Основні поняття фізіології людини. Характеристика та оцінка показників життєздатності організму: пульс, артеріальний тиск, дихальні рухи

Фізіологія людини — галузь науки, яка вивчає механізми і закономірності всіх проявів життєдіяльності організму, його органів, тканин, клітин та сублітинних утворень, використовуючи для вивчення й пояснення цих проявів методи й поняття фізики, хімії, математики й кібернетики.

Фізіологія вивчає також закономірності взаємодії живих організмів із навколишнім середовищем, їх поведінки в різних умовах існування, а також на різних стадіях росту й розвитку, походження й розвиток фізіологічних процесів під час еволюційного та індивідуального розвитку.

Знання закономірностей перебігу фізіологічних процесів дає змогу передбачати їх зміни за різних умов життєдіяльності та відкриває можливість втручатися в перебіг фізіологічних процесів у бажаному напрямку. Тим самим фізіологія є теоретичною основою медицини, ветеринарії та психології.

Життєдіяльність — сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя. Для життєдіяльності характерний обмін речовин.

Життєдіяльність може полягати як в активному переміщенні у просторі для підтримки обміну речовин та більш складних діях, так і в неруховому існуванні з обміном поживними речовинами із зовнішнім середовищем.

Життєдіяльність організму підтримується біологічними процесами, що складаються з деякого числа хімічних, фізико-хімічних та електро-хімічних реакцій, які обумовлюють трансформацію їхніх елементів.

Регуляція біологічного процесу життєдіяльності відбувається зі зміною його границь, швидкості та частоти, часто така регуляція відбувається за допомогою генетики.

Пульс - артеріальна пальпація серцебиття. Він може бути визначений у будь-якому місці, де артерія може бути притиснута до кістки

Пульс здорового нетренованого чоловіка у стані спокою — 70–75 ударів за хвилину, жінки — 75–80. При фізичному навантаженні, зміні емоційного стану, а також при пов'язаних з дефіцитом гемоглобіну в крові та інших захворюваннях частота пульсу збільшується, тому що організм людини стандартно реагує на потребу органів та тканин збільшеного кровопостачання прискоренням серцевих скорочень.

Артеріальний тиск — тиск, який кров надає на стінки кровоносних судин, або, іншими словами, перевищення тиску рідини в кровоносній системі над атмосферним тиском. Це один з найважливіших параметрів, що характеризують роботу кровоносної системи.

Типове значення артеріального кров'яного тиску здорової людини (систолічний/диастолічний=120/80 мм. рт. ст.), тиск в крупних венах на декілька мм. рт. ст. нижчий за нуль (нижче за атмосферний тиск).

Дихання – це сукупність процесів, в результаті яких відбувається вживання організмом кисню, його використання і виведення вуглекислого газу.

Дихання включає слідуючи процеси:

1.Зовнішнє дихання (вентиляція легень) – надходження повітря в повітроносні шляхи і обмін повітря між зовнішнім середовищем та альвеолами легень.

2.Дифузія газів між альвеолами і кров’ю.

3.Перенос газів кров’ю.

4.Дифузія газів між кров’ю і тканинами в тканинних капілярах.

5.Внутрішнє (тканинне) – споживання кисню клітинами і виділення вуглекислого газу.