлюється комою.

2. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапка і без абзацного відступу.

3. Значення кожного символу і числового коефіцієнту необхідно подавати з червоного рядку.

4. Символи треба розташовувати в порядку згадування у формулі. У формулах із дробами спочатку пояснюють чисельник, а потім - знаменник.

5. Повинна включати всі символи з формули або групи формул, після яких експлікація розташована.

Розділові знаки розставляються в експлікації в такий спосіб:

1. Між символом у розшифровці ставлять тире.

2. Усередині розшифровки одиниці вимірів відокремлюють від тексту комою.

3. Після розшифровки перед наступним символом ставлять крапку з комою.

4. Наприкінці останньої розшифровки ставлять крапку.

Наприклад:

Тоді система S виражається наступною трійкою об’єктів:

S = áS, F, Xñ, (1.1)

де

S – структура, яка характеризує будову системи і дає загальний опис її елементів;

F – функції системи, які описують поведінку елементів системи і природу відповідних зв’язків між ними;

X – емерджентність, яка поєднує елементи структури і функцій в єдине ціле.

Рівняння і формули необхідно виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули необхідно залишити не менш одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщуються в один рядок, її слід перенести після знаку рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), добутку (´) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами у круглих дужках біля правого краю сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний рядок формули. Номер формули при її перенесенні розміщають на рівні останнього рядку. Якщо формула находиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки праворуч напроти основного рядку формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою, ставиться праворуч від вістрю фігурної дужки, яке знаходиться у середині групи формул і обернено у бік номеру.

Загальне правило пунктуації у тексті з формулами таке: формула входить у речення як його рівноправний елемент. Тому наприкінці формул і в тексті перед ними розділювальні знаки ставлять відповідно правилам пунктуації.

Двокрапка перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

· у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

· цього потребує побудова тексту, який передує формулі.

Розділювальними знаками між формулами, які йдуть одна за одною і не відділені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо після формули до її номеру.

Розділювальні знаки між формулами при фігурній дужці ставлять усередині фігурної дужки. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділювальні знаки не ставити.

3.7. Загальні правила цитування і посилання на використані джерела.

При написанні роботи студент повинен робити посилання на джерела, матеріали або окремі результати, наведені в роботі, на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають можливість відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію відносно нього, допомагають виявити його зміст, мову тексту, об’єм. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли матеріал, що міститься в них, не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номера сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на котрий зроблені посилання у роботі.

Посилання у тексті роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.

Наприклад: «... в роботах [1-7]...».

Допускається приводити посилання на джерела в виносках, при цьому оформлення посилання може відповідати її бібліографічному опису за переліком посилань з зазначенням номеру.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід приводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати текст, що цитується, тому що скорочення наведеного витягу може викривити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги щодо цитування є наступними:

· текст цитати починається і закінчується лапками і приводиться у тієї граматичній формі, у якій його представлено у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за виключенням тих, що спричинили загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

· цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без викривлення мислей автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без викривлення авторського тексту і позначується трьома крапками. Вони ставляться у будь якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед текстом, який випущено, або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

· кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

· при непрямому цитуванні (переказі, викладення мислей інших авторів власними словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладені мислей автора, коректним відносно оцінювання його результатів, і надавати відповідні посилання на джерело;

· якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або мислей з тексту, що цитується, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або запитання;

· якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в неї деякі слова, робиться спеціальний коментарій, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст коментарію поміщується у круглі дужки. Варіантами таких коментарів є:

· (курсив наш. - М. Х.);

· (підкреслено мною. - М. Х.);

· (розрядка моя. - М. Х.).

Наприклад:

Цитата у тексті: «... ежегодно в Украине получается 1,7 миллиардов тонн разнообразных твердых промышленных отходов...» [6] ¹⁾.

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Бент О.Й. О разработке концепции ресурсосбережения в минерально-сырьевом комплексе Украины // Минеральные ресурсы Украины. - 1995. - № 2. - С. 20-21.

Відповідне подання виноски в колонтитулі сторінки:

¹⁾ [6] Бент О.Й. О разработке концепции ресурсосбережения в минерально-сырьевом комплексе Украины // Минеральные ресурсы Украины. - 1995. - № 2. - С. 20-21.

Рекомендується в основному тексті або в заключних абзацах розділів давати посилання на власні наукові роботи студента (якщо такі є за темою магістерської роботи).

У посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти зазначають їх порядкові номери.

Наприклад: «... у розділі 3...», «...дивись 2.1...».

Посилання на ілюстрації роботи також зазначають порядковим номером ілюстрації.

Наприклад: «рис. 1.2», «...на рис. 1.3...».

Посилання на формули роботи зазначають порядковим номером формули в дужках.

Наприклад: «... у формулі (2.1)…», «... у рівняннях (2.1)-(2.5)...».

На усі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть скорочено.

Наприклад: «... у табл. 1.2…».

При повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації необхідно указувати скорочене слово «дивись».

Наприклад: «див. табл. 1.3».

При посиланнях на додатки указують їх номер.

Наприклад: «...у додатку Б...».