Методика проведення польових і камеральних робіт

Сучасна практика створення карт спортивного орієнтування складається так, що робота ведеться двома основними методами: індивідуальним і бригадним. Обидва вони мають свої переваги і недоліки.

Основна перевага індивідуального методу полягає в тому, що один укладач карти працює і в результаті відпадає ряд організаційних питань, можна не робити деяких операцій. Наприклад розбивки району на знімальні ділянки, відомості стиків знімальних ділянок, але най головніше легше домогтися максимальної об’єктивності карти та однаковості в зображенні компонентів ландшафту. До недоліків методу можна віднести великий термін підготовки карти. Наприклад знімання 1 км² карти потребує від 3 до 10 днів, в залежності від складності та насиченості місцевості, пори року, класифікації картографа, наявності та якості використовуваних основ, аерофотознімків, топографічних основ і т.п.

Бригадний метод – найбільш продуктивний і дозволяє створити карту в короткі терміни. Однак в цьому випадку складніше з організацією робіт, при недостатній класифікації дуже гостро постають питання стикування ділянок окремих укладачів в загальну карту.

У будь-якому колективі більшою чи меншою мірою позначається різний стиль укладачів, страждає об’єктивність карти, знижується однаковість зображення об’єктів. Щоб зменшити настільки небажані і нажаль неминучі наслідки бригадного методу, застосовують спеціальні заходи колективної роботи. Корисно перед коригуванням чи складанням всім членам бригади провести зйомку однієї невеликої ділянки близько 0,1км²,на якій були б всі характерні для картографованого району елементи. За результатами цієї роботи виявляються кількісні та якісні критерії віднесення об’єктів до різних градацій, ступінь їх генералізації.

При бригадному методі обов’язковий керівник – найбільш досвідчений коректувальник знайомий на практиці з усіма стадіями роботи і, що не менш важливо, володіє умінням працювати з людьми в широкому розумінні цього слова. Бригада в цілому доб’ється кращих результатів, якщо керівник основну частину часу приділятиме організацій діяльності укладачів, контролювати і координувати її, виробляти однаковість зображення. Не слід виділяти керівнику великої знімальної ділянки, а іноді, наприклад при наявності декількох початківців укладачів, потрібно взагалі звільнити його від зйомки.

Велике значення в чіткій організації робіт, підвищені їх ефективності та забезпеченні високої якості підготовлюваної карти, має технічне завдання на складання карт для спортивного орієнтування. Воно обов’язково при бригадному методі і не завадить при індивідуальному. Технічне завдання охоплює всі стадії роботи, до початку підготовки карти та до видання. У ньому вказується мета роботи, характеристика топографічної основи, особливості листа знімального обґрунтування (при його наявності). Призначається масштаб, в якому ведуться польові роботи і підготовка до видання. Перераховується з докладною характеристикою їх змісту, всі види картографічної документації, створюваної на стадії складання і коригування:

- викопіювання з топографічної основи і знімальної основи, польовий оригінал.

- авторський оригінал готується у формі найбільш придатній для подальшої роботи.

Відзначаються кількісні та якісні критерії генералізації і меж градацій різних компонентів ландшафту, а також способи позначення мікрооб’єктів. Вказується точність проведення робіт та складання документів. Звертається увага на ландшафтні особливості картографованого району та способи їх зображення на карті. При складанні технічного завдання враховується технологія підготовки карти до видання, вихідна документація складання та коригування. До технічного завдання прикладається графік робіт із зазначенням термінів закінчення кожної стадії.

Важливим і не від’ємним при проведенні польових робіт є вимірювання довжин ліній, відстаней. У практиці коректування та складання карт для спортивного орієнтування застосовується два методи:

- вимірювання кроками;

- вимірювання мірною стрічкою.

