Облік фізичних осіб — платників податків

Відповідно до законодавства України в державі, крім обліку платників податків ─ юридичних осіб, ведеться облік платників по датків ─ фізичних осіб.

До 1996 р. реєстрації підлягали тільки громадяни ─ суб'єкти підприємницької діяльності без права юридичної особи.

Для обліку платників, які мали доходи не тільки за місцем осно­вної роботи, і стану їх розрахунків з бюджетом велася «Алфавітна книга», яка була обліковим реєстром. Інформація вносилася до книги на підставі довідок, що надходили від підприємств, організацій і фізичних осіб ─ суб'єктів підприємницької діяльності про отримані громадянами доходи і виплачені суми прибуткового податку. Таким чином, облік охоплював лише визначені категорії платників.

22 грудня 1994 р. був прийнятий Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків й інших обов'язкових платежів». Цей реєстр був створений 1 січня 1996 р. і передбачає облік усіх громадян ─ платників незалежно від джерела їхніх доходів. Таким чином, поряд із громадянами, що отримують доходи не за місцем основної роботи і від підприємницької діяльності, до Державного реєстру вносяться також громадяни, що одержують доходи тільки за місцем основної роботи.

Кожній особі в державному реєстрі привласнюється окремий ідентифікаційний номер, без якого з 1 січня 1998 р. неможливі відкриття розрахункового рахунка в банку й одержання зарплати. Установи банків здійснюють операції на розрахункових рахунках фізичних осіб (крім анонімних валютних рахунків і рахунків фізичних осіб — нерезидентів) тільки при наявності в них ідентифікаційних номерів державного реєстру фізичних осіб — платників податків. ДРФО - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

Державний реєстр створюється вищою ланкою державної податкової служби і складається з інформаційних фондів, що містяться в базах даних податкових органів усіх рівнів. Інформація формується в податкових інспекціях у відділі державного реєстру фізичних осіб за допомогою АРМ “ДРФО” на підставі облікової картки ф. № 1-ДР, заповненої під час реєстрації платника податків. Вона містить такі дані:

- прізвище, ім'я та по батькові;

- дата народження;

- місце народження (країна, область, район, населений пункт);

- місце проживання; місце основної роботи;

- види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Якщо у громадянина є основне місце роботи, заповнену картку в місячний термін бухгалтерія підприємства передає до податкових органів. Якщо громадянин не має основного місця роботи, але отримує доходи, він по­винен самостійно з’явитися в ДПІ за місцем проживання, заповнити облікову картку для отримання ідентифікаційного номера.

Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає його до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи.

Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

До інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані:

· індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам-платникам податків і зберігаються за ними протягом їхнього життя;

· загальні відомості про фізичних осіб-платників податків;

· інформація про сплату фізичними особами податків та обов’язкових платежів.

Джерелами формування інформаційного фонду є:

· дані державних податкових інспекцій про фізичних осіб;

· інформація підприємств та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності про виплачені громадянам доходи та утримані суми прибуткового податку;

· інформація виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

· відомості міських, районних відділів внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в даний район або місто чи вибули з них;

· відомості відділів реєстрації актів громадянського стану виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів про громадян, які померли.

Таким чином, ведення Державного реєстру фізичних осіб зумовлює такі функції податкових органів:

· забезпечення підприємств, організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників, бланками відповідних документів (“Облікова картка”, “Відомості до Дер­жавного реєстру фізичних осіб - платників податків”), а також інструктивними матеріалами про порядок передачі інформації в податкові органи;

· перевірка документів, що надійшли від підприємств з погляду правильності та повноти заповнення;

· комп’ютерна обробка інформації;

· надсилання повідомлення після присвоєння ідентифікаційних номерів фізичним особам про необхідність з’явитися у податковий орган для отримання номера;

· видача довідок з ідентифікаційним номером з обов’язковою реєстрацією факту видачі у спеціальному журналі.

Дані Державного реєстру використовуються виключно для обліку одержаних доходів, об'єктів оподаткування, повноти та своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів. Відомості Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності у разі:

- виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

- укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та ті, щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;

- відкриття рахунків в установах банків.

Операції, проведені без застосування ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними.