Повнозначні та службові частини мови у слов'янських мовах

До повнозначних належать частини мови, що об’єднують слова, яким властиве лексичне значення. належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник (деякі мовознавці - Волох - зараховують до розряду самостійних також словакатегорії стану).

Всі повнозначні частини мови, крім займенників, виконують номінативну функцію, тобто називають відповідні елементи дійсності. Номінативна функція підтримується в них граматичними значеннями, мовним вираженням яких є словозмінні і несловозмінні форми. Всі повнозначні частини мови здатні виступати членами речення.

У граматичній системі сучасної української мови за кожною повнозначною частиною мови закріплена типова для неї первинна, або основна, синтаксична роль. Так, вживання іменника найтісніше пов'язане з вираженням підмета або додатка. Прикметник і числівник спеціалізуються на функції означення. Для дієслова типовим є вживання в ролі головного члена речення - присудка. Прислівник найчастіше виступає в реченні обставиною. Займенник може виступати в реченні і підметом, і додатком, і означенням, тому що синтаксична роль його як члена речення повністю залежить від того, на яке значення він вказує.

Повнозначним протиставляються неповнозначні, або службові, частини мови. Вони позбавлені лексичного значення, не виконують функції членів речення і є незмінними.

До службових слів відносяться прийменник, сполучник і частка. За межами самостійних і службових слів знаходяться вигуки. Вони позбавлені функції називання, не є членами речення, не виражають граматичних відношень між словами, а також є незмінними. Як особливий клас слів виділяються також модальні слова (здається, безперечно, дійсно, напевно, можливо). Це невідмінювані слова, за допомогою яких виражається відношення змісту висловлювання до реальності, вони не мають називної функції і граматично не пов’язані з іншими словами.