 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Суть кредиту та його форми
|
|
Кредит – форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що подається в позику.
Функції кридиту – 1)мобілізує, акомулює, перерозподіляє грошовой капітал. 2)прискорює концентрацію та спеціалізацію капіталу 3)є інстументом врегулювання ек-ки 4) сприяє скороченю втрат обігу. Існує кілька основних форм кредиту: комерційний(вексель), банківський – основний, іпотечний(під заставу), споживчий, державний, приватний, міжнародний, урядовий.
Кредит надається за таких умов та принципів: строковість, повернення, матеріальне забеспечення, платність.
Форми кредиту:
Державний кредит – це особлива форма кредиту, де позичальником та кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а сам кредит має вигляд випуску позик, які в основному реалізуються фінансово-кредитними установами. Він звичайно являє собою випуск цінних паперів – облігацій, сертифікатів тощо.
Банківський кредит – найбільш поширена та основна форма видачі грошових коштів у тимчасове користування юридичним та фізичним особам.
Внутрішній кредит – видається суб”єктам господарювання та державі в цілому.
Міжнародний кредит – може отримати одна країна від іншої на встановлених в міжнародній практиці умовах. Буває комерційний, фінансовий, проміжковий тощо.
Чим вище попит на банківський капітал, тим вище ставка по активним операціям і навпаки. Чим вище рівень виробничої та комерційної активності в суспільстві, тим вище кредитна та депозитна ставка банківського відсотку і навпаки.
47. Капітал у сфері торгівлі
В резальтаті СПП торгівля стає самостійною сферою підприємницькою діяльності. Зявляється товарний капітал, відбувається відокремлення торгового капіталу від товарного на певній стадії розвитку ринк ек. Торг кап виконує функцію реалазації товарів з метою отримання торг прибутку. Проте існують між товарним і торговим капіталом є як відміності так і схожості. Обидва – капітал ообігу. Їх функція – реалізація товарів, але товар кап є часткою пром капіталу, власністю пром капіталіста. Торг кап належить торг підприємцю. Він є самостійним капіталом. Ці 2-ва капітали мають різні форми колообігу. Торг підприємства залучають капітал, працю, підприєм талант – витрати. Такі витрати, тобто витрати підприємства сфери обігу, повязані з реалізацією продукції, називаються витратами обігу(вони бувають внутрішні і зовнішні, постійні і зміні, економ і бугалтерськи). Торговим прибутком назив дохід, що одержують підприємства обтової та роздрібної торгівлі.
48. Фінансово кредитні установи
Фінансово-кредитні установи мають комерційний характер, тобто здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку. Є такі види фінансово-кредитних установ:банки(ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші спеціалізовані банки), страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалізовані фонди.
Банком називається фінансова установа, що акомулює тимчасово вільні гроші, надає їх у тимчасове використаня у вигляді кредиту.
Комерційні банки – цеведуча ланка кредитної системи. Основне місце в їх операціях займає кредитування промислових та торгових заходів, фізичних та юридичних осіб.
49. Роль ринкової інфраструктури в регулювані ринкових відносин.
Інфраструктура - сукупність галузей та підприємств, зайнятих у обслуговувані сусп в-ва. існує кілька видів: виробнича, соціальна, ринкова.
Ринкова інф – шляхи (підприємства та організації), по яких рухаються товари та послуги, гроші, роб сила, ціні папери.
Інф ринку – це: 1) інф виробничого сектору(транспорт, звязок, комунікаїці) 2)інф ринку праці (заклади освіти, підвищення кваліф, центри зайнятості. 3)інфраструктура фінансового сектору (страхова, банкова система, товарні і фондові біржі)
Великий вплив структури та інфраструктури на розвиток ринкових відносин обумовлюється виконанням нею таких функцій:
- забезпечення зворонього зв’язку між виробництвом і споживанням;
- акумуляція тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;
- регулювання грошового обігу;
- доведення товарів, сировини, послуг до безпосереднього споживача;
- перерозподіл ресурсів між секторами економіки і всередині них;
- регулювання ринку парці.
50. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
Домогосподарство виконує дуже важливу роль в ринковій економіці. Значення домогосп посилюється з кожним роком (в Укаїні значно збільшилась їх частка у ВВП). Домгосп більш чітко привязане до територіальних меж окремої госп одиниці, включає членів дом госп, які не є родичами. Вони виконують 2 основні функції: 1) дом госп – головний постачальник ек ресерсів. 2) Домгосп основний постачальник субєктів що витрачаються. Домгосп виступають отримувачами доходів. Основними джерелами є: зарплата, доходи від інвестиції товарів, відсотри на вкладений капітал, дивіденди, доходи від підсобного господарства. Взагалі існує 2 класифікації розподілу доходів дом госп: функціональний і особистий. В ринковій ек важливим моментом є нерівномірний розподіл доходів між домогосп. Важливим моментом є також і витрати дом госп з метою заощадження і споживання. Домгосп займає чинне міцсе в економіці: 1) важіль встановлення ек рівноваги. 2) вони разом формують сукупний попит, що зорієнтовує всю рнкову систему. 3) є постачальником ресурсів (трудових, капітало, грошей, товарів). Одже господарства є важливим обєктом доследження і функціонування ринк ек.
51. Підприємництво як субєкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
Підприємництво – багатовимірне явище. Яке може бути визначене як: - ек категорія: вдносини між субєктом госп діяльності, спрямовані на досягнення такої комбінації ек ресурсів, яка здатна їм забеспечити комерційний дохід, -як тип госп поведінки:незалежністю самостійність що до вибору(скільки, що, для кого виробляти), повна відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки –як господарське мистецтво: постійна ек, організаційна, управліньська, творчість для забеспечення комерційного успіху, -як метод ек мислення: характерезування орігіральних ідей та підходів до вирішення госп проблем. Чинним законодавством Україні обмежуються деякі громадяни щодо веденя підприємництва: державослужбовці, військовослужбовці, ті, що судилися за ек злочин. Субєктами підприємництва є: приватні особи, держава в особі відповідних органів, група юр осіб, що повязані між собою договірними відносинами. Обєкт підприємництва – сукупність певних видів ек діяльності в межах якої шляхом комбінації ресурсіів підприємець досягає максималазації доходів. Бувають такі види підприєм діяльності: страхова, виробнича, фінансова, торговельна, посередницька, іноваційна. Кожен підприємець має прагнути бути нависоті, досягати іновацій у сфері економіки, оріїнтуватись на запити та смаки споживачів, максимально використовувати конкурентні переваги, дотримватись принципів ділової етики, рризикувати, нести ек та соц відповідальність. За формою організації:
- одноосібні
- партнерство чи тов-во
- корпорації та акц тов-ва
Також за формою власності підпр-ва класифікують як:
- приватні (засновуються на власності майна окремих громадян, з правом викор роб сили);
- колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
- державні (майно належить державі);
- змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Класифікація по правовому статусу:
- одноосібні;
- кооперативні;
- арендні;
- господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
- повні (всі учасники несуть відповідальність);
- з обмеж відп (має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
- командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
- акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
- малі;
- середні;
- великі.
