Завдання роботи

Основні завдання курсової роботи:

- розвиток навичок самостійної роботи, закріплення та поглиблення теоретичних знань і практичних умінь;

- набуття студентами вмінь аналізувати та систематизувати літературу з питань,що вивчаються;

- вибір шляхів реалізації розробок у конкретних виробничих умовах.

Безпосередньо в роботі потрібно:

- запроектувати і розрахувати систему холодного і гарячого водопостачання;

- запроектувати і розрахувати систему внутрішньої каналізації;

- запроектувати і розрахувати водозливи будівлі.

1. внутрішній водопровід

1.1. Системи внутрішнього водопроводу

Вибір системи внутрішнього водопроводу потрібно проводити залежно від техніко-економічної доцільності, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, а також з розрахунком систем зовнішнього водопроводу і потреб технології виробництва.

Залежно від призначення будівель системи поділяють на господарсько-питні, протипожежні і виробничі. Необхідність впровадження систем протипожежного водопроводу регламентується розділом 6 [1]. В даних методичних вказівках проектування автоматичних систем пожежогасіння не розглядається.

Залежно від техніко-економічної доцільності системи можуть бути одиничними, роздільними або об’єднаними.

Виробничі системи внутрішнього водопроводу за способом використання води можуть бути прямотічними, двонаправленими (з розривом або без розриву потоку), повторного використання води.

Системи централізованого гарячого водопостачання (ЦГВ) відносяться до циркуляційних.

Залежно від призначення будівель і системи теплопостачання вибирають схему приєднання системи ЦГВ до теплових сіток. Системи теплопостачання бувають закритими і відкритими. При закритій системі вода із теплових сіток використовується в якості теплоносія для приготування гарячої води шляхом підігріву холодної водопровідної води в водонагрівачах. У відкритих системах вода на потреби гарячого водопостачання безпосередньо забирається з теплових сіток.

Залежно від кількості поверхів будівлі, від співвідношення величин потрібного напору для подачі води споживачам і напору в точці приєднання до зовнішньої водопровідної сітки системи можуть бути:

а) простими без підвищувальних пристроїв;

б) з водонапірними баками;

в) з підвищувальними пристроями;

г) з підвищувальними пристроями і водонапірними баками;

д) з гідропневматичними установками;

е) зонними;

Система “а” використовується при достатньому напорі в зовнішній сітці, “б” – при періодичній недостачі напору, “в” і “д” – при постійній або періодичній недостачі напору, “г” і “е” – про відсутності напору.

Для попереднього аналізу про забезпечення господарсько-питної системи внутрішнього водопроводу напором від зовнішньої сітки потрібно порівняти гарантований вільний напір (за завданням) з мінімальним вільним напором на вході в будівлю, який визначається за формулою

,м; (1)

де n - число поверхів будівлі.

При система внутрішнього водопроводу повинна забезпечуватися за рахунок використання напору зовнішньої сітки водопроводу, а при - необхідно встановлювати підвищувальні пристрої.

1.2. Схеми сіток внутрішнього водопроводу

На вибір схем внутрішнього водопроводу впливають конструктивні особливості і будівельний об’єм будівлі. Схеми сіток можуть бути тупіковими і кільцевими, з нижньою і верхньою магістралями.

Тупікові схеми використовуються в будівлях, де допускається перерив в подачі води; кільцеві – коли перерив не допускається. Безперервна подача води необхідна в виробничих будівлях, а також у громадянських будівлях з підвищеними протипожежними вимогами при наявності пожежних кранів більше 12. Кільцеві сітки повинні мати не менше двох входів які необхідно приєднати до різних ділянок зовнішньої кільцевої сітки.

Схеми з верхньою розводкою можуть застосовуватись у виробничих будівлях, коли по плану і технологічних умовах нижня розводка не доцільна, а також у громадських будівлях при встановленні в системах внутрішнього водопроводу напірних баків (наприклад, в зонних системах, банях, пральнях).

1.3. Трасування внутрішніх сіток

Вимоги до трасуваннясіток:

- економічність, тобто сітка повинна бути найкоротшою і мати найменший діаметр труб;

- зручність монтажу та експлуатації;

- використання елементів і вузлів заводського виробництва;

- естетичність, тобто трубопроводи та інші елементи сіток не повинні негативно впливати на інтер’єр приміщень.

Трасування водопровідних сіток проводять на планах поверхів, підвалу (технічного підпілля), горища (технічного поверху) у послідовності:

- вибір місцезнаходження стояків;

- прокладка підводок від стояків до водозабірної арматури санітарно-технічних пристроїв і технологічного обладнання;

- прокладка магістральних трубопроводів;

- вибір місцезнаходження входів і водомірного вузла;

- розташування зливних кранів і підвід до них.

Стояки розташовують поблизу груп сантехнічних приладів і обладнання. Зазвичай стояки холодного і гарячого водопостачання розміщують спільно, допускається їх групування поруч з стояками каналізації. Підводки прокладають над підлогою на висоті: холодна вода – 0,3 м; гаряча – 0,4 м.

Магістральні трубопроводи розміщують у підвальних приміщеннях або в технічних підпіллях на відстані 200…400 мм від стелі вздовж внутрішніх стін. При відсутності в будівлях вищесказаних приміщень магістралі прокладають в підпільних каналах разом з трубопроводами гарячого водопостачання і опалювання з розміщенням нижче цих трубопроводів.

Прокладка сітки внутрішнього водопроводу проектується відкритою по стінам душових, кухонь та інших приміщень, а скритою – у приміщеннях, до обробки яких ставляться підвищенні вимоги, і для всіх систем з пластмасових труб (крім розміщених у санітарних вузлах). Прокладка сіток всередині господарських приміщень, як правило, проектується відкритою – по фермах, колонах, стінах і під перекриттям. Трубопроводи, крім пожежних стояків, що прокладаються в каналах, шахтах, а також у приміщеннях з підвищеною вологістю, необхідно ізолювати від конденсації вологості.

Всі трубопроводи прокладаються з ухилом не менше 0,002 в сторону вводу або пристроїв для спорожнення сітки. Розміщення внутрішнього холодного водопроводу постійної дії потрібно передбачати в приміщеннях з температурою повітря зимою не менше 2 ⁰С, при t < +2 ⁰C передбачають заходи з захисту трубопроводів від замерзання.

Ввід водопроводу доцільно прокладати під прямим кутом до зовнішньої стінки ближче до центру будівлі для забезпечення однакового гідравлічного навантаження в обох гілках внутрішньої водопровідної сітки. Глибина закладання вводу приймається залежно від глибини закладання зовнішньої сітки і глибини промерзання ґрунту. В місці з’єднання вводу і зовнішньої сітки передбачається колодязь з встановленням в ньому запірної арматури на вводі. Ухил вводу в сторону приєднання повинен бути не менше 0,002. Віддаль по горизонталі (до світла) між вводом водопроводу і випусками каналізації повинна становити не менше 1,5 м. (при діаметрі вводу до 200 мм включно).

Кількість вводів кожної системи водопроводу регламентується вимогами п.9.1 [1].

Водовимірювальний вузол необхідно розміщувати безпосередньо за зовнішньою стінкою підвалу або технічного підпілля в доступному для обслуговуючого персоналу місці. При відсутності підвалу водовимірювальний вузол розміщують в доступному приміщенні першого поверху (наприклад, під сходовою кліткою), або в спеціальному приямку інших приміщень.

Зовнішні поливальні крани проектують діаметром 25 мм і розміщують в ківерах біля будівель або нішах зовнішніх стін на висоті 0,35 м від відмостки через 60…70 м по периметру будівлі.