Другий аспект стосується взаємовідносин центрального банку з урядом з приводу фінансування дефіциту державного бюджету

ДЛЯ ТОГО ЩОБ УРЯД НЕ МАВ МОЖЛИВОСТІ ЧИНИТИ ТИСК НА ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК, У БАГАТЬОХ КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОМУ БАНКУ НА ЗАКОНОДАВЧОМУ РІВНІ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ НАДАВАТИ УРЯДУ ПРЯМІ КРЕДИТИ НА ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ, А ТАКОЖ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ КУПУВАТИ ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ НА ПЕРВИННОМУ РИНКУ.

НА СТУПІНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ ПЕВНИМ ЧИНОМ ВПЛИ­ВАЄ ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ ВИЩОГО КЕРІВНИЦТВА БАНКУ. У багатьох розвинених країнах керуючий центральним банком або призначається Президентом країни, або обирається вищим законодавчим органом державної влади, причому на строки, що перевищують термін повноважень уряду (США — 14 років, Німеччина — 8 років, Японія — 5 років). ДО ТОГО Ж ВІДКЛИКАТИ ВИЩЕ КЕРІВНИЦТВО ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ АБО ДОСИТЬ СКЛАДНО, АБО ВЗАГАЛІ НЕМОЖЛИВО.

Організаційна структура центрального банку значною мірою визначається формою державного устрою країни (чи це федерація, чи це унітарна держава), національними традиціями й особливостями банківського законодавства.

Найнезвичайнішу структуру з усіх центральних банків світу має центральний банк США. Структура цього банку визначається федеративним устроєм держави, а також традиційною ворожістю американської громадськості до централізації фінансової влади, до надмірного втручання держави у справи приватних установ і, зокрема, комерційних банків.

Центральний банк, який є елементом Федеральної резервної системи США (ФРС), складається з Ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, Федерального комітету відкритого ринку і Федеральної консультативної ради.