Практична робота № 8

Регламентація організації процесу управління

Мета: набуття практичних навиків щодо розробки регламентації організації процесу управління

1 Вирішувані питання

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Виконати практичне завдання.

Презентувати роботу міні груп перед аудиторією.

Оформити звіт.

Відповісти на контрольні запитання.

Захистити роботу індивідуально.

1.2 Короткі теоретичні відомості

Регламентування організації процесу управління

Формальна організаційна структура може ефективно функціонувати тільки за наявності ряду документів, що регламентують відносини, зв'язки та процедури управління, на яких заснований організаційний механізм. Їх можна розділити на дві групи:

нормативно-правові акти та положення, що визначають відносини між працівниками апарату управління в процесі виконання постановлених задач;

нормативно-технологічні регламенти, які визначають процедурну сторону виконання окремих управлінських робіт, операцій та процесу управління в цілому.

До першого виду документів відносяться статути підприємств і організацій та їх самостійних в правових відносинах виробничо-господарських ланок, положення про підрозділи виробничого та управлінського апарату (цехи, відділи та iн.), положення про посади. До другого типу документів відносять спеціальні інструкції, правила, маршрутні та операційно-технологічні карти, матриці повноважень щодо прийняття рішень, документограми, органіграми та ін.

Найбільш важливу роль у регламентуванні системного розподілу відповідальності та повноважень, що визначають сутність управління, є положення про посади (в основу розробки яких покладені нормативно-технологiчнi регламенти, які завдають процедурну сторону процесу управління). Вони є основним та універсальним документами, за допомогою яких будуються організаційно економічні відносини між керівниками, спеціалістами та технічними виконавцями.

В залежності від методів формування організаційних структур використовуються різні правила побудови положень про посади. Всі посади поділяються на категорії в залежності від їх місця та ролі у процесі управління:

керівники організації, її підсистем, виробничих та функціональних ланок, внутрішніх підрозділів;

функціональні спеціалісти; технічні виконавці.

Для кожної категорії посад існують єдині права та відповідальність, обумовлені трудовим законодавством та господарським правом, організаційними задачами, виробничою та технологічною дисципліною, спеціальними умовами діяльності підприємства.

Загальна частина посадового регламенту розробляється для всієї системи і, як правило, не повинна мати індивідуальних відхилень.

В той же час розв'язок конкретних задач управління потребує виділення специфічної відповідальності та прав кожної посадової особи. В зв’язку з цим вводяться чотири регламентуємих та контрольованих параметри, які забезпечують цільову орієнтацію кожного працівника та умови його ефективної діяльності:

сфера відповідальності;

задачі, функції;

критерії ефективної діяльності (досягнення цілей),

права.

При цьому основними принципами розробки положення про посади є:

конкретність кожного параметру, що регламентується, можливість його однозначного розуміння виконавцем та відповідного контролю керівником;

персональний розподіл всіх задач управління, уникнення дублювання відповідальності за їх виконання;

достатність прав для розв'язку поставлених задач та реальність цих прав, тобто незалежність працівника при їх реалізації від оточуючих дій та умов.

Хоча технологія виконання управлінських функцій вторинна по відношенню до об'єктивних цілей, але розподілення відповідальності та прав серед працівників у відповідності до попередньо розроблених матричних класифікацій, документограм, і т.ін. повинно повністю відповідати розробленій та регламентованій технології організації процесів управління.

Сфера відповідальності кожного працівника визначається функціональними межами об'єкта управління, але на їх діяльність також впливає і відповідна посадова особа. Для забезпечення збалансованості усіх сфер відповідальності, які окреслені положенням про посади, необхідно провести багатоступеневу класифікацію об'єктів управління.

В якості ознаки загального розподілу сфер відповідальності необхідно визначити належність об'єкту управління до одного з типових елементів виробничого процесу:

готової продукції чи послуг;

ресурсів – матеріальних, енергетичних, фінансових, людських;

засобів виробництва – устаткування, інструментів, будівель;

інформації.

В якості ознаки одиничного розподілу на сфери відповідальності приймається відповідність об'єкта управління до одного з типових процесів, що здійснюються в організації:

до основної діяльності;

до забезпечення та обслуговування;

до управління.

