Виконання затвердженого бюджету

Четвертою, але основною стадією бюджетного процесу є виконання бюджету.

Виконати бюджет — це зібрати доходи, мінімальна сума яких встановлена в законі про державний чи місцевий бюджет (перевиконати встановлений об'єм — це добре, а недовиконання — це збільшення дефіциту), та профінансувати видатки (покривати видатки можна, не перевищуючи їх граничний об'єм, бо фінансування понад встановлену межу — це збільшення дефіциту, підвищення розміру видатків на певні заходи — це неодмінно зменшення витрат на будь-які інші видатки, але ж в бюджет внесені першочергові, пріоритетні витрати).

Згідно зі статтею 116 Конституції України забезпечення виконання затвердженого бюджету покладене на Кабінет Міністрів України,, Щодо місцевих бюджетів, то в статті 143 Конституції України говориться, що сільські, селищні та міські Ради затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць, як і обласні та районні Ради, й контролюють їх виконання, а, зрозуміло, виконання покладене на виконавчі органи.; Обласні і районні бюджети виконують згідно зі статтею 6Ї Закону України “Про місцеве самоврядування” відповідні державні адміністрації на підставі Закону України “Про бюджетну систему України”.

Державний бюджет України виконується за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів України відповідно до показників цього бюджету, затвердженого Верховною Радою України.

Державний бюджет України виконується по видатках в тих самих пропорціях щодо загальної суми видатків бюджету, які затверджені Верховною Радою України. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюється щоквартально.

Виконання бюджетів здійснюється в межах доходів, що надійшли, і коштів на фінансування дефіциту бюджету. Безпосередньо виконання дохідної частини покладене на податкову адміністрацію, яка здійснює контроль за правильністю і повнотою обчислення обов'язкових платежів і податків своєчасністю їх зарахування у відповідні бюджети.

34. Звітність про виконання бюджету.

Бюджетний цикл за певним бюджетом закінчується оприлюдненням звіту про виконання бюджету,' Конституція України встановила, що Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає Верховній Раді України звіт про виконання державного бюджету України (ст. 97). Стаття 40 Закону України “Про бюджетну систему України” встановила строк подання звіту про виконання державного бюджету за попередній рік — 1 травня, але не встановлено строк затвердження такого звіту. Наприклад, звіти про виконання Державного бюджету у 1994 та 1995 роках досі не затверджені, вони поверталися Кабінету Міністрів, але до цього часу звіти не оприлюднені, як цього вимагає Конституція.

Звіт про виконання Державного бюджету України представляє на засіданні Верховної Ради України Кабінет Міністрів

Закон “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” було прийнято 26 січня 1993 року.

України. З доповіддю про виконання Державного бюджету України виступає міністр фінансів України або особа, що виконує його обов'язки.

До звіту про виконання Державного бюджету України додаються пояснення щодо всіх відхилень від затвердженого Закону про Державний бюджет України як по доходах, так і по видатках.

Звіти про виконання республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, міського (крім міст районного підпорядкування), районного, районного в місті бюджету складають відповідно Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансове управління (відділ) виконавчих органів міської, районної в місті Рад місцевого самоврядування про виконання міського бюджету (міст районного підпорядкування), селищного та сільського бюджету — виконавчі органи відповідних Рад.

Виходячи із змісту статті 61 (ч. 3) Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, звіт про виконання обласних і районних бюджетів складають відповідні державні адміністрації.

Протягом двох тижнів після подання матеріалів про виконання бюджету Верховній Раді комітети розглядають звіт і готують висновки. Звіт про виконання Державного бюджету повинен бути розглянутий не пізніше 1 травня. На засіданні Верховної Ради заслуховуються висновки Комітету з питань бюджету та інших комітетів.

Після обговорення приймається постанова щодо звіту про виконання Державного бюджету.

Верховна Рада може і не затвердити звіт про виконання бюджету і розглянути питання про відповідальність державних органів і посадових осіб виконавчої влади за порушення бюджетного законодавства^ Затвердженням звіту про виконання бюджету Верховна Рада України здійснює контроль за його виконанням, оцінює правомірність дій органів виконавчої влади, доцільність змін, що вносилися в бюджет під час його виконання. Затвердження звіту про виконання бюджету є схваленням дій органів виконавчої влади, які виконували приписи Ради, що містилися в актах про бюджет.

Постанови щодо затвердження звіту про виконання бюджету, як і самі акти про бюджет (закон і рішення місцевих Рад), публікуються і доводяться до загального відома.

35. Поняття державних доходів.

Грошові надходження до державного бюджету, в тому числі внески у державні цільові фонди (крім Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування), і в місцеві бюджети прийнято вважати доходами бюджетів.

Сукупність фінансових ресурсів державного бюджету, місцевих бюджетів. Пенсійного фонду України (централізовані фонди), засобів державних підприємств і організацій та засобів в частці державної власності спільних підприємств (децентралізовані фонди) складають державні доходи.

Сукупність фінансових ресурсів державних доходів і доходів, що залишаються у розпорядженні підприємств, об'єднань, фірм недержавної форми власності, складають доходи країни.

Поділ доходів на централізовані і децентралізовані здійснюється за суб'єктним складом. Держава створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та їх організаційних форм, забезпечує їх самостійність, визначаючи права і відповідальність за здійснення господарської діяльності, регулює відносини їх з іншими підприємствами і організаціями, органами місцевого самоуправління, органами державного управління що закріплено в Законі “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року (зі змінами і доповненнями).

