![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Держава – це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально-неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права свої веління робити загальнообов’язковими для населення всієї країни, здійснювати керівництво й управління загальносуспільними справами.
Правова держава –така держава, в якій на основі діючого права реально забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів людини та громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому, де держава і людина несуть взаємну відповідальність згідно з діючим правовим законом.
Суверенітет державний – це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в державі в межах її території, а також незалежність і рівноправність країни у зовнішніх відносинах.
Функції держави – основні напрямки її діяльності, в яких відображаються та конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст та соціальне призначення у соціально-неоднорідному суспільстві.
Форми держави – порядок організації та функціонування державної влади відносно форми правління, форми територіального устрою, форми державно-правового режиму.
Механізм держави – це система державних організацій (органів, установ, підприємств, інших державних організацій), які створюються для організації та безпосереднього здійснення функцій держави.
Механізм правового регулювання – це єдина система правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин.
Право – створений і забезпечений суспільством регулятор суспільних відносин, що складає собою систему загальнообов’язкових, формально визначених приписів, які зумовлені соціально-економічним устроєм суспільства і втілюють свободу та справедливість.
Суб’єктивне право – це вид і міра можливої поведінки суб’єкта, що забезпечується державою і її органами та посадовими особами (створюються умови для здійснення суб’єктом права будь-яких наданих йому прав, які при цьому охороняються, захищаються, поновлюються).
Функції права – основні напрямки впливу права на суспільні відносини, які виражають його сутність і соціальне призначення в суспільстві, а також способи організації суспільних відносин.
Норма права – загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки людей, що має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її авторитетом.
Система законодавства – цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що є зовнішнім виразом системи права.
Система права – об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженості усіх юридичних норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами.
Правова система – це сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв’язаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи і захищаючи їх від правопорушень. Основу правової системи суспільства складає національне право.
Законність – правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів всіма суб’єктами суспільних відносин як в сфері правотворчості, так і в сфері реалізації правових норм; режим, яким забезпечується всебічна охорона прав та інтересів особи, суспільства і держави.
Правові відносини – це специфічні суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків і виконання яких забезпечується державою.
Правопорядок – стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, врегульованих правом, який виражає реальне, практичне здійснення режиму законності.
Правова поведінка – це соціально-значущі вчинки індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюються їх свідомістю та волею, передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки.
Правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка знаходить свій вираз в здійсненні норм права, гарантується й охороняється державою.
Правопорушення – це суспільно небезпечне, протиправне, шкідливе, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке передбачається діючим законом юридична відповідальність.
Юридична відповідальність (ретроспективна) – це вид соціальної відповідальності, пов’язаний з можливістю застосування примусової сили держави з дотриманням процесуальної та процедурної форми стосовно суб’єкта, який вчинив правопорушення.
Правова культура – це глибокі знання і розуміння права, високо свідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
№ п/п | Назва теми | Кількість годин | |||
Лекції | Семінарське заняття | Практичні заняття | |||
1. | 2. | 3. | 4. | 5. | |
1. | Поняття держави та її механізм. | - | |||
2. | Об'єктивне право: поняття, ознаки, принципи, структура. | - | |||
3. | Правотворчість та правореалізація. | - | |||
1. | 2. | 3. | 4. | 5. | |
4. | Правові відносини | 2- | - | ||
5. | Правове регулювання та його механізм | - | - | ||
6. | Основні правові системи сучасності | - | |||
7. | Правова поведінка та юридична відповідальність | - | - | ||
Всього | - | ||||
Форма контролю – екзамен.
Дата публикования: 2015-04-10; Прочитано: 621 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!