Визначення і функціональна оцінка артеріального тиску

Рух крові в судинах зумовлений ритмічною роботою серця (м’язового насосу), його нагнітаючою функцією. Циркулююча в судинах кров чинить на їхні стінки певний тиск. Сила серцевого скорочення, з якою кров тисне на стінки артерій, і є артеріальним тиском (АТ).

Під час систоли артеріальний тиск підвищується, а під час діастоли – знижується. Тому розрізняють максимальний, або систолічний, і мінімальний, або діастолічний, артеріальні тиски.

Максимальний – це тиск, зумовлений силою, з якою кров виштовхується під час систоли.

Мінімальний – це тиск, зумовлений периферичним опором стінок кровоносних судин і залежить від швидкості відтоку крові із артеріальної системи. Різниця між максимальним і мінімальним АТ є пульсовим тиском.

Граничні значення нормального АТ у спортсменів середнього віку (20 – 40 років) такі: систолічний – 105 – 130 мм рт. ст., діастолічний – 60 – 90 мм рт. ст., пульсовий – 35 – 445 мм рт. ст.

Рівень АТ залежить від таких факторів:

- сили серцевого скорочення та величини викиду крові зі шлуночків серця за 1 хвилину (хвилинного об’єму крові);

- загального периферичного опору;

- кількості і в’язкості крові, яка надходить до судинної системи за одиницю часу;

- інтенсивністю відтоку крові з периферії.

Мал. 2. Схема артеріальної частини великого кола кровообігу

Серед цих чинник найбільш важливим у встановленні нормального АТ є співвідношення між хвилинним об’ємом крові (ХОК) і загальним периферичним опором (ЗПО). ЗПО – це опір кровотоку, обумовлений на рівні артеріол. Величину його визначають сумарним діаметром артеріол, які у фізіології кровообігу називають краном артеріальної системи (мал. 2).

Між ХОК і ЗПО постійно повинно бути чітке співвідношення. Від нього залежить нормальний рівень АТ (мал. 3). Як можна побачити, ця залежність є зворотно-пропорційною – що більший ХОК, то меншим повинен бути ЗПО, а значить, то більшим буде відкритий «кран», і навпаки – що менший ХОК, то більшим буде ЗПО, і, відповідно, «кран» повинен бути закритим. Якщо ЗПО завеликий для такого ХОК («кран» надто закритий), це веде до підвищення АТ (гіпертензії). Занадто сильна, але протилежна першому варіанту невідповідність між ЗПО і ХОК веде до зниження АТ (гіпотензії), а у випадку кровотечі під час поранення кровоносних судин («кран» надто відкритий і не тримає тиск) можливе виникнення колапсу.

Вимірювання АТ, як правило, здійснюють на плечовій артерії за методом М. С. Короткова (1905) ртутним манометром Ріва-Рочі, або сфігмотонометром. Клінічні визначення артеріального тиску за цим методом ґрунтуються на непрямому способі вимірювання тиску в досліджуваній артерії.

Мал. 3. Співвідношення між хвилинним об’ємом крові (ХОК) і загальним периферичним опором (ЗПО)

Індикаторами величини тиску у разі використання цього методу є поява та зникнення звукового феномена, який виникає в артерії в різні періоди її здавлення гумовою манжеткою.

Існує іструментальний, який також ґрунтується на непрямому способі вимірювання АТ, так званий тахо-осцилографічний метод.

Цей метод дає можливість за допомогою тахоосцилограми реєструвати чотири види кров’яного тиску: максимальний (кінцевий) систолічний (Кс), боковий систолічний (Бс), середній динамічний (Сд), мінімальний (діастолічний) (Мн).

Тахоосцилограму реєструють за допомогою механокардіографа М. М. Савицького, (1935).

Який із двох видів артеріального систолічного тиску (Кс чи Бс) відповідає дійсному систолічному тискові?

Мал. 4. Схема відмінності бокового (Бс)

і кінцевого систолічного тиску (Кс) (феномен Жуковського)

Вирішення цієї проблеми знаходимо у феномені Жуковського. Уявімо, що всередині труби рухається рідина, наприклад, вода. Вставимо в цю трубку дві трубки меншого діаметру, у тому разі отвір в одній з них направлений перпендикулярно до повздовжньої осі головної труби, у другій – паралельно (мал. 4).

Якщо течію води раптово зупинити, тоді вся її кінетична енергія перетворюється на тиск. Отже, стає зрозумілим, що Кс (а він за величиною найбільший із усіх видів тиску) є сумою потенційної та кінетичної енергій, якими володіла б маса крові, рухаючись по артеріях. Бс визначається тільки потенційною енергією і фактично характеризує статичний компонент систолічного тиску. Тому дійсним систолічним АТ являється не Кс, як деякі допускають, а Бс. Різницю між ними становить гемодинамічний удар (ГДУ). ГДУ утворюється у разі миттєвої появи перешкоди перед потоком крові в судинах (у період механічного стискання артерій гумовою манжеткою). У тому разі кінетична енергія на короткий період переходить у додатковий тиск крові на судини (гемодинамічний удар). Величина ГДУ у здорової людини становить 10 – 20 мм рт. ст.