Сьогоднішня(іноваційна) модель підприємництва відрізняється від класичної, що відбулось в наслідок переходу від індустріального до пост індустріального способу в-ва.
52. Кругооборот і оборот капіталу
Капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – гроші які приносять інші гроші Лише вкладення капіталу у господарську діяльність приносить прибуток. Капітал повинен постійно
здійснювати кругообіг – послідовне проходження трьох стадій і відповідне прийняття трьох форм.
Загальна форма кругооборо тукапіталу має вигляд: Д-Т-Д”, де
Д – грошові кошти, що інвестуються;
Т – товар;
Д” – грошові кошти, отримані інвестором від продажу продукції.
Якщо розглянути її більш детально,то В сфері обігу капітал ще має грошову форму, потім на ці гроші купують засоби вирва та робочу силу. У сфері виробництва капітал вже має виробничу форму, а після, коли виробили товар (товарна форма капіталу) ми знову повертаємося у сферу обігу і отримуємо гроші, які будуть вже більіші за авансований капітал
Тому в операції Д-Т-Д” грошові кошти, які вкладаються у виробничо-торговий процес, не затрачуються остаточно, а лише авансуються, а після завершення кругообігу вони повертаються інвестору з додатковим прибутком.
Регулярно повторюваний круооборот називається оборотом капіталу.
Капітал повинен постійно здійснювати кругооборот Чим більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше у інвестора буде річний прибуток.
Концентрація капіталу відбувається тоді, коли великі сумі зосереджуються в одному місці. А централізація – в одних руках.
53. Суть підприємництва, його види та функції.*
Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності на свій страх і ризик; П - ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою вир-ва та реалізації товару.
Функції:
- ресурсна – реалізується в продуктивному використанні капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;
- організаторська (орг вир-ва, збуту, реклами);
- творча – пошук нових рішень, новаторські ідеї.
принципи:
- вільний вибір діяльності;
- самостійне прийняття рішень;
- розпорядження на свій розсуд одержаними доходами;
- вілне наймання робочої сили
- певні правові гарантії: юридичний захист,, законодавче забезпечення свободи конкуренції;
Основні форми підпр-в: індивідуальне, колективне, державне. Види за діяльністю: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке, страхове.
54. Роль підприємства і підприємництва в риноковій економіці.
Підприємство – господарська ланка, якій властиві такі риси: певне місце в соціумі, наявність майна, необхідного для здійснення певного ек процесу, технологічне зумовлення факторів в-ва, певне місце в системі СПП.
Підриємництво - ініціатива людей в господарській діяльності на свій страх і ризик; П - ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою вир-ва та реалізації товару.
Вони відіграють дуже важливу роль в ринковій економіці, оскільки підприємництво, а одже і підприємства є рушіями розвитку ринкових відносин. Вони стимулюють покращення якості товару, ефективності, різновиду, нововеденню, що в свою чергу розвивають конкуренцію, що є основою ринкової економіки. Чим більше підприємців, що зацікавлені в досягнені прибутку, в задоволені потреб суспільства, в русі вперед, тим краще для людей.
55. Первісне нагромадження капіталу, його собливості в Україні.*
Нагромадження капіталу – це процес перетворення засобів вир-ва в капітал, а безпосередніх виробників у найманих працівників. Первісне нагромадження капіталу проходивло в єпоху меркантелізму, в період встановлення монофактурного в-ва.
У всьому світі основою цього процесу був розвиток товарного вир-ва, велику роль також зіграв лихварський капітал. В деяких країнах перв нагр кап не обійшлося і без насилля, наприклад в Англії землевласники зганяли селян з власних земель і ті змушені були йти працювати на фабрики.
В Україні, в зв’яязку з її соціаластичним минулим перв нагр кап від бувається тільки зараз і не можна сказати що без проблем. „прихватизація” держ майна, коррупція. хабарництво, розкрадання, поява тіньового капіталу та тіньової ек-ки.
Перехідна економіка України характерезується інвестеційним типом трансформації. Інвестицією називається зміна порядку послідовності подій. За класичного життя трансформації відбувається перехід від аграрного суспільства до індустріального, а за інвестеційного – перехід до ринкової економіки на основі індустріального базису.
56. Перетворення грошей у капітал. *
Капітал – це авансовані підприемцями у засоби вир-ва грошові ресурси, які в процесі використання у вир-ві забезпечують самозростання.
Одним із факторів вир-ва є капітал в його різнома-нітних формах, включаючи форми людськ капіталу.
Якщо капітал, це фактор вир-ва, то для організації будь-якої справи, будь-якої діяльності перш за все необхідна певна кількість капіталу в грошовій формі. Його можна отримати шляхом заощаджень та зібрання великої кількості грошей, а можна взяти позичковий капітал.
Формула перетворення грошей у капітал Г-Г′, розширена формула торг капіталу: Г-Т-Г′, сучасна формула перетворення грошей у капітал: Г-Т(засоби в-ва, роб сила)-в-во-Т′-Г′
57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.*
Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Проте є одна цікава особливість – капітал не може виконувати свої ф-ії без допомоги робочої сили, яка на відміну від капіталу не є власністю підприємця.
Наймані працівники можуть бути фактором зростання капіталу. Це криється у характері найманої праці як такої. Її виконують за допомогою засобів вир-ва, які не належать працівникові; цим процесом керує власник засобів вир-ва; результати вир-ва не належать безпосередньому виробникові. Власник засобів вир-ва, наймаючи робітника, на перший погляд, купує його працю, аое це не так, оскільки працб як таку купити не можна. Праця – це процес, в якому створюються матеріальні та нематеріальні блага. Те, що купує власник засобів вир-ва – це специфічна риса людської особистості, її здатність до праці. Її й називають робочою силою. Отже, вирішення проблеми джерела зростання капіталу в подвійному характері товару “робоча сила”.
58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.*
Якщо розглядати робочу силу як товар, то товаром є лише здатність людини до праці, яка відчужується від людини на строк її наймання. Можна сказати, що вартість робочої сили можна порівняти з вартістю засобів, що необхідні для нормального відтворення цієї робочої сили працівника та його родини.
Класична політична економія товаром вважає не робочу силу, а саму працю і її ціну порівнювали з мінімумом засобів існування. Вартість яку створює роб сила більша за її вартість.
Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар – робочу силу – на основі його вартості, що становить основу заробітної плати. Споживання цього товару відбувається в процесі вир-ва, тому, вартість, створюваня робітником завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. В іншому разі підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, має бути більшою, ніж вартість самої робочої сили.
Місячна вартістьробочої сили, необхідної для вир-ва певних елементів, наприклад, становить 60 тис, а чистий доход – 130 тис.
Це означає, що робітник отримав за свою працю не повну вартість продукту, створену ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Це додаткова вартість.
59. Заробітна плата її теорії.
