Джерела фінансування КВ

Капітальні вкладення – це використання фінансових ресурсів на відтворення основних засобів, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів. Тобто це витрати на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих основних засобів і на створення нових.

Досить часто термін „ інвестиції ” ототожнюється з терміном „ капітальні вкладення ”. Але капітальні вкладення є вужчим поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій.

Розрізняють галузеву, територіальну, технологічну і відтворювальну структуру капітальних вкладень.

Принципи фінансування капітальних вкладень: прямий характер фінансування, цільовий характер джерел коштів для фінансування, фінансування будівництва в міру виконання будівельних робіт, безперервність фінансування в межах кошторисної вартості будівництва.

Закон України „Про підприємства в Україні” визначає джерела формування майна підприємств і капітальних вкладень: власні фінансові ресурси (власний капітал), в тому числі прибуток, одержаний від реалізації продукції, робіт, послуг та від інших видів господарської діяльності;амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів; бюджетні очікування; кредити комерційних банків та інших юридичних осіб; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами.

Джерела фінансування капітальних вкладень формуються за рахунок: власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів; позикових коштів; залучення фінансових коштів, одержаних від продажу акцій, пайових та інших внесків трудових колективів, громадян, юридичних осіб; грошових коштів, які централізуються об'єднаннями підприємств у встановленому порядку; коштів позабюджетних фондів; коштів благодійних фондів; коштів іноземних інвесторів.

У практиці застосовуються дів способи здійснення капітальних вкладень: підрядний і господарський.

При веденні капітального будівництва господарським способом у підприємстві створюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються у процесі будівництва.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою: М = О – Н + (–)К, де: О – очікувана наявність оборотних коштів на початок планового періоду; Н – планова потреба в оборотних засобах будови на кінець планового періоду; К – зростання (зниження) кредиторської заборгованості потягом планового періоду. Результат розрахунку зі знаком „+” означає мобілізацію засобів, а від'ємний результат – іммобілізацію оборотних засобів будови, що свідчить про зростання потреби в оборотних засобах для створення додаткових записів і витрат.