Політико-правові ідеї Джона Адамса

У тритомній роботі "На захист конституцій урядової влади в Сполучених Штатах Америки", виданої в Лондоні (1787-1788 рр.), Джон Aдамс (1735-1826) одним із перших виокремив питання про державний устрій у розряд найважливіших. Він підтримав Джефферсона в питанні законодавчої й адміністративної самостійності колоній. Довів за допо­могою юридичних аргументів цілковиту абсурдність і несправедливість підпорядкування парламенту Англії, що знаходиться на відстані трьох тисяч миль. Довів, що Англія погрязла в корупції і не має морального права управляти добропорядною Новою Англією.

За своїми політико-правовими поглядами Адамс зближається з федералістами. Він створює основи і закладає фундамент сучасного консерватизму.

Дж. Адамс допускав і визнавав доцільність монархічної форми правління. При цьому ставив одну важливу умову. Знать повинна контро­лювати і стримувати короля. Міністри мають контролювати і стримувати знать. Монархія, аристократія, демократія, на його погляд, прості форми правління. Але тлумачив він їх як утілення деспотизму. Ідеал Адамса -змішана форма правління. Визначав він цю форму як трьохелементний баланс. Сюди входили виконавча влада, верхня аристократична і нижня демократична палати парламенту. Усе це разом становило деяку форму збалансованої публічної влади.

Адамс обґрунтував необхідність відокремлення і незалежності трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової. Він працював над систе­мою стримування і взаємного урівноважування влади - "стримувань і противаг". Організацію взаємодії трьох гілок державної влади Адамс взяв із трактату Ціцерона "Про республіку". Але він конкретизував і уточнив це положення. Дана форма найбільше підходить для здійснення законів держави і реалізації принципу "правлінь законів, а не людей".

Однією з центральних ідей, що цікавили Адамса, стало обґрун­тування неминучості існування соціальних розходжень, всіляких соціальних угруповань і таких класів, як клас джентльменів, клас про­стих людей і т. ін. Аристократія у будь-якому цивілізованому суспільстві від стародавніх часів до наших днів, на думку Адамса, завжди займала і повинна займати особливе пануюче становище.

Джон Адамс поділяв ідею Макіавеллі, відповідно до якої всі люди за природою своєю дурні й обов'язково виявлять природжену зіпсованість душі, як тільки для цього трапиться слушний випадок. Адамс любив "облити холодною водою" здорового глузду палкі надії ряду політичних діячів, надії на відродження свободи і справедливості за підтримки лише політичних інститутів.

Джон Адамс виступив попередником ряду класиків сучасної політичної соціології і культурології.