В якості ознаки одиничного розподілу сфери відповідальності приймаються межі (масштаби) об'єкту управління, які визначаються його місцем в організаційній структурі:

1) організація загалом;

2) її підсистема;

3) конкретний підрозділ.

Завдання кожної посадової особи встановлюються виходячи із розробленої системи цілей для того структурного рівня, який відповідає прийнятій сфері відповідальності. Разом з цим, для функціональних спеціалістів та технічних виконавців визначаються задачі, що вже приблизно сформульовані в структурованій системі цілей. Це пояснюється одиничним розділом праці в процесі прийняття рішень та інформаційного обслуговування. Для цих категорій службовців основним пунктом при розподілі задач є організаційні моделі та технологічні карти.

Критерієм ефективної діяльності для кожної посадової особи є рівень досягнення нею результатів, що сприяють досягненню цілей, які знаходяться на вищому рівні ієрархії системи. Це дуже важливе положення, оскільки не всі операційні задачі можуть бути визначені та сформульовані достатньо конкретно, що ускладнюється їх динамічним характером. Тому в організації процесу управління велику роль відіграє регламентований зв’язок задач усіх працівників з цілями підрозділів та служб, в яких вони працюють.

Права посадової особи можуть бути практично регламентовані можливостями її участі в прийнятті рішень, які впливають на розв’язок поставлених задач чи на умови, в яких протікає цей процес. Ці можливості піддаються достатньо суворій класифікації у відповідності з універсальною структурою процесу прийняття рішень та основними типами відносин управління.

Оскільки більшість рішень фіксується в документах, то права зазавичай регламентуються в термінах деяких операцій. Наприклад, право затверджувати документ визначає можливість прийняти рішення, пов’язаного з розпорядженням ресурсів, які визначені сферою відповідальності. Право погоджувати документ відповідає можливості перешкоджати чи ні певним діям, чи прийняттю певних рішень. Право брати участь у розробці документа зазначає можливість пропонувати свої особисті альтернативні рішення та оцінювати інші запропонованим альтернативам, які не можуть бути відкинуті без формального обговорення. Право контролювати визначає можливість впливати на поведінку об’єкта управління.

Основними проектно-аналітичними документами за допомогою яких формулюються специфічні права посадової особи, є функціональні матриці, органіграми виконання управлінських задач, функцій та інші документи.

Регламентовані значення чотирьох перерахованих параметрів фіксуються на карті специфічних прав та відповідальності, яка включена, як один з головних розділів у положенні про посади.

З практики відомо, що при достатньо високій динамічності виробництва, та великій кількості організаційно-управлінських задач, проблем та умов їх вирішення, при поєднанні формальних та неформальних відносин прийняття та виконання управлінських рішень являє собою в значній мірі творчій процес. В ньому дуже часто оригінальність мислення та інтуїція окремих керівників та спеціалістів можуть впливати на ефективність роботи не менше, ніж чітке дотримання процедур та нормативних приписів. Тому цільова орієнтація та стимулювання творчої активності управлінських робітників потребує мінімальної стандартизації та нормування їх діяльності.

Таблиця 1.1 – Фрагмент карти специфічних прав та відповідальності керівника цільової технічної програми