Винагорода за працю в ринк ек є зарплата - рудовий доход працівнка, одержаний від праці. Сьогодні ЗП та її різновиди в різних країнах складають 80% НД. Існує кілька теорій ЗП: 1)неокласична. Зп- ставка зарплати – ціну платять за використання праці.недоліками цієї теорії є те що продуктивна праця(нічна) оплачується вище, хоча і не є продуктивною, при одній і тій же продуктивності праці є великівідміності між країнами в диференціації оплати праці. 2)Марксиська. Зп розглядалась в органічному поєднані з вартісю товару робоча сила. Вартість роб сила – вартість житєвих засобів для життя власника. Житєвими благами Маркс важав блага для задоволення природних потреб, блага для утримання дітей робітника та відтворення роб сили, витрати на виховання, навчання, проф підготовку. Маркс важав що ЗП - перетворена форма вартості або ціни роб сили, Зп – ціна роб сили. Недоліком цієї теорії є те що ЗП не повязується з результатами праці робітника. ЗП – ціна за використання праці. Вона як ек категорія розвинутих товарно ринкових відносин воражає вартіть товару роб сила і оплату за працю, за витрати і результати її що визначені ринком.
60. Підприємництво в аграрній сфері.
Виробничі відносини у СГ мають особливості якісного, принципового характеру. Тому їх виділяють в окрему сферу аграрних відносин. Головною особливістю є те, що земля є основним засобом в-ва, виступає і предметом праці, і засобом в-ва, і умовою праці. Факторами СГ виробництва є люди, земельні угіддя, рослини, тварини, технічні засоби в-ва. підприємництво в цій сфері має досить ризиковий характер, в наслідок чого ним займається держава, в основному. Це зумовлюється дією кліматичних умво, структурою грунту, біологічними чиниками – все це впливає на сизонний характер і продуктивність праці. Сезоний характер в-ва сприяє використаню спеціальної техніки, фінансуваню і формуваню доходів сг підприємств. Остаточний розмір доходів формується вкінці року після реалазіції продукції, що не є вигідним для підприємців. Цпеціалізація в-ва зумовлена насамперед географічними і природними факторами. Значана частка виробленої продукуії споживається всередені господарств. Залежність результатів від погодних умов вимагає створення страхових фондів на випадок стехійного лиха. Субєкти аграрних віддносин: держава, сг підприємства, КСП, індивідуальні виробники.
61. Земельна рента та її форми.
Рента – передача частини доходу, створеного землекористувачем, власнику землі. Рента буває природна і штучна. Штучна – результат здійснюваних людьми заходів що до поліпшення якості грунтів. Земельна рента виникає з виникненям власності на землю. Причиною зем ренти є природні монополії, які впроваджують 3 види зем ренти: 1) диференційна рента 1, диф рента 2. 2) абсолютна рента 3) монопольна рета. Диф рента утворюється незалежно від форм власності на землю. (графіки знаружи) умовами створення диф ренти є: диф рента 1 – додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на найкращих за родючістю та місцезнаходженням землях. Диф рента 2 – додатковий чистий дохід що виникає в результаті штучного підвіщення продуктивності землі у результаті використання ефективніших засобів в-ва (додаткові вкладення капітали в землю). Монопольна рента утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умовах. Продукція реалізується за монопольно високими цінами, що не обумовлене реальними витратами на в-во продукції. Абсолютна рента – надлишок сусп вартості сг продукції над ціною в-ва.(середні витрати не = середньому прибутку)
62. Економічного зростання: типи і фактори.
ЕЗ – це розвиток нац ек протягом пеного періоду що вимірюється абсолютним приростом або темпами проросту ВВП (ВНП, НД) в цілому або темпами приросту цих показників розрахунку на душу населення
Велику роль відіграє нагромаджєення капіталу
Норма нагромадження = (частка чистого доходу, що йде на розвиток в-ва)/загальна сума прибутку * 100%
Фактори ек зростання: економічні(прямі, непрямі), неекономічні
Типи ек зростання: 1) екстенсивний (збільшення працівників, капітало вкладень,обсягів сировини для в-ва)
2) змішанний
3) інтенсивний (підвищення кваліфікіції прцівників удосконалення технологій та реалізації праці)
Сьогодні є і інтенсивні і екстенсивні фактори
Приналежність ек до певного типу визначається за питомою частиною приросту ВВП, що отриманний кількісними або якісними змінами виробничих факторів, також є й такі показники економічного зростання як фондомісткість, капітал вкладення, коефіцієнт продуктивності праці
Прямі фактори – удосконалення технологій організації в-ва, зростання кількості і профісіоналізму ТР, розвиток підприємництва, збільшення кількості і покращення якості ПР
Непрямі фактори – рівень цін на виробниці ресурси, рівень податків, рівень монополізації ринку, норма позичкового відсотку
Не економічні фактори зростання: інституціональні, культурно духовні.
Інвестиції – це витрати у вигляді довгострокових квладів капіталу в різні галузі та сфери з метою одержання прибутку
63. НТР та її роль в економічному зростанні.
НТР – перехід до техніки і тезнології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях.
НТР є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. У другій пол ХХ ст відбувся величезний наук стрибок, який не стих і посьогодні. Відбулися якісно нові зміни у вир-ві, посилилася соц спрямованість ек розвитку, наука і вир-во маайже невідривні один від одного, нові вимоги до трудових ресурсів... На основі фундаментальних відкриттів у різних галузях людських знань змінюються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці та сама праця людини. Збільшується ефективність та продуктивність праці. З”являється нова різноманітна техніка.
НТР вимагає нагромадження капіталу. Нововеденя у в-во спочатку дає швидке зростання граничних корисних факторів в-ва а потім повільніші
64. Держава як суб’єкт ек відносин
Держава – політ організація особливого роду, яка впливає на суспільні процеси. До суспільства входять політичні, ек, соц, насіональні відносини. За допомогою певних засобів держава регулює певні відносини між соц групами націями за для стабільносіт держава створилася як наслідок еволюції суспільства в результаті соц і ек нерівності. На перших стадіях розвитку держ господарство = особистому господарству глави держави, згодом відокремелось, сформувалась державна скарбниця, податки стали джерелом поповнення. Раніше держава виконувала окремі ек функції, а зараз існує ціла система державної госп політики. З 20 ст держава стала субєктом ек діяльності, вона виконує свої функції на 2-х рівнях: 1) макроекономічному(регулювання ек суспільства в цілому) 2)мікрорівні (є субєктом ринк відносин). Держава повинна займатись закупівлею необхідної продукції для суспільних потреб, розвитком фундаментальних наук, підготовкою кваліфікованої побочої сили, розвитком інфраструктури, кредитуванням корпорацій тощо.
Отже, держава є повноправним суб”єктом економічних відносин.
65. Економічні функції держави.
Ек функції держави – сукупність конкретних видів діяльноті держави. Держава в ек сфері виконує такі функції: 1) створення правової бази субєктів ринк ек. 2)формування конкурентного середовища, його захист 3) регулювання зовнішньо ек діяльності 4) виробництво сусп товарів і благ 5) розподіл і перерозподіл доходів 6)розробка і здійснення науково обгрунтованої і цілеспрямованої державної структурної політики. конкретними обєктами ДРЕ є ек цикли, ек проблеми, соц проблеми, структура, НТП, умови нагромадження і інвестування діяльності, грошовий оббіг, інфляція, платіжний баланс. субєктами ДРЕ є держава, фіз та юр особи.
66. Суспільний продукт: форми та методи обчислення.
СП - результат функціонування ек. Країни.
