Рівняння балансу

З балансу ми бачимо, що актив завжди дорівнює пасиву., тобто А=П.

Пасив складається із власного капіталу та залученого капіталу (який може бути у вигляді готівки, товарів і т.д.) В обліку цей залучений капітал називається зобов’язання. Тому формула набуває наступного вигляду: А=ВК+З. Просте перетворення цього рівняння дає змогу визначити як можна знайти власний капітал. В К=А-З

Таким чином, в балансі відображаються активи, зобов'язання і власний капітал підприємства, які пов'язані між собою наступною формулою:

Активи = Власний капітал + Зобов'язання.

Таким чином, Власний капітал = Активи - Зобов'язання

Це рівняння відоме як рівняння балансу, оскільки обидві його складові є двома частинами, які завжди повинні бути рівними одна одній, тобто балансуватися. Це перший відомий світовій обліковій практиці принцип бухгалтерського обліку.

При цьому згідно П(С)БО №2 «Баланс» під активами розуміють ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод в майбутньому.

Як бачимо, головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання майна, та переймає ризики, пов’язані з активом. Водночас право власності не є істотним при визнанні активу в балансі.

Визначення активів у П(С)БО містить ряд понять:

1. Виникнення у результаті минулих подій (тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася). Наприклад: активом є придбання майна за гроші, в кредит, в обмін на інше майно, безкоштовно; в той же час підписання угоди про придбання не приведе до появи активу.

2. Здійснення контролю підприємством випливає з права управління певними ресурсами. Контроль не залежить від права власності, тобто підприємство здійснює контроль не через власність, а через управління.

3. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство. Наприклад: продаж готової продукції забезпечує надходження грошових коштів, в той же час існує ризик неплатоспроможності покупця.

Актив відображається у балансі за умови, що:

• оцінка його може бути достовірно визначена;

• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Наприклад, невідшкодована заборгованість підприємства-банкрута не може бути відображена як актив у балансі його кредитора, оскільки надходження грошових коштів не відбудеться.

Під зобов'язаннями розуміють заборгованість підприємства, що виникає в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють в собі економічні вигоди (п. 4 П(С)БО 2).

Звідси, власний капітал - це частка власників в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.

Ліва сторона балансу, в якій перераховані предмети майна, називається активною стороною балансу, а її окремі позиції - активами. Права сторона балансу називається пасивною стороною (окремі позиції - пасиви, що представляють собою перелік джерел фінансування активів).

Завдання балансу - дати узагальнену інформацію про господарські активи та їх джерела в єдиній грошовій оцінці на певний момент. Така інформація необхідна для прийняття управлінських рішень. Це пояснюється тим, що баланс є моделлю, за допомогою якої в інтересах користувачів подається інформація про фінансовий стан підприємства на певний момент часу.

Значення балансу:

1) Фотографія майнового та фінансового стану підприємства на певну дату.

2) Основне відкрите джерело інформації про майновий і фінансовий стани суб’єктів господарювання для зовнішніх користувачів;

3) Інформаційна база для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;

Особливістю бухгалтерського балансу як носія інформації є те, що всі його дані переносяться з бухгалтерських рахунків і підтверджені документально.