Вимірювання відстані кроками застосовується при окомірній зйомці ділянки. При цьому ведеться підрахунок парних кроків під праву або ліву ногу. Кожен укладач повинен знати розмір свого подвійного кроку при русі в різних умовах (по дорозі, траві, чагарниках, вгору або вниз по схилу). Його можна визначити, потренувавшись на відрізках, наприклад 100 метрів, попередньо розмічених мірною стрічкою на різних ділянках місцевості. При русі по заростях і схилах, в вимірювання потрібно вносити поправки.

Після виконання підготовчих робіт, потрібно розпочинати роботу з проведення польових робіт для створення картографічного матеріалу в районі який буде картографуватись.

Ø Проведення польових робіт

На місцевості насамперед треба нанести на лавсанову плівку лінії з орієнтовані на північ. Шукаємо виразний, прямий, довгий об’єкт на місцевості – наприклад просіку. По ньому виставляємо колбу на компасі так, щоб стрілка була у здовж паралельних ліній у середині колби. Перекладаємо компас на карту вздовж цієї ж просіки і намагаємось нанести на лавсанову плівку таку пряму лінію, щоб лінії у середині колби були точно паралельно нашій лінії. Повторюємо цю операцію 2-3 рази для зменшення можливих похибок. На планшеті викреслюємо лінії паралельні першій з орієнтованій лінії з інтервалом у 2-3 сантиметри. По даним лініям будемо орієнтувати компас коли будемо викреслювати черговий хід. Загальний підхід з нанесення об’єктів місцевості на планшет такий: спершу обходимо нашу ділянку по периметру, наносимо на робочій планшет всі об’єкти видимі навколо; далі проводимо «ходи» які чітко видимі на основі – це шосе, поліпшені дороги, просіки, контури полян і лісів і т.д. Завершальним етапом буде заповнення площ вже після прокресленого планового обґрунтування. Заповнення площ являє собою, наприклад: нанесення в середині квадрат, площ лісу чи полян всіх тих об’єктів які там присутні. Ті лінійні орієнтири які не є видимими з аерофотознімків, по ним робимо заміри компасом і рахуючи пари кроків. Проводимо лінію від одного точно відомого місця до іншого точно відомого місця і якщо в кінцевій точці нашого ходу вийшла нев’язка – цю похибку можна виправити за допомогою пропорційного переміщення всіх кутів і відрізків так, щоб лінія точно вписалася в потрібні рамки. Є також певна особливість при проведенні польових робіт – це шифрування умовних знаків. Шифрування умовних знаків застосовується для швидкості та зручності зображення певних категорій умовних знаків, а саме таких як штучні об’єкти (6 класів доріг і стежок) і рослинність. В польових умовах зобразити ці категорії знаків складно і це займатиме багато часу, тому коректувальник замінює конкретний умовний знак на шифр. На приклад це можуть бути літери, цифри або штрихові лінії, що так чи інакше характеризують зміст цього знаку. Стандартизованого підходу до шифрування умовних знаків немає. Кожен картограф індивідуально застосовує свій метод. Якщо картографічний матеріал створюється бригадою, то слід узгодити однакове шифрування умовних знаків зрозуміле всім його учасникам. Важливість цього проявляється тоді, коли одна людина проводить польову зйомку, а інша проводить камеральне викреслювання.

Ø Проведення камеральних робіт

Всю інформацію прокреслену і нанесену на планшет протягом дня чітко запам’ятовується нашою зоровою пам’яттю. Чим довше ми затримуємо інформацію тим більше деталей ми забуваємо. Тому рекомендується після виконання польових робіт сканувати інформацію і оцифровувати її у відповідному програмному забезпеченні, в нашому випадку в OCAD. Але даний підхід не є однозначним і принциповим. Якщо роботи проводяться протягом 5-7 днів і місцевість є не сильно навантаженою великою кількістю об’єктів то викреслювати карту можна по завершенню польових робіт. При скануванні польових даних рекомендується зберігати їх в розширені не менше 200-300 dpi. В програмі ми підключаємо сканований файл як шар, точно стикуємо хрести сітки зі сіткою ліній в програмі. Далі за допомогою стандартизованих умовних знаків для карт спортивного орієнтування викреслюємо всі об’єкти.