Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття. Групова злочинність може розглядатися як нижча (найпростіша) форма організованої злочинності

Групова злочинність може розглядатися як нижча (найпростіша) форма організованої злочинності. Необхідно розрізняти види злочинних груп, регламентовані кримінальним законодавством, їхні відмінні ознаки, а також вміти охарактеризувати їхню порівняльну суспільну небезпеку. Для кримінологічної характеристики організованої злочинності істотні: дані про поширеність організованої форми злочинної поведінки, різних видів злочинів і різних соціально-демографічних груп злочинців; дані про кількість учасників злочинних груп; про співвідношення організованої і рецидивної злочинності; про кримінологічну типологію злочинних груп.

Звертаючись до понять організованої злочинності “організований злочин” і “організована злочинність”, необхідно, насамперед, розібратись у їхньому співвідношенні та розмежуванні й виділити три рівні організованості у злочинності:

1) організовані злочинні групи, які не пов’язані між собою;

2) стійкі ієрархічні злочинні групи зі складним внутрішнім розподілом ролей, прав і обов’язків;

3) організації злочинного середовища чи об’єднання, взаємодія ієрархічних злочинних груп, їхній зв’язок з офіційними соціальними структурами. На основі узагальнення різних підходів до ознак організованої злочинності, істотно при цьому розрізняти два види організованої злочинності – загально кримінальну і господарсько-посадову, а також засвоїти, що такими є:

- стабільність, стійкість, тривалість і сталість злочинної діяльності;

- складна ієрархічна система організації злочинної діяльності;

- значна територіальна поширеність злочинної діяльності;

- розмаїтість злочинної діяльності за видами вчинених злочинів;

- зрощування загально кримінальної і господарсько-посадової злочинної діяльності (“тіньова” економіка);

- зв’язок злочинної діяльності з офіційними структурами органів державної влади і управління (корупція);

- наявність матеріального фонду для забезпечення злочинної діяльності (“общак”).

З урахуванням названих вище ознак організованої злочинності визначається і її суспільна небезпека, головними проявами якої можна вважати:

- порушення соціальних норм громадського життя, дезорганізацію економіки, значний матеріальний збиток, заподіюваний окремим особам, господарським структурам, державі;

- значну соціальну дезорганізацію, що викликає занепокоєння населення;

- розтління структур влади, державного апарату. При з’ясуванні причин зростання організованої злочинності та її вкрай несприятливих тенденцій слід виходити з того, що вони складалися об’єктивно через негативні наслідки радикальних економічних, політичних, соціальних перетворень, що відбуваються в державі, порушень і перекручень загальновизнаних правил і норм соціального буття, допущених тоталітарним режимом у всіх сферах життя нашого суспільства, безперспективності соціалістичного ладу, що існував тривалий період.

Визначаючи основні напрями запобігання організованої злочинності, необхідно виділити загально соціальні заходи, здійснювані різними державними і суспільними структурами, і спеціально-кримінологічні заходи, особливо ті, що входять до компетенції правоохоронних органів, а також їхню нормативно-правову регламентацію.

Рекомендована література до теми:

нормативні акти:

1. Конституція України [ Електронний ресурс ]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 2952-VI із змін., внес. згідно із Законами України: за станом на 12. 06. 2013 р. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

2. Кримінальний кодекс України [ Електронний ресурс ]: закон України від 05. 04. 2001 р. № 5460-VI (5460-17) із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 04. 07. 2013 р. № 245 – VII (245-18). – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України [ Електронний ресурс ]: закон України від 19. 10. 2012 р. № 5076-VI із змін., внес. згідно із Законами: ВВР, 2013, № 27, ст. 282. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

4. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 456 с.

5. Про боротьбу з корупцією: закон Українивід 05. 10. 1995 р. № 356/95-ВР із змін., внес. згідно із Законом України від 11. 03. 2007 р. № 424-16.

6. Про міліцію: закон Українивід 20. 12. 1990 р. № 565-ХІІ в редакції Закону України від 04. 06. 2008 р. № 309-17.

7. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: указ Президента України від 16 червня 1999 р. № 650/99 // Міліція України. – 1999. – № 7 – 8. – С. 4.

8. Про засади запобігання та протидії корупції: закон Українивід 11. 06. 2009 р. № 1506-VI із змін., внес. Законом України від 23. 12. 2009 р. № 1787-VI.

9. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: закон України від 15 лютого 1995 р. (із змінами та доповненнями від 07. 02. 2007 р. № 609-V).

10. Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності»: указ Президента України № 742 від 11 вересня 2006 року.

11. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: закон України від 15 лютого 1995 р. (в редакції від 1999 р.).

12. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: закон України від 30 червня 1993 р. // ВВР України. – 1993. – № 35. – Ст. 258.

13. Про профілактику злочинів: проект закону України від 12 травня 1998 р.

14. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю) від 4 лютого 2004 року № 1433-ІV.

15. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: закон України від 22 червня 2000 року № 1835-ІІІ // ВВР України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.

Базова

1. Бузало П. М., Денисов С. Ф., Кириченко О. В. Кримінологія: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.

2. Голіна В. В. Запобігання злочинності в Україні: Навч. посібник. – X.: Нац. юрид. акад., 2007 – 107 с.

3. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія – Альбом схем (загальна і особлива частини): Навч. посібник / За заг. ред. Джужи О. М.; НАВСУ. – К., 2000. – 368 с.

4. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2003. – 400 с.

5. Джужа О. М, Васшевич В. В., Копан О. В., Кулик О. В. та ін. Організована злочинність в Україні та країнах Європи: Посібник / За заг. ред. професора О. М. Джужи. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 290 с.

6. Джужа О. М., Василевич В. В., Кулакова Н. В. та ін. Організована злочинність в Україні та країнах Європи: Посібник / За заг. проф. О. М. Джужи. – К.: КНУВС, 2007. – 248 с.

7. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / А. П. Закалюк. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих злочинів. – 2007. – 712 с.; кн. 3: Практична кримінологія. – 2008. – 320 с.

8. Зелинский А. Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996. – 260 с.

9. Зелинский А. Ф. Криминология. – Харьков, 2000. – 240 с.

10. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., 2000. – 534 с.

11. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: НАВСУ, 2000. Кн. 2: Особлива частина.

12. Криминология: Учебное пособие для юридических вузов / Кузнецова Н. Ф., Аргунова Ю. Н. – М.: Зерцало-М, 2001. – 208 с.

13. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навч. посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.

14. Криминология: Учебник / Под. ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский гос. ун-т. Питер, 2002. – 432 с.

15. Кримінологія: навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опансенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 208 с.

16. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – 678 с.

17. Кримінологія: навчально-методичний посібник / За ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2008. – 316 с.

18. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. – 264 с.

19. Кримінологія: Загальна та Особлива частина [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. – Харків: Право, 2009. – 288 с.

20. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.