Місцеві податки і збори

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Заспособом стягнення розрізняють два види податків — розкладні й окладні.Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно допотреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини потериторіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Окладніподатки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру

податку для кожного платника окремо.
Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.
До місцевих податків належать: комунальний податок, податок з реклами, а також збори: готельний, ринковий, курортний, за парковку автотранспорту, за використання місцевої символіки, за видачу ордера на квартиру, за надання земельних участків, за проведення місцевих аукціонів та інші.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори". Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.
Місцеві податки:
- комунальний податок;
- податок на рекламу.
Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Комунальний податок. Платниками податку було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.
Об'єктом для розрахунку податку прийнято фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатковувалась у попередньому місяці.
Податок з реклами має стягуватися з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації
Об'єктом оподаткування була визначена вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.
За рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв до відповідної ставки податку пропонувалося застосовувати збільшувальний коефіцієнт 5.
За рекламування вітчизняними виробниками продукції власного виробництва пропонувалося застосовувати пільговий коефіцієнт 0,5.
У 1999 році було розроблено другий варіант закону України "Про місцеві податки і збори". У цьому варіанті законопроекту передбачається стягнення таких податків:
- місцевий податок на прибуток підприємств;
- місцевий податок на доходи фізичних осіб;
- податок на нерухоме майно;
- ринковий податок;
- готельний податок;
- торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Отже, згідно з другим варіантом закону передбачене внесення змін до складу місцевих податків, а також методики їхнього визначення. Це має розширити податкову базу, а отже, сприяти зміцненню фінансової бази місцевих органів влади.

Методи планування прибутку.

Методи планування прибутку від реалізації продукції: прямого поасортиментного розрахунку, укрупненого методу на основі витрат на гривню продукції та аналітичний метод.Для розрахунку прибутку від реалізації продукції (П_РП­­) використовується формула:

П_РП = П_ЗПП + П_ВП – П_ЗПК, де: П_ВП – прибуток від випуску продукції; П_ЗПП і П_ЗПК – прибуток у залишках нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду: П_ЗПП та П_ЗПК = С • Р: 100%, де: С – собівартість залишків нереалізованої продукції на початок та кінець планового періоду відповідно; Р – середня рентабельність виробництва продукції в періоді (попередньому і плановому відповідно).

Рентабельність – це якісний відносний показник, який характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

Використовують: ресурсні показники рентабельності, що визначають прибутковість підприємств у співвідношенні до вкладених фінансових ресурсів; витратні показники рентабельності, що показують прибутковість у співвідношенні до поточних витрат на виробництво продукції; а також показник рентабельності діяльності підприємства (рентабельності капіталу) як відношення одержаного прибутку (до оподаткування) до всього вкладеного капіталу. Об’єктом розподілу є отриманий підприємством прибуток. Під розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві. Учасники розподілу – держава і підприємства.

15. Методи нарахування амортизації згідно із законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»

в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.2002р. № 283/97-ВР дається слідуєте визначення валових витрат в статті 5: валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) – сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які виготовляються (придбаються) для їх подальшого використання у їх подальшої діяльності.

Згідно цього Закону до складу валових витрат включаються слідуючи шість груп витрат: прямі витрати; витрати подвійного призначення; витрати на утримання та експлуатацію таких об’єктів інфраструктури, що перебувають на балансі підприємства; витрати, пов’язані з виплатою або нарахування процентів за борговими зобов’язаннями; витрати на оплату праці працівників, що перебувають у трудових відносинах з підприємством; витрати сум внесків на соціальні заходи, до яких відносять збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, добровільні внески до пенсійного рахунку працівників, додаткове пенсійне забезпечення (пенсійний план) тощо.

Згідно наказу Державного комітету промислової політики Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. № 47 класифікація витрат виробництва і обігу проводиться за слідуючи ми ознаками: за місцем виникнення витрат; за видом продукції; за видом витрат (за економічними елементами і за статтями калькулювання); за способом перенесення витрат на вартість продукції; за мірою впливу обсягу виробництва на витрати; за календарними періодами і швидкістю окупності; за єдністю складу витрат; за відношенням до собівартості пропозиції; за доцільністю витрат.

Витрати підприємства також розглядаються за такими ознаками: за напрямами фінансування (витрати на виробництво і реалізацію продукції, відтворення основних засобів, операційні заходи, соціальні цілі), за джерелами фінансування, за характером списання (на собівартість, на прибуток).