Структура: матеріальне(засоби в-ва, предмети спожив), не матеріальне в-во
ВВП – сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді в країні незалежно від нац. приналежності підприємств.
Кінцевий продукт – продукт який купується для спроживання а не для переробки чи продажу
Методи обчислення ВВП – 1) виробнивчий (сума доданих вартостей створених усіма галузями економіки
2)обчислення витрат (сума витрат усіх ек субєктів: ВВП=С+ І+ G + Xn)
3)обчислення доходів (сума доходів як субєктів ВВП= А+ W + P +I + r + Тн)
З ВВП виключається не виробничі угоди (чисто фінансові наприклад операції з ціними паперами, і торг БУ товарами)
ВВП – номінальний (за діючими цінами), реальний (скорегований на веричину річного зростання цін)
ВНП – це ВВП – чистий дохід, створений іноземними факторами в-ва
ЧВП – ВВП- амортизаційні відрахування
НД – а) НД= ЧВП – непрямі подтки на бізнес
Б)НД = сума доходів дом госп, підприємств (без амортизац відрахувань), та держави (без непрямих податків)
67. Суть і види економічного відтворення
Сусп (ек) відтворення - постійно, бесперервно відновлення результатів сусп в-ва – робочої сили засобів в-ва, продукту...
Основа – відтворення на окремих підприємствах і дом госп, але не їх механічна сума
Види СВ – 1)просте- відновлення нац продукту з незмінними обсягами та якостями
2) розширене – зростання обсягів нац в-ва з наступним періодом
3) звужене – зниження обсягів нац в-ва з наступним періодом
68. Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи.*
Суспільне вир-во знаходиться в постійному русі, проходячи такі стадії: власне вир-во, розподіл, обмін та споживання. Усі ці стадії взаємопов”язані в єдиному процесі та перебувають у постійному економічному кругообігу.
Для процесу відтворення необхідне постійне відновлення всіх факторів вир-ва: робочої сили, засобів вир-ва та природних ресурсів, середовища існування. вСі визначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення. Для постійного відтворення необхідне постійне відновлення доходів та природних ресурсів: поновлення родючості земель, лісних масивів, підтримання чистоти водних та повітряних просторів тощо. Відтворення завжди має сусп характер, виступає у певних суспільних формах. Через це в кожній ек-чній системі поряд з відтворенням предметів споживання та засобів вир-ва здійснюється також відтворення певних економічних виробничих відносин між людьми. Отже, як бачимо, відбувається процес відтворення всіх елементів економічної структури країни.
69. Національний доход та його концепції
Нд – один із показників системи нац рахунків, що розраховується на основі ВВП. Його рахують 2-ма способами: 1) а) НД= ЧВП – непрямі подтки на бізнес
Б)НД = сума доходів дом госп, підприємств (без амортизац відрахувань), та держави (без непрямих податків)
Зростання НД можна добитися двома шляхами: екстенсивним (збільшення ресуурсів) та інтенсивним (раціональніше та якісніше використання ресурсів)
НД розпоріляють на первинні (за власністю на фактори вир-ва) та вторинні (пенсії, стипендії, субсидії) доходи та на заощадження.
Моделі розподілу НД- 1) функціонально-факторний- розподіл НД залежно від ролі кожного фактора в-ва у створені продукту(зарплата, рента, процент, прибуток, а з середени 20-ст щей й трансферти)
2)Індивідуальний розподіл доходів між окремими фіз особами, сімями, дом госп
Джерела – чиста зарплата, доходи від власності, соц виплати держави громадянам, поточні стархування, відшкодування збитків, проценти, дивіденди, оренндна плата
Функції доходів населення – добробуту, мотивації, соціально
70. Тіньовий сектор в економіці
ТЕ – це діяльність що з різних причин не враховується офіційною статистекою і не включається у ВВП,
ТЕ - це сукупність спецефічниї ек відносин, повязаних з в-вом, розподілом, обміном, споживанням товарів та послуг, що приховуються від контролю суспільства для одержання прибутку і збагачення.
До ТЕ відносять такі види ек діяльності що приховуються від податків
Є протипоказання кримінальної діяльності
Це неформальна ек в якій офіційний облік ускладнений її непостійним характером. На заході тінь ек становить 7-12% від офіційної. В Україні ми далеко переступили критичну межу понад 50-60%, що говорить про недосконалість управлінського апарату, незацікавленість людей діяти законно, про низький рівень економіки тощо. Зараз ми спостерігаємо тенденцію до прояснення цієї ситуації принаймі в окремих галузях, основною причиною чого є зміна влади.
71. Національне багатство та його структура.
НБ – повязане з в-вом нац продукту і його відтворенням,. Це сукупність створених і нагромаджених працею всього суспільства в країні матеріальних благ, рівня освіти, досвіду, майстерності населення, розвіданих ПР для розширеного відтворення в метою підвищення добробуту нації
Складові – виробничій капітал (засоби і предмети праці), невиробничій капітал (житлові будинкі, різні заклади), різні запаси, не матеріальні складові, майно населення, ПР, залучені в процес в-ва.
Нб безпосередньо повязане з в-вом і його відтворенням. Під час індустріального розвитку в Нб включали матеріальні блага і послуги, нагромаджені суспільством. В пост індустріальному суспільстві, де провудну роль займає не матеріальне в-во що дає більшу частку ВВП, в НБ включається і не матеріальні складові.
72. Розподільчі відносини.
РВ – ланка взаємозвязку між в-вом і проживанням.
Існують різні теорії розподілу але вони не вірно відображають реальність оскількі: є приватна власність, неможливість реалазації РВ через систему владних повноважень, відсутність механізму який би вимірював внесок кожного в примноження на НД.
Обєкти розподілу: 1) розподіл факторів В-ва (Інвормація, знання,)
2)розподіл доходів
3) розподів продуктів. Всі обєкти взаємоповязані і взаємозалежні.
Субєкти – дом госп, фіз особа, підприємство, держава
Розподіл відіграє значну роль у відтворені: є умовою в-ва, результатом в-ва, визначає характер споживання, і його кількісний рівень
73. Диференціація доходів населення.
Причинами нерівномірного розподілу доходів населення є відміносі в освіті і особистих здібностях. Важливу роль грає нерівномірний розподіл ек ресурсів, відміності у становещі на ринку. Різні люди по різному стваляться до ризиків. Усі люди поділені на класи, на багатих і бідних, на жаль, в нашій країні перерозподіл доходів іде не на користь більшості. Тому деже важливим є питання врегулювання розпділу, що є завданням держави. Для визначення нерівномір розподілу доходів використовують криву лоренса (з іншої сторони). Коофіціент Джинні повязаний з кривою Лоренса.
Він можєе змінюватись від 0 до 1. чим вище значення показника, тимнерівномірніший розподіл доходу (в укахні 0.5)
74. Споживання і заощадження.
1)функція заощадження – це відношення заощаджуваної частини доходу до загальтного доходу сімї за кілька років, показує різницю між доходом і спродживанням (С=Д-П)
Гранична схильність до заощадження – визначає частину додаткового доходу яка використовується на заощадження при змінній доходу (ГСС+ГСЗ=1)
2) функція споживання – головну роль грають доходи населення, а саме та їх частина яка йде на придбання благ та послуг (в укр 50%)
Основний субєкт споживання – сімся
ФС – відношення споживчих витрат до отримуваних доходів
Гранична схильність населення до споживання – частина додаткового доходу що йде на приріст споживання (вища у малозабеспечених сімях)
Вактори що впривають на споживання та заощадження: зростання цін, податців, доході, відрахування на соц страх, характеристики попиту
Прожитковий мінімум – це величина доходу, гаран-тована державою. Він лежить в межах верхньої та нижньої межі (фізіологічного мінімуму) малозабез-печеності. Конкретними формами гарантій можуть бути офіційно визначені мінімальні значення пенсій, заробітної плати. Соц захист – це проблема реалізації принципу соцї справедливості
75. Заощадження та інвестиції.
Заощадження – частина доходу, що не йде на виплату податків і не споживається.
Інвестиції – це витрати у вигляді довгострокових владів капіталу в різні галузі та сфери з метою одержання прибутку
Економічне зростання – це збільшення обсягів вир-ва. До цього прагнуть всі суб’єкти вир-ва, як матеріального, так і нематеріального.
Існує два типи економічного зростання: екстенсивний – на основі кількісного збільшення його факторів при збереженні попередніх параметрів вир-ва; та інтенсивний – на основі якісного поліпшення його факторів при удосконалення організаційно-економічних відносин вир-ва. заощадження та інвестування відіграють важливу роль в ек зростані, оскільки на їх основі впроваджуєть досягнення НТР, розвиваються внутрішні і зовнішні ек відносини тощо. Сьогодні вони є досить популярними. Заощадження робляться окремими субєктами ек для можливості зібрати певну суму для подальших витратЮ для забеспечення певного статку для дітей, для утримання влади, “на чорий день”.
Інвестиції можуть вкладатися в ціні папери, в основний капітал, на приріст матеріально виробничих запасів (фінансові та реальні інвестиції). Фінансові інвестиції спрямовуються на збільшеня реального капіталу. Реальні інвестиції сприяють вкладеню капіталу в науку, освіту, охорону здоровя тощо, що стає дуже популярним на сьогоднішний день. Такі витрати є дуже продуктивними. Роль інвестицій виражається в темпах і маштабах ек зростання, що в свою чергу вимірюється такими способами: 1)як збільшення реального в-ва ВНП чи НД. 2)як приріст ВНП і НД на душу населення.
76. Економічне зростання та ек-чні цикли. Роль циклів: дискусійні проблеми.
Існування буль якої економіки не є рівномірним, існують злети падіня піднесення, що в сукупності становлятьциклічність(період розвитку ек від початку однієї кризи до наступної). Цикл влючає фази кризи, депресії, пожвавлення, піднесення. головна з них – криза – різке порушення ек рівноваги в наслідок диспропорції у процесі відтворені, що раптово зростають. Ознаками цієї фази є дифіцит вільних місць, падіня цін, інвестицій, ЗП, зменьшення обсягів в-ва... Депресія – фіза застою в-ва, незначної ліквідації товар надлишку. Пожвавлення (піднесенння) – розширення обсягів в-ва до маштабів підвищення прибутковості, кредитна експансія, швидке зростання зайнятості, штучне стимулювання сукупного попиту. ЕЗ – це розвиток нац ек протягом пеного періоду. Воно є однією з фаз ек циклу, що йде після депресії. За тривалістю циклі бувають короткі (2-3 роки), середні(до 10), довгі(40-60).
Наша країна перебуває в глибокій кризі 90-х років в наслідок руйнування командно адміністративної ек і формування ринкової, порушення єдиного НГК в межах СРСР.
77. Ек-чні кризи та їх причини.
Ек криза – одна з фаз ек циклу, точніше головна з них, оскільки є кінцем одного і початком іншого циклу. криза – різке порушення ек рівноваги в наслідок диспропорції у процесі відтворені, що раптово зростають. Ознаками цієї фази є дифіцит вільних місць, падіня цін, інвестицій, ЗП, зменьшення обсягів в-ва... причинами криз моржуть бути багато чинників. Важливими є загострення ситуації в середині і між країнами. В розвинених країнах причиною криз може бути криза перев-ва, в країнах, що розвиваються, або зназодяться на перехідному етапі характерними є продовольчі, ресерсні, виробничі проблеми. Нажаль цих проблем існує більше і вони призводять до криз. Хоча є і інша сторона медалі, оскільки криза однієї системи означає початок і розквіт іншої. Кризи, як і цикли, за протяжністю можіть бути короткі, середні та довгі. Наша країна перебуває в глибокій кризі 90-х років в наслідок руйнування командно адміністративної ек і формування ринкової, порушення єдиного НГК в межах СРСР.
78. Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової ек.
Концепції зайнятості – 1) неокласичка- основані на теорії загально ек рівноваги (ціна праці впливає черер рівень зарплати на попит і пропозицію робочої сили). 2)кеніціанська (протилежна до неокласичної) Кейнс важав що держава повинна регулювати дані процеси, він досліджував ринок праці як статичну систему з читко фіксованою ціною праці – ціна і ЗП негнучкі. 3)Інституціональна – обгрунтовували ринкові диспропорції праці особливостями динаміки окремих галузей ек і професійних і димографічних груп. 4)Філіпс – він встановиз зворотню залежність між рівнем безробіття і темпами інфляції(при зростані безробіття знижується інфляція)
З – це сукупність ек, правових, соціальних, національних, та інших відносин
Повна З – максимально можливе в-ня загального трудового потенціалу. Повна З (стандартна) є основною. Вона характерезується роботою лише в 1 роботодавця, стандартним навантаженням протягом дня, тижня року, робота у робочому приміщені роботодавця. За умов ринк ек багато людей схильні до самозайнятості, до нетипової, випадкової..., що відрізняються від останьої. Ринкові відносини передбачають вільний вибір професії і місця роботи людини. Самозайнятість поширено там де високий рівень безробіття (наприклад в Україні). Сьогоднішні умови на ринку праці та в суспільстві, на жаль, не найкращі, тому більш привабливими та вигідними для населення ста.ть інші види зайнятості ніж повна (часом люди хочуть али не можуть бути повно зайнятими).
79. Безробіття:причини, види, форми.
Б – це таке явище що повязане с перевищеням пропозиції робочої сили відносно попиту, це стан не зайнятості ек активного населення.
Б-на особа – та якак досягла певного віку, не працює за грошову винагороду і хоче знайти роботу
РБ=Б/Неа * 100%
Типи безробіття – фактичний рівень: природне (фрекційне та структурне), циклічне
Фрекційне – зумовлене динамічністю ринку РС
Структурне – в наслідок не відповідносі попиту і пропозиції робочої сили на окремі професії
Циклічне – виникає через спад дійової активності в умовах циклічних коливань. В розвинених країнах природне безробіття 6-7%, у нас набагато більше, що зумовлене такими причинами: трансформаційний спад, надмірна зайнятість в командно адмін економіці, маштабно структурна трансформація. З безробіття є причиною серйозних соц ек проблем з рядом соц наслідків. До тогож, за законом Оуена, рівень безробіття тримає залежність обсяг ВВП (при збільшені факторів безробіття на 1% ВВП скорочується на 2.5%). Ця проблема є досить актуальною і має бути вирішена новою владою, інакше наша країна ніколи не буде прикладом для інших і “теплим домом” для нас.
