Поняття про основні життєві функції організму. Непритомність, колапс, шок. Основні види, причини та прояви. Термінальні стани

Організм людини складається з органів, які виконують певну функцію, і систем органів:

Скелет і м’язи

Органи травлення

Органи кровообігу

Органи дихання

Шкіра

Нервова система

Органи чуття (зору, слуху, нюху, смаку, дотику)

Робота всіх органів взаємозв’язана. Якщо, наприклад, захворіло серце, то гірше працюють легені, нирки.

Непритомнiсть або обморок або вазовагальне синкопе - це нетривала втрата свiдомости через гостру недостатнiсть кровообiгу в головному мозку. За рiзноманiття причин, механiзм цього стану один - порушення регуляцiї судинного тонусу.

Практично здорова людина може втратити свiдомiсть при перевтомi, голодуваннi, після тривалого перебування у душному приміщенні, через втрату кровi; сильне хвилювання, переляк, гострий бiль також можуть призвести до рефлекторного спазму судин головного мозку. Для людей, чий органiзм послаблений, причиною непритомности може стати рiзка змiна горизонтального положення на вертикальне.

Особливо вразливi тi, хто перенiс інфекційні захворювання, отруєння, хто страждає вiд анемії. Збiльшують ризик неврiвноваженiсть нервової системи та особистiстнi особливостi, спричиненi нею.

Обмороки можливi в перiоди гормональної перебудови органiзму: у пiдлiткiв, у людей 40-50 рокiв, коли регуляцiя судинного тонусу найбiльш вразлива до впливiв.

Втрата свiдомости може бути проявом цукрового діабету, ураження судин головного мозку, раптових порушень ритму серця.

Колапс - одна з форм гострої судинної недостатності, що є наслідком невідповідності між об'ємом (місткістю) судинного русла та масою (об'ємом) циркулюючої у ньому крові.

Причини:

інфекції (черевний та висипний тифи, тяжкі пневмонії, менінгоенцефаліт та ін.)

гострі інтоксикації (отруєння чадним газом, фосфорорганічними сполуками, снодійними, транквілізаторами та ін.)

гостра крововтрата

хвороби ендокринної та нервової систем (пухлини, сирингомієлія та ін.)

гострі захворювання органів черевної порожнини (перитоніт та ін.)

анафілактичні реакції

інфаркт міокарда

ортостатичний перерозподіл крові (передозування, несумісність ліків та ін.)

спинномозкова або перідуральна анестезія та ін.

Етіологія колапса визначає специфічність його клінічних проявів. При виражених порушеннях метаболізму на передній план виходять ознаки загальної інтоксикації. Колапс інфекційного генезу дуже часто розвивається під час критичного зниження температури тіла на фоні дегідратації, згущення крові, метаболчного ацидозу та респіраторного алкалозу.

Шок — це стан між життям та смертю, коли тільки правильне невідкладне лікування може врятувати життя хворому; загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організму, спричинений порушенням нервової регуляції життєво важливих процесів; характеризується розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин.

В переносному значенні словом "Шок" позначають стан пригніченості, розгубленості.

При масивних пораненнях, опіках, тяжких травмах та захворюваннях виникає багато факторів, які негативно впливають на життєдіяльність усього організму. Це перш за все біль, крововтрата, шкідливі речовини, які утворюються у пошкоджених тканинах. Ці фактори викликають значне порушення функцій головного мозку та залоз внутрішньої секреції, котрі керують діяльністю усього організму, що проявляється дуже складною реакцією, яка називається шок.

Шок характеризується зростаючим пригніченням усіх життєвих функцій організму: діяльності центральної та вегетативної нервовових систем, кровообігу, дихання, обміну речовин, функцій печінки та нирок.

У залежності від причини розрізняють шок травматичний, опіковий, геморрагічний - внаслідок крововтрати, анафілактичний — при непереносимості лікарських засобів, кардіогенний - при інфаркті міокарда, септичний — при загальній гнійній інфекції (сепсису) та ін.