Ефективність і справедливість як конфліктуючі цілі державної політики

Добробут включає два основні критерії: ефективність і справедливість. Ефективність для споживача на ринку певного блага означає вибір кількості одиниць блага за відомої ціни відповідно до його попиту або готовності купувати; такий вибір максимізує його корисність. Ефективність у споживанні досягається, якщо споживачі не можуть покращити своє становище — досягти вищого рівня корисності при заданому бюджеті і цінах через перерозподіл своїх бюджетних витрат. Якщо всі споживачі досягають ефективності у споживанні, тоді такому вибору відповідатиме якась точка кривої ринкового попиту. Соц. справедливість — міра рівності (нерівності) життєвого становища людей, класів і соціальних груп, що об’єктивно зумовлюються рівнем матеріального та духовного розвитку суспільства. Міра рівності виражається в матеріальних і духовних благах, які надходять у повне розпорядження людей.

Економічна ефективність і соц. справедливість є конфліктуючими цілями державної політики, тобто досягнення вищої міри справедливості вимагає певних поступок в ефективності й навпаки. Досягнення більшої міри справедливості в сус-ві вимагає перерозподілу доходів, а основний інструмент перерозподілу - податки.

Компроміс між соц.ю справедливістю та економічною ефективністю - це вибір, який треба робити і владі, і суспільству. Намагання підвищити справедливість у розподілі доходів шляхом їхнього перерозподілу з використанням податків та інших регуляторів веде до зменшення загальної ефективності ек-ки, тобто до втрат сукупного добробуту всіх економічних агентів.