Замість післямови

Багато пишуть і говорять про те, що Україна має значні можливості для розвитку туризму. Це, безумовно, так і є. Однак також із впевненістю можна стверджувати, що практично немає в світі країни, яка б не мала можливостей для розвитку туризму. Тому основне завдання полягає не в тому, що ми можемо самі побачити в своїй країні й іншим показати, а в тому ЯК подати ті ресурси і ЯКІ створити можливості для їх споживан­ня. Загальним місцем в публікаціях стало також критикувати державну політику в сфері туризму, що само по собі є, безумовно, корисним і сти­мулюючим, але в той же час не слід забувати, що за останні роки саме завдяки тій же туристичній політиці державних органів влади туризм зміг подолати кризову межу і організаційно закріпитися як достатньо вагома галузь економіки. Туризм має всі об'єктивні умови для розвитку - законо­давчу базу, організаційно оформлену галузь діяльності, поступово роз­будовується матеріально-технічна база, реставруються пам'ятки історії і культури, нарощують обсяги діяльності національні природні парки, історико-культурний та інший заповідний фонд, сформована система підготовки кадрів. Окрім зусиль представників самої галузі не можна говорити про неувагу до її розвитку з боку влади: провадились слухання з питань розвитку туризму у парламенті, затверджена Державна про­грама розвитку туризму на 2002-2010 роки; діють громадські організації, наприклад, такі як Спілка сприяння розвиткові сільського «зеленого» туризму та інші.

Місце на ринку міжнародного туризму визначається не тільки уні­кальними ресурсами, воно є результатом цілеспрямованої діяльності по формуванню туристичне сприятливого іміджу (безпечної, стабіль­ної, гостинної країни), підкріпленого розвитком внутрішнього туризму, туристичним рухом населення країни. Такий туристичний рух або турис­тичний стиль життя, безумовно, є результатом сукупної дії багатьох чин­ників, але головними серед них є поєднання рівня освіти і культури з рівнем життя населення, коли, як кажуть, бажане може бути здійсненим. А будь-яке поліпшення середовища бізнес-діяльності малого і середньо­го бізнесу, в тому числі й в туризмі, позначиться розширенням пропо­зиції, її урізноманітненням.

При всіх здобутках туризму він має ще чимало проблем, і в першу

чергу, проблем економічних, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. Вба­чається необхідним задля концентрації інвестицій на пріоритетних регіо­нах, видах туризму і сегментах ринку активізувати державну туристичну політику в таких напрямках: виявити території туристсько-рекреацій­ної спеціалізації, надати їм відповідний статус, провести їх типологію та ієрархізацію за принципом пріоритетності; на основі інвентаризації і ана­лізу ефективності діяльності розробити бізнес-плани (проекти) розвитку територій туристсько-рекреаційної спеціалізації; встановити черговість надання інвестицій на їх розвиток; сприяти формуванню регіональних туристсько-рекреаційних корпорацій за принципами горизонтальної інтеграції з метою акумулювання необхідних матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

Складною є проблема розвитку і підтримки приватної ініціативи і, пов'язана з нею, проблема регіоналізації туристичної діяльності, тобто розвитку місцевої ініціативи в сфері туризму (розбудови матеріаль­но-технічної бази чи її реконструкції, реставрації історико-культурних пам'яток і заповідання пам'яток природи, розвиток відпочинку на селі і т.д. і т.п.), а корпоративна організація туристичної діяльності на місцях дозволить акумулювати кошти в місцевих бюджетах, спрямовуючи їх на підтримку місцевого туристичного ринку.

Нарешті, проблемою залишається науковий супровід туристичної діяльності. Потрібно розвивати теоретичну базу туризмології - комплек­сного наукового напрямку розвитку туризму як багатогранного суспіль­ного явища, а також прикладні дослідження, спрямовані на поліпшення туристичної практики (наприклад, поновити розробку схем та проектів туристсько-рекреаційної організації території, спрямованих на комплек­сний розвиток і забудову рекреаційних територій з дотриманням норм граничних навантажень на об'єкти та інших екологічних і санітарних параметрів з урахуванням перспектив розвитку територій). Практика потребує оновлення методик математико-статистичного, економічного аналізу, новітніх інформаційних технологій тощо.

Таким чином, спільні зусилля підприємництва, органів місцевої і державної влади, практиків і науковців здатні підняти туризм не тільки до рівня ефективної галузі господарства, а й необхідної складової спо­собу життя кожного українця.