80. Господарський механізм та його оль у сис-мі регулювання сусп відтворення
ГМ – складне єкономічне явище з кількома підсистемами господарювання. Це сукупність організаційно економічних форм за допомогою яких держава управляє економікою.
Функції ГМ: 1)реалізація відносин власності. 2) формування механізму впровадження ек законів. 3) забеспеченняиі узгодження руху ек інтересів, розвязання суперечностей.
Основні принципи функціонування та формування ГМ: фективність, соц спрямованість, збалансованість. Структура ГМ: включає підсистеми регулювання, планування, організації, стимулювання. ГМ виконує також ще одну важливу роль, допомагаючи вирішувати цілий ряд питань на які не мужуть відповістиринкові форми гос мех: збереження ресурсів, що не відтворюються, формування ек механізму захисту навк середовища, створення стимулів для в-ва продуктів колективного користування (освіта,шляхи), забеспечення прав на працю і на дохід, перерозподіл доходу. Даний механізм тісно пов'язаний з соціальними, політичними відносинами, конкретною формою реалізації їх активної ролі щодо виробництва.
81. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.*
Держ регулювання – комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток ек об’ктів для стабілізації ек с-ми та її пристосування до інтересів людини.
Основні форми державного регулювання:
- короткострокове або емпіричне державне регулювання – комплекс антикризових та антициклічних заходів держави, спрямованих на пом”якшення наслівдів економічної кризи.
- Довгострокове державне регулювання – економічне програмування. Сьогодні це найбільш поширена і розвинена форма державного втручання в ек-чні та соціальні процеси, впливу на процес відтворення. Розрізняють кон”юктурне (спрямоване на регулювання процесу відтворення через маніпулювання госп кон”юктурою) та структурне програмування (форма економічного регулювання – науково обгрунтовані плани економічного та соцго розвитку).
- Директивне планування – владні структури визначають ек-чні потреби та забезпечують реалізацію планів.
82. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
Фінанси включаюсть систему ек відносин між державою, фіз на юр особами, окремими державами і міжнародними організаціями що до використання грошей на основі розподілу ВВП і НД.
Ф. повязані з грошовими відносинами але вони не є грошима. (зарплата, спадок, гроші які банк надає в позику). Гроші стають фінансами якщо вони акомулюються певним чином і з певною метою розподіляються і використовуються на чітвко визначених засадах.
Структура Ф: 1)державні - загально державні регіональні, муніцепальні, держ. Підприємств). 2) приватні – (фінанс приват підприємств і корпорації, комерційних установ, домогосп). 3)громацьких обєднань - спілок партій фондів
Держ фінанси – сфера розподільчих відносин повязана з поділом та використанням ВВП, необхідним для здійснення деравою певних функцій. Форми держ Ф: держ бюджет, регіональний бюджет, місцевий бюджет, б.джет спец фондів, фінансів держ підприємств
Риси фінансі: 1)мають грошову форму. 2)носять розподельчий характер
Держ бюджет – головний фінансовий план держави
Функції ДБ: 1)фіксальна (оподаткування)
2) розподільча (використання коштів ДБ на вирішення проблем)
3) стимулююча (впил на циклічні коливання ек)
4) контролююча – ДБ відзеркалює відтворювальний сусп процес, виявляє ек пропроції та відхилення від рівноваги
Джерела ДБ: податки, відрахування, держ позика, продаж держ майна.
Форми виплат з ДБ – пенції, стипендії, дотації, асигнування, субвенції...
ДБ україни складається з ДБ, АРК, обласних, міських, районих, сільських
ДБ буває: нормальне, дефіцитний, профіцитний. Якщо дефіцит бюджету меньше 2-3% це нормально. Якщо більше небеспечно.
Держ борг буває: внутрішній (перед юр та фіз особами), зовнішній (перед іншими країнами)
Позитивний вплив ДБо – стимулюється споживчий попит, збільшується рівень зайнятості, сприяння зростаню рівнів доходів населення, ек зростаню.
Негативний вплив ДБо – витіснення приватного капіталу (обмеження ек зростання), збільшення податків для обслуговування держ боргу, перекладання боргу на наступні покоління.
Управління ДБо – система захїодів держ що передбачає випуск і розміщення боргових забовязань, виплат і відсотків на позики, зміна строків позики, анолювання боргу, вивчення конюнктури на ринку позичкового капіталу. Держ може рефінансувати борг.
83. Фін с-ма і політика.Фіскальна політика.
Держава має приймати активну участь у програмувані ек-ки та у розробці та реалізації національних програм і цільових комплексів програм. Формально національні програми виконуються за бажанням підприємств. Державні цільові програми мають обовязковий характер. В україні Фп узгоджує уряд, а монетарно впроваджує НБУ
Головне джерело дох держ – податки
Функції податків: фіксальна, розподільча(перерозподіл ВВП між дер та юр і фіз особами), регулююча (вплив податків на діяльність їхніх вкладників
Субєкт оподаткування – платник податку. Обєкт – грошова сума я зкої вилучається податок.
Податкова ставка та терміни також є елементами даної системи. Види податкових пільг: 1) прискорена амортезація основного капіталу. 2) інвестиційний податковий кредит.
В україні 2-во рівнева система оподаткування: загальнодержавні та місцеві податки та збори
Каб мін прийняв новий податковий кодекс в якому передбачається зниження ставки оподаткування а) с прибутку підприємств з 30 до 20% (зараз 25%). Б) з податку на додану вартіться в 20 до 17 (зараз 20%). В) з податку доходу фіз особам встановили 13% раніше було 40. Г) передбачається 23 види подакту, замість 39
84. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.
Критерієм ек системи є домінуюча форма власності, форма організації суспільного виробництва. Для капіталізма осн формою власності є капіт приватна власність. А формою організації є товвиробництвоабо рино. капіт ек система в своє розв”язання проходить такі стадії: 1.первісне нагромадження капіталу, яке відбувається в межах феодалізму, коли феодальні відносини перетворюються у капіталістичні.2.Безпосередньо сама економічна капіталістична система включає в себе: чистий класовий капіталізм (стадія вільної конкуренції, яка передбачає вільний ринок або ринок досконалої конкуренції та індивідуальну капітальну приватну власність), стадія монополістичного капіталізму, яка передбачає регульований ринок та переіажно акціонерну форму власності.
Основні риси капіталістичної вільної конкуренції:
1. велика кількість вирбників і споживачів одного продукту;
2. кожен виробник діє на свій страх і ризик, а метою виробництва є приватний інтерес до прибутку;
3. економічна влада окремого виробника і споживача так розсіяна, що окремі з них не мають реальної економічної влади, щоб впливати на ціноутворення;
4. ринкова ціна встановлюється стихійно під впливом взаємодії попиту і пропозиції;
5. механічне функціонування ринкових відносин є анархічним і передбачає вільну досконалу конкуренцію;
6. існує свобода підприємства і вибору сфер вкладення капіталу;
7. відсутня необхідність для державного втручання в механізм ринкового стимулювання;
8. забезпечення принципу панування споживання над виробництвом – виробляти те, що купується, тобто на цьому етапі суспільного механічного господарювання є самоврегульований ринок, головним елементом якого є ціна.
