Захист населення від хімічної зброї

До загальних засобів захисту від хімічної зброї відносяться: ЗІЗ (фільтруючий протигаз, ізолюючий костюм, антидоти), укриття людей у спеціальних інженерних спорудах, проведення в зоні зараження дегазації.

Біологічна зброя. Це різні види патогенних мікроорганізмів, які відносно швидко і на тривалий час виводять з ладу людей, викликаючи у них інфекційні захворювання. Перевага біологічної зброї перед хімічною в тому, що для ідентифікації збудника необхідно відносно велику кількість часу (іноді кілька діб). Що дає хворобі поширюватися і далі, а також ставить під загрозу життя людей, які заразилися першими. До недоліків можна віднести можливість появу неконтрольованих штамів, наявність прихованого періоду прояву хвороби (від годин до кількох діб), а для деяких видів необхідні спеціальні умови зберігання. Тому застосування цього виду зброї масового ураження не перспективно при вирішенні швидких бойових завдань, а краще його використовувати для диверсій (при партизанському або терористичному способі ведення війни).

Після встановлення факту застосування біологічної зброї або появи масового інфекційного захворювання серед людей, проводиться екстрена профілактика.

Екстрена профілактика - це комплекс методів і засобів, спрямованих на запобігання та попередження поширення інфекційного захворювання серед людей і складається із загального та спеціального видів. До встановлення виду інфекційного агента і визначення його чутливості до хіміотерапевтичних засобів проводиться загальна екстрена профілактика, а після ідентифікації інфекційного агента - спеціальна екстрена профілактика.

В якості засобів загальної екстреної профілактики використовують антибіотики широкого спектру дії, які активні проти більшості бактерій. Тривалість загальної екстреної профілактики визначається часом, який необхідний для виділення, ідентифікації і визначення чутливості збудника до антибактеріальних препаратів і в середньому становить 5 діб.

Для проведення загальної екстреної профілактики в зоні бактеріального зараження деякі автори, радять використовувати варіанти лікувальних схем, які засновані на доксицикліні і рифампіцині (або сучасному аналогу азитроміцині див. табл. 4).

Для спеціальної екстреної профілактики використовують антибіотики або інші антибактеріальні препарати, а також вакцини, сироватки, анатоксини, бактеріофаги, які діють на збудника після його ідентифікації та визначення чутливості до антибактеріальних засобів. Тривалість спеціальної екстреної профілактики в основному визначається строком інкубаційного періоду, який вважають з дня зараження. До бактеріальних агентів, які можуть використовуватися як біологічна зброя, відносяться: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм, сап, меліоїдоз, висипний тиф, лихоманка Ку та ін.

Для проведення загальної екстреної профілактики в зоні вірусного зараження, можуть бути використані такі препарати як тилорон (аміксин, Лавомакс), циклоферон, ремантадин, адамантан, інтерферон і деякі ін. До вірусних агентів, які можуть використовуватися, як біологічна зброя, відносяться: різні штами натуральної віспи, енцефамієліту, жовтої лихоманки, пситакозу, грипу та багато інших.