Бюджетна система та бюджетний устрій

Під бюджетною системою слід розуміти сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, які будуються на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

У червні 2001 р ВРУ був прийнятий Бюджетний кодекс, який визначив основні засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування.

Бюджетна система України являє собою сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів (їх в Україні більше 10 тис.), побудовану з урахуванням економічних відносин, державного адміністративно-територіального устроїв.

Рис..2. Бюджетна система України

До місцевих бюджетів належать: бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, Бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

Зведений бюджет України складається для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави і включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим і зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. Доходи і видатки місцевих бюджетів входять до складу зведеного бюджету і не входять до складу Державного бюджету України.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області містить показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району охоплює показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, то зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Рис.3. Зведений бюджет України

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови, бюджетної системи, її структури, взаемозвязок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Бюджетний устрій ґрунтується на:

· Визначенні видів бюджетів, які створюються в державі;

· Принципах побудови бюджетної системи (характеризують взаемозвязок та підпорядкованість бюджетів);

· Розмежуванні доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

· Організації взаємовідносин між бюджетами.

В Україні на кожному рівні адміністративно-територіального поділу створюються централізовані та місцеві бюджети та створюється єдиний центральний бюджет країни.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип повноти — до складу бюджетів включаються всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнути запланованих цілей, залучаючи мінімальний обсяг бюджетних коштів, і максимального результату, використовуючи ви­значений бюджетом обсяг коштів;

7) принцип субсидіарності — розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Зокрема у Бюджетному кодексі України визначено перелік формальних ознак, які свідчать про те, що уряд недостатньо відповідаль­но поставився до вимог Бюджетної резолюції. Разом з тим підвищено відповідальність Верховної Ради за дотримання бюджетної політики, визначеної нею ж у Бюджетній резолюції, керівників фінансових органів на рівні області, міста обласного значення та району.

Розподіл видатків засновується на призначенні того чи іншого бюджету.

З центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру: державне управління, судова і виконавча влада, соціальний захист, обслуговування держаного боргу.

З відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення: витрати на соціально-культурну сферу; утримання місцевої інфраструктури, місцевих органів влади та управління.

Рис. 4. Органи, які здійснюють управління бюджетом в Україні

Застосовують два підходи:

· розподіл за територіальною ознакою (за місцевим знаходженням об’єкта фінансування);

· виходячи з відомчого підпорядкування(фінансування з бюджету того рівня, до якого відноситься орган управління, якому підпорядкований даний об’єкт фінансування).

Наприклад: НКПТ фінансується з державного бюджету, так як підпорядковано Міністерству освіти і науки України, а загальноосвітні школи міста фінансуються з міського бюджету, так як підпорядковані Міськвно, школа-інтернат-з обласного бюджету, так як має обласне підпорядкування.

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування видатків і може проводитися на основі двох методів. Перший – закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі або за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах едності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на:

закріплені - такі, які в законодавчому порядку повністю закріплюються за певним бюджетом і не підлягають передачі у бюджети нижчого рівня, або частково закріплюються за бюджетом вищого рівня і у певному обсязі підлягають передачі у бюджети нижчого рівня.

Наприклад: в склад доходів Державного бюджету України включаються такі закріплені доходи: ПДВ, акцизний збір з імпортних товарів, ввізне мито, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. В складі доходів місцевих бюджетів закріпленими є місцеві податки і збори.

регулювальні доходи - такі які поділяються за нормативами від загальнодержавних податків і зборів із бюджету вищого рівня в бюджет нижчого рівня для їх збалансування.

Доходи місцевих бюджетів складаються з таких елементів: Власні джерела доходів (закріплені доходи, регулювальні); Додаткові (дотації вирівнювання, субвенції, субсидії, кредитні ресурси).

Дотації вирівнювання, субвенції – виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покривають видатки місцевих бюджетів (головним чином обласних).

Кредитні ресурси – це кошти, залучені шляхом державних та місцевих позик під певні державні зобов’язання – облігації.

4. Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій. З метою регулювання міжбюджетних відносин використовують Міжбюджетні трансферти.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються із одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм пов’язаних з соціальним захистом, наданням пільг та виконанням інвестиційних проектів.

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм.

За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні — між бюджетами різних рівнів, і горизонтальні — між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні — на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління.

Форми взаємовідносин: бюджетне субсидіювання, вилучення коштів, взаємні розрахунки; бюджетні позички. Субсидіювання — це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації. Вилучення коштів — передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Взаємні розрахунки — передання коштів із одного бюджету до іншого у зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні позички — запозичення коштів у зв’язку з виникненням тимчасового касового розриву — незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів. Можуть надаватись або з бюджету вищого рівня, або установами банківської системи (на даний час в Україні позички можна отримати тільки в банках).