85. Концентрація і централізація вир-ва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
В одному місці, водних руках.
В основу виникнення монополій покладено об’єктивний процес розвитку продуктивних сил. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, великі підприємтсва почади групуватись, утворюючи монополістичні об”єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія.
Форми монополій:
- Білатеральна;
- Обмежена;
- Чиста монополія.
-
86. Фінансово-монополістичний капітал та сучасні проблеми його функціонування і розвитку.
Пануючою формою власності монополій 20 ст. стала акціонерна (корпоративна) форма власності. Панування акціонерної форми власності і акціонерного капіталізму визначили утворення нової форми капіталізму – фінансового. Фінансовий капітал – це є монополістично-промисловий капітал, що злився з монополістично-банківським капіталом. Є формою існуваня і прояву реального капіталізму, але він існує у формі фіктивного капіталізму (цінні папери): відображає виробничі відносини між великими акціонерними товариствами і дрібними власниками акцій.
Організаційно-правовою формою існування фінансового капіталізму є фінансово-монополістичні групи, фінансова олігархія.
Фінансово-монополістична група – сою промислових, торгівельних та банківських монополістів з метою утвердження свого панування в різних сферах підприємницької діяльності.
Фінансова олігархія – це нечисленна група найбільших фінансових капіталістів, які володіяють промисловими і банківськими монополіями і фактично здійснюють економічне і політичне панування у найважливіших галузях господарства.
Методи панування фінансової олігархії:1.сис-ма участі. 2. особиста унія.
Розвиток монополістичного капіталізму передбачає перехід від монополістичного капіталізму до державно-монополістичного капіталізму. Це передбачає, що держава стає активним суб’єктом господарювання.
Форми державно-монополістичного капіталізму: 1. державна власність; 2. державна підприємницька діяльність; 3. державне регулюваня економіки і різні міжнародні форми
.Державно-монополістичний капітал – це новий, більш високий ступінь монополізації економіки. Це доповнення приватної монополії державною, їх органічне переплетіння. Це об’єднання сил приватних і державних монополій і виконання державним апаратом в значній мірі ролі центра всього економічного життя сус-ва.
Щоб послабити негативні наслідки монополістичної економіки в розвинутих державах світу приймаються антимонополістичні закони. Антимонополістична діяльність держави – комплекс заходів, розроблених і впроваджених в багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Перші антимонопольні закони були прийняті наприкінці 19-поч. 20ст. в США, Канаді, Австралії.
87. Змішана економічна ситсема та її структура.
Ідеї змішаної економіки виникли ще у XIX ст. Основою їх появи була життєва необхідність розв'язання соціальних проблем, які, за переконанням ряду авторів, могла вирішити лише держава. Слід зазначити, що родоначальником теорії змішаної економіки був А. Вагнер, який розглядав існування функціонуючого народного господарства як поєднання трьох різних господарських систем: 1) приватногосподарської, що прагне до отримання найбільшого прибутку; 2) суспільно-господарської (державне господарство), що керується принципом загальної користі; 3) благодійницької, що функціонує з альтруїстичних намірів. Ці три господарські системи Вагнер потім поєднував у сукупну організацію всього народного господарства.
Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала у працях американських економістів, зокрема С. Чейза (йому належить і сам термін «змішана економіка»*), Дж. Кейнса, Е. Хансена, П. Самуельсона та ін. Близька за своїм змістом до цієї теорії і теорія «соціального ринкового господарства», основоположниками якої в повоєнні роки стали західнонімецькі економісти Л. Ерхард, В. Ойкен та ін. Так, згідно з трактуванням П. Самуельсона змішана економіка — це використання в системі вільного підприємництва держави та її інститутів.
Бідна країна не може мати змішаної економіки, оскільки остання є основою держави загального добробуту. Високорозви-нута економіка виступає підґрунтям для формування поліформі-чного суспільства, де основна форма політичної влади — демократія, а також панує громадянський характер суспільного устрою, у центрі якого перебуває людина.
Все це гарантує економічні, політичні, духовні права і свободи особи. При цьому слід розуміти, що соціалізація економіки — це, з одного боку, перманентний процес, а з іншого — прогресуючий. Він не є застиглим станом суспільства, а динамічно наповнюється новим позитивним змістом як за формою, так і часовим виміром.
Таким чином, стосовно предмета нашого аналізу, тобто змішаної економіки, системоутворюючими її складовими є: високий економічний потенціал суспільства; забезпечення на його основі загального добробуту населення; раціональне поєднання державного регулювання з ринковим саморегулюванням.
Функціонування цієї системи відбувається через органічний взаємозв'язок названих складових, а розвиток — через якісні та кількісні зрушення в самій системі.
88. Теорія і практика ек системи соціалізму.
Характреними рисами такої системи є: суспільна (державна) власність практично на всі ек-чні ресурси; монополізація та бюрократизація ек-ки; централізоване економічне планування як основа господарського механізму; залежність ек-ки від ідеології і політики.
Соціалізм проголошував суспільну та класову рівність всіх людей. В той же час проголошувалася народна власність на всі ресурси держави – землю, фактори вир-ва, результи вир-ва та прибуток.
А насправді все належало суспільству, тобто державі. Проголошена суспільна власність народу була на справі державною власністю, а народ не мав майже нічого.
89. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної ек-ки: директивне планування та централізоване управління.
Господарський механізм має ряд особливостей. Він передбачає:
безпосереднє управління всіма підпр-вами з єдиного центру – вищих ешелонів державної влади; держ повністю контролює вир-во та розподіл продукції, в результаті чого виключаються вільні ринокові відносини між окремими господарствами; державний аппарат керує господарською діяльністю за допомогою переважно адм-розпорядчих методів.
При надмірній централізації виконавчої влади розвивається бюрократизація госп. механізму та економічних зв”язків.
Суспільні потреби визначалась безпесоредньо центральними плановими органами. Централізований розподіл природних ресурсів здійснювався без участі виробників та споживачів. Розподіл створеної продукції між учасниками вир-ва жорстко регламентувався центральними органами шляхом тарифної системи та централізовано прийнятих нормативів.
90. Зміст перехідної ек-ки: загальне і особливе. Об’єктивні чинники перехідного стану.
Криза адміністративно-командної ек-ки спричинила невідкладне завдання створення нового господарчого механізму, що забезпечує ефективність використання усіх природно-господарських ресурсів, зміцнення НТП, відродження господарської ініціативи і заповзятливості. Такий механізм припускає строгу і чітку персоніфікацію виробничо-господарських ресурсів, основна маса об'єктів державної власності повинна бути приватизована. На цій основі повинна бути створена ринкова ек-ка.
Перехідними ми називаємо такі ек-ки, які перебувають у процесі великомасштабних змін, що ведуть до іншої, стабільної ек-ки. Перехід має визначену кінцеву мету – ринокву ек-ку та парламентську демократію.
91. Становлення різних форм власності в перехідній економіці.