Сфера відпо-відальності	Задчі	Критерії досягнення цілей	Права
Готова продукція (вказується найменування конкретної машини чи комплексу ма-шин виробниц-тво яких впро-ваджується на основі цільової програми)	Забезпечити своєчасне виготовлення продукції у відповідності до поставле-них вимог	Вказуються ті чи інші характеристики цілей комплексної програ-ми, яким необхідна максимізація (міні-мізація): продукти-вність машини її фун-кціональне призна-чення, енерговитра-ти, надійність і т. ін.	Затверджувати: а) технічні вимоги на вузли, деталі, комплектуючі; б) конструкторсько-технологіч-ну документацію на вузли, деталі, комплектуючі; в) звіти про виробничі та експлуатаційні випробуваннях готової продукції та її систем. Брати участь у розробці: а) технічних вимог на вироби та його системи; б) принципових, конструктор-ських та технологічних рішень
Відповідальні виконавці програмних заходів	Забезпечити виконання програмних за-ходів щодо об-сягів та термі-нів, відповід-ність прийня-тих рішень ці-лям програми	Мінімальні відхилення від запланованих термінів та нормативів, повних технічних вимог	Узгоджувати а) кандидатури відповідальних виконавців; б) заходи покарання та стимулювання; Підтверджувати: а) рахунки про виконання річних та квартальних планів
Фінансові ресурси (централізована частина)	Забезпечити фінансування незапланова-них обсягів ро-біт та компен-сацію грошо-вих витрат ви-конавців про-грами на забез-печення потрі-бної якості та термінів	Мінімізація грошових витрат при повному виконанні цілей програми	Затверджувати: а) поточний розподіл резервних фондів на незаплановані роботи; б) фінансові звіти про витрати централізовано виділених коштів на програмні заходи; Контролювати: а) використання фінансових ресурсів за прямим призначен-ням, аргументувати грошові витрати б) дотримання норм та тарифів при грошових виплатах

1.3 Перелік завдань

1. Дайте відповіді на контрольні питання

q Що являє собою регламентація організації процесу управління?

q В чому полягає основна мета регламентації?

q Назвіть основні принципи розробки посадових положень?

q За допомогою яких проектно – аналітичних документів оформлюються специфічні права посадових осіб?

2. Розробити посадову інструкцію для посадових осіб, що надаються у табл. 1.2.

Презентувати роботу мікро-груп.

Оформити звіт.

Таблиця 1.2 – Варіанти завдань для розробки посадових інструкцій

Номер мікро- групи	Посадові особи
Розробити посадову інструкцію для:
	Декана факультету менеджменту і підприємництва
	Зам. декана факультету менеджменту і підприємництва
	Зав. кафедрою факультету менеджменту і підприємництва
	Зам. зав. кафедрою факультету менеджменту і підприємництва
	Старшого лаборанта деканату
	Старшого лаборанта кафедри
	Викладача кафедри
	Декана факультету післядипломної освіти
	Декана заочного факультету
	Зам. декана заочного факультету

Рекомендована література

Акофф Р. Планирование в больших экономических системах.Пер. с англ.-М.: Сов. радио, 1972.-224с.

Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. – М.: «Сов. радио», 1974. – 272 с.

Волкова К.А. и др. Предприятие: стратегия, структура, положение об отделах и службах, должностные инструкции. – М.: НОРМА, 1997. – 526 с.

Гончаров В.В. Менеджмент в рамках основных фаз управленческого цикла. – М.: МНИИПУ, 1998. – 96 с.

Гончаров В.В. Специфика управления важнейшими ресурсами. – М: МНИИПУ, 1998. – 176 с.

Гончарова Г.С. Сборник должностных инструкций. – Харьков, 1997, – 182с.

Довідник кваліфікаційних характеристик професійних працівників. Випуск 1. – Краматорськ: Центр продуктивності, 2005, 384 с.

Егоршин А.П. Управление персоналом. – Н.Новгород: НИМБ, 1999. – 624с.

Іванова І.В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 247 с.

Квалификационный справочник должностей руководителей, специалистов и служащих. – Харьков, 1998, 208 с.

Клейнер Г.Б. и др. Предприятия в нестабильной зкономической среде: риски, стратегии, безопасности.-М.:Зкономика, 1997-288с.

Кондратьев Н.Д. Проблеми економічної динаміки. М., 1989.

Курочкин А.С. Управление предприятием. – К.: МАУП, 1998. – 142 с.

Мильнер Б.З. Теория организаций. Курс лекций.-М.: ИНФРА-М,1998-334с.

Опис найбільш важливих професій. – К.: МедіаПро, 2007. – 304 с.

Острейковскнй В.А. Теория систем. М.: Высшая школа, 1997.

Практикум по теории управления. Учебное пособие. М.: Финансы и статистика, 2005. – 304 с.

Сучасні концепції менеджменту: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 536 с.

Туленков М.В. Концептуальні засади організації сучасного менеджменту. – Ніжин: ТОВ “Видавництао Аспект-Поліграф”, 2006. – 312 с.

Шипунов В.Г. Основи управленческой деятельности. – М.,1996.

Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.