36. Система державних і місцевих доходів.

Під системою доходів державного і місцевих бюджетів розуміють сукупність включених в них податків, зборів, обов'язкових платежів, цільових внесків. Системі доходів властива внутрішня єдність і особливості, характерні для кожної з груп і видів доходів.

Характерні особливості податків, зборів і обов'язкових платежів за групами і видами обумовлені колом платників, об'єктами оподаткування, соціально-економі"ними ознаками, цільовою направленістю, методами стягнення, способами захисту інтересів держави.

Доходи державного і місцевих бюджетів, що надходять у формі податків, зборів і обов'язкових платежів, не мають індивідуально відплатного і цільового призначення. Внески ж у державні цільові фонди, наприклад у фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, інноваційний фонд та інші, можуть використовуватися тільки на потреби, що передбачені законодавчими актами про ці фонди.

За методами залучення коштів доходи бюджетів класифікуються так: 1) податки; 2) збори; 3) обов'язкові неподаткові платежі; 4) внески у державні цільові фонди, що включені у державний бюджет.

У податковій системі провідне місце належить податкам, серед яких найбільшу питому вагу складає податок на додану вартість.

37. Поняття обов'язкових платежів і податку.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно дозаконів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України. Відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України зараховуються на окремі рахунки відповідних бюджетів та використовуються виключно на фінансування дорожнього господарства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) добюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

38. Ознаки, функції та принципи податку.

Податок – це форма примусового відчуження в результаті діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обов'язок у державну чи комунальну власність, який вносять до бюджету певного рівня, який виступає як обов'язковий, не цільовий, безумовний, безвідплатний і безповоротний платіж.

Ознаки податку: вид платежу, закріпленого НПА;

індивідуальна безвідплатність;

нецільовий характер;

безумовний характер;

податком є платіж, який надходить до бюджету;

обов'язковий характер;

безповоротний характер;

платіж у грошовій формі.

Функції податків повинні відбивати їх суттєвість.

1) Фіскальна — відповідно до цієї функції, податки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, для задоволення суспільних потреб.

2) Регулююча функція податку слугує своєрідним доповненням попередньої і скерована як на регулювання виробництва, так і на регулювання споживання (наприклад, непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно, і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави.

3) Розподільна функція податку являє своєрідне віддзеркалення фіскальної: наповнити казну, щоб потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою функцією, і в одній дії можуть проявлятися обидві. Наприклад, непрямі податки, які регулюють споживання, створюють основи для перерозподілу коштів від одних платників до інших (акциз на делікатесні види продуктів тощо).

4) Стимулююча (дестимулююча) функція - механізм пільг, зміна об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування.

5) Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного податку зокрема, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації своєї мети в умовах, що склалися.

Принципи податку:

1) одноразовість обкладання означає, що один і то же об'єкт може оподатковуватися одним видом податку тільки один раз за певний період (податковий період);

2) найбільш важливі податки, які здійснюють основні надходження коштів у бюджет, і перелік всіх інших визначаються вищим органом законодавчої влади. Механізм оподаткування регулює уряд;

3) універсалізація податку припускає незалежність податкового тягаря від форм власності платника, рівний підхід до умов оподаткування будь-яких суб'єктів. Цей принцип формує також умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкту, незалежно від джерел його одержання. Таким чином, всі платники зобов'язані відраховувати рівну частку' прибутку, залежно від своєї діяльності;

4) науковий підхід в формуванні елементів податкового механізму.

39. Загальна характеристика податкового права і податкових правовідносин.

Податкове право — це сукупність фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини по встановленню, стягненню у бюджети різних рівнів обов'язкових, індивідуально безек-вівалентних платежів — податків.

Інститут податкового права є провідним у галузі фінансового права тісно пов'язаним з інститутом бюджетного права і з фінансами підприємств та організацій усіх форм власності.

Нормами права регулюється виникнення, змінення і припинення податкових правовідносин. Для кожної юридичної чи фізичної особи виникнення податкових правовідносин, крім норм, що містяться у законі про конкретний податок, пов'язане з такими умовами: наявність об'єкта оподаткування; отримання виручки від продажу товарів (робіт, послуг); наявність прибутку, доходу, майна тощо.

Зміна податкових правовідносин, як і їх припинення, як правило, також пов'язана з юридичними фактами, наприклад випуск продукції, що не оподатковується; сплата податків; списання недоїмок у встановленому законом порядку; смерть платника податку.

Оскільки податки являються економічною і правовою категорією, що зачіпає матеріальні інтереси юридичних та фізичних осіб, встановлення їх, зміна окремих норм і відміна податків та зборів здійснюються тільки Законом. Кожний закон про податок обов'язково містить у собі основні елементи: суб'єкти — платники податків, об'єкт оподаткування (в деяких законах — база оподаткування), одиниця оподаткування, ставки, терміни сплати, пільги.

Суб'єкт —платник податку — це юридична особа, а по частині податків юридична і фізична особа чи тільки громадяни по усіх видах доходів, у тому числі підприємницькій діяльності без оформлення юридичної особи. Основною ознакою платника податків є наявність самостійного джерела доходу, майна.

Об'єкт оподаткування — це все те, що підлягає оподаткуванню за законодавством. Кожний податок має свій об'єкт оподаткування. Наприклад, за податком на додану вартість — операції, що підлягають оподаткуванню, за прибутковим податком з громадян — сукупний дохід, що включає усі види оплати праці і матеріальної винагороди у грошовій і натуральній формі.