Перехідна ек-ка – процес якісних змін в сус-ві в момент його переходу до нового соц-ек ладу.
Перехідний стан до ринкової ек-ки передбачає наявність підприємств різноманітних форм власності: державних, колективних, змішаних, спільних. Індивідуальних.
Державна форма власності при нерозвиненій демократії приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної власності елементів корпоративного привласнення.
Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших, недержавних формах власності.
Приватизація – це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.
Роздержавлення й приватизація відбуваються у таких формах: перетворення державного підпр-ва на акціонерне чи інше господарське товариство; викуп майна державного підпр-ва, зданого в оренду, орендним підпр-вом або іншим орендарем; викуп майна державного підпр-ва членами трудового колективу; продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні юридичним особам та громадянам.
92. Закономірності та особливості розвитку перехідної економіки
Серед надзвичайного комплексу змін у постсоціалістичних країнах, що відбуваеться при становленні ринкових відносин, деякі з них носять неминучий характер, тому в літературі їх розглядають як закономірності. Серед них виокремлюють: втрату державою фун. одноособового розпорядження економічними ресурсами; бюджетну кризу; трансформаційний спад. 1-ша закономірність - втрата державою фун. одноособового розпорядження економічними ресурсами – свідчить про те, що держава перестае бути единим, всесильним розпорядником усіх матеріальних ресурсів і втрачае монопольну владу на прийняття економічних рішень. Це виявляеться в таких основних аспектах: 1.ринкове реформування призводить до такого становища, за якого держава, як джерело господарського законодавства, згідно з установленними нею самою законами. Після прийняття законодавчого акту ним мають керуватись всі держ.органи, підприємства, та інші суб’екти ринку. 2. зміна економічного статусу держави передбачае формування нових інструментів її впливу на господарське життя в країні. Йдеться про її можливість ефективно впливати на поведінку всіеї маси суб’ектів ринку за допомогою грошових, кредитних, валютних, податкових та інших фінансових регуляторів. 3. для держ.виникає необхідність компенсації провалів(фіаско) ”народжуваних” ринкових відносин, що змушує її займатися традиційно успадкованими від колишньої системи деякими виробничими фун., а також фінансувати соціальну сферу, фундаментальну науку, охорону навколишнього середовища тощо.
2-га закономірність перехідної економіки – це бюджетна криза що тісно пов’язана зі зміною стану держави в економіці.
3-тя закономірність перехідного періоду – це трансформаційний спад. Він пов’язаний з глибокою економічною кризою, яка зумовлюеться кризою координацій і дій між економ.суб’ектами. це пояснюеться тим, що попередні дерективно-планові механізми координації господарської діяльності вже були розвалені, а нові, ринкові, навіть у поєднанні з державним регулюванням, - ще слабі або відсутні взагалі. Трансформаційний спад і бюджетна криза поглиблювались також через некомплексність та половинчатість ринкових заходів, що знижували їх ефективність.
93. Особливості ек відносин при переході до ринкової ек-ки.
Дібералізація ек-ки
- перехід до вільного ціноутворення
- торгівля на основі свободи свіх суб’єктів ринку
- підпорядк-ня діяльності вир-ків вимогам ринку.
Лібералізація зов-ек зв’язків:
- усунення монополії держави на них
- умови для зарубіжних інвестицій
- сприяння зов торгівлі
94. Особливості ринкової трансформації ек-ки України.
- минула система – антипод ринку
- глибинний характер перетворень (відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, зміна елементів надбудови)
- економічний спад зумовлений і об’єктивними ричінами і прорахунками
- налагордження нових зовн-ек відносин
- інтеграція, нелека
- затяжний трансформаційний період
- тіньова ек-ка
95. Світове господарство: його суть та структура.
СГ – сукупність національних господарств, що беруть участь у МПП і пов’язані між собою системою міжнар відносин.
Зараз св гос-во поділяється на три групи країн:
Розвинені – 30 країн і 55% ВВП
Країни, що розвиваються, слаборозвинені багато, але лише 28% ВВП
Країни з перехідною ек-кою, ті, що здійснюють перехід від ком-адм до ринкової ек-ки
96. Міжнар поділ праці. Міжнар ек відносини.
МПП: 1) сусп поділ праці – це сукупність різних видів виробничої діяльності; це найбільш загальна форма сусп-го вир-ва, він переростає в МПП. Який є вищим етапом розвитку; 2) МПП – якісно вищий етап сусп-го поділу праці – раціональна форма використання СПП у рамках народного господарства. Це спеціалізація кожної країни на випуску певних виробів із метою задоволення як своїх потреб, так і потреб країн-партнерів.
МПП буває: загальний – це поділ праці між країнами світового співтовариства по найбільшим сферам сусп-го вир-ва; окремий – поділ праці між країнами всередині однієї сфери сусп-го вир-ва або галузі ек-ки; одиничний – поділ праці між суб”єктами в рамках однієї обособленої господарської одиниці.
МЕВ – с-ма господарських зв”язків фізичних та юридичних осіб на інтернаціональному рівні, на рівні держав, групи держав, міжнародних економічних організацій, які орієнтовані на реалізацію їх потреб; це особлива сфера здійснення виробничих зв”язків, які вийшли за територіальні рамки окремих держав; це сукупність суспільно виробничих зв”язків суб”єктів світового господарювання.
97.Міжнародна економічна інтеграція.
Економ.інтеграція – це комплексний процес добровільної взаємодії, зближення і переплетіння національних економік суверенних країн. Інакше кажучи, така інтеграція є широким міждержавним об’єднанням, яке функціонує згідно зі спеціальними угодами і має певну організаційну стуктуру. У рамках такого об’єднання на території країн-учасниць розгортаються визначені види господарської діяльності на особливих пільгових умовах порівняно з іншими країнами. Розвиток міжнародних інтеграційних процесів відбувається як на мікро-, так і макрорівні.Основні цілі та переваги економічної інтеграції:
-це використання країнами-учасницями переваг масштабності, що полягають у збільшенні розмірів ринку, скороченні витрат і т.п.
-формування сприятливого зовнішньополітичного середовища.
-інтеграційне економічне співробітництво відкриває національним виробникам широкий доступ до різного роду ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових і новітніх технологій у масштабах усього інтеграційного об’єднання, що уможливлює значне збільшення випуску продукції з розрахунком на місткіший ринок.
-інтеграційна взаємодія країн у регіональних межах створює привілейовані умови умови для фірм і країн, що входять до данного угрупування, захищаючи їх певною мірою від конкуренції з боку третіх суб”єктів господарювання.
-економічне зближення країн дає змогу їм спільно вирішувати гострі соціальні проблеми щодо стабілізації ситуації на ринку праці та різних форм соціального забезпечення населення.
98. Міжнародні валютно-фінансові організації.
Міжнародні валютно-фінансові ор-ії – орг-ії, що регулюють валютно-фінансові відносини.
Св Валютна с-ма має довгий шлях свого розвитку:
- золото - світові гроші, потім золотодевізний стандарт до 44 – фіксоване співвідношення
- золотодолларови стандарт МВФ)
- Система плаваючих курсі
регуляторними фін оргіями є:
Дата публикования: 2015-04-10; Прочитано: 365 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
