Імені академіка Степана Дем’янчука

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Навчальний посібник

для студентів педінститутів, гуманітарних університетів,

педагогічних коледжів

Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта

Напрям підготовки: 6.010102 Початкова освіта

РІВНЕ – 2011

Методика викладання української мови в початковій школі: Навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів, педагогічних коледжів. - РІВНЕ,2011. - с.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри початкової освіти від 15.12.11 протокол №5

Автори: І.М.Сойко, доцент, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри початкової освіти;

Красовська О.О., доцент, кандидат педагогічних наук

Кирилович О.Ф. старший викладач

ВСТУП

Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ ст.” визначила стратегію освіти в Україні, її пріоритетні напрямки та шляхи створення системи безперервного навчання і виховання. Основними завданнями є відродження національної освіти, спрямування її на формування творчої особистості, забезпечення розвитку людини та становлення її фізичного і морального здоров’я.

Розбудова української національної школи здійснюється з урахуванням принципів державної освітньої політики, зокрема гуманізації й демократизації, а також найширшого впровадження в освітній процес державної мови.

Значно посилилась увага до української мови та її вивчення насамперед тому, що вона, отримавши статус державної, розширює своє функціонування в різних сферах суспільної діяльності.

Відомо, що засвоєння молодшими школярами рідної мови має не тільки педагогічне, а й соціальне значення, оскільки саме рідна мова служить для дитини засобом пізнання навколишнього світу, прилучення її до історичного досвіду народу, його духовної культури. Отже, оволодіння учнями початкових класів рідною мовою – головна умова і засіб їхнього мовленнєвого розвитку та інтелектуального зростання, які забезпечують готовність здобувати сучасну подальшу освіту. Провідна роль у вирішенні визначених завдань належить методиці викладання рідної мови.

Завдання початкового курсу навчання української мови – прищепити учням осмислене ставлення до мовних фактів, навчити їх орієнтуватись у мовних структурах; сформувати науково правильні уявлення з фонетики і графіки, лексики, словотвору, граматики (морфології та синтаксису). Все навчання має бути спрямоване на організацію і вдосконалення мовленнєвої діяльності дітей, на оволодіння засобами творення зв’язних висловлювань в усній і писемній формах. Тому вже в початковому навчанні рідної мови

“… засвоєння мови слід будувати через комунікативну лінгвістику, через вибір ситуацій, пошуки естетично довершених форм спілкування.”1

У “Концепції навчання державної мови в школах України” (“Дивослово”, 1996, № 1) визначені основні цілі початкового (пропедевтичного, підготовчого) курсу: 1) виховання поваги і любові до рідної мови, бажання її вивчити і краще знати, гордитися нею; 2) вироблення вмінь висловлюватися у всіх доступних формах, видах, типах і стилях мовлення та культури спілкування; 3) формування початкового уявлення про мовну систему, одиниці мовних рівнів у їх взаємозв’язках.

Початковий курс рідної мови має дві складові частини: мовленнєвий розвиток школярів та їх мовна освіта. Мовленнєва діяльність – це мета, зміст, форма і засіб навчання, їй треба давати перевагу. Зміст усього курсу визначається на основі комунікативно-діяльнісного підходу.

Згідно з Концепцією навчання державної мови, Державним освітнім стандартом (“Поч. шк.”, 2001, № 1) у змісті шкільної мовної освіти мають втілюватися такі змістові лінії: 1) комунікативна, 2) лінгвістична, 3) культурознавча, 4) діяльнісна. Отже, кожній з них в уроці мови має відповідати певне спрямування навчання та змістове наповнення. Уроки мають включати систематичні спостереження за явищами живого мовлення, читання художніх творів, їх переказ, конструктивні і творчі вправи, що сприятиме розвитку у дітей основних мовленнєвих умінь – слухати, говорити, читати, писати.

Зазначене спрямування (практичне) в навчанні рідної мови має забезпечити формування мовної особистості – людини, яка вільно й легко висловлюється з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якість свого мовлення. 1

Мета посібника – допомогти студентові в оволодінні новими підходами та змістом навчання української мови молодших школярів, ефективними способами керівництва навчально-виховним процесом (методи, прийоми, засоби та форми), новими технологіями навчання та виховання.

Методика викладання

української мови в початкових класах

Вступ

1. Предмет і завдання курсу “Методика викладання української мови в початкових класах”, основні розділи. Роль знань із сучасної української літературної мови для засвоєння курсу методики.

2. Завдання початкового (підготовчого, пропедевтичного) курсу рідної мови. Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання української мови в початкових класах.

І. Методика навчання грамоти

3. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Прийоми звукового аналізу й синтезу.

4. Добукварний період навчання грамоти. Розвиток фонематичного слуху. Вмінь виконувати звуковий і звуко-складовий аналізи. Підготовка руки до письма. Особливості структури уроків добукварного періоду.

5. Букварний період. Етапи букварного періоду, особливості опрацювання.

6. Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою (конкретний приклад).

7. Урок читання в букварний період навчання грамоти.

8. Урок письма в букварний період навчання грамоти.

9. Аналіз букваря. Методика роботи за букварем.

10. Розвиток мови і мислення в період навчання грамоти.

11. Методика навчання письма в букварний період. Коротка характеристика методів навчання. Основні вимоги до техніки і засобів письма.

12. Букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі. Аналіз відповідних сторінок букваря.

13. Післябукварний період навчання грамоти.

ІІ. Методика класного і позакласного читання

14. Особливості проведення уроків читання в початкових класах. Організація первинного читання.

15. Вивчення стану навичок читання в молодших школярів. Причини відставання, шляхи усунення.

16. Розвиток техніки читання в молодших школярів.

17. Зміст та дидактична структура уроку читання в початкових класах. Сучасні вимоги до уроку читання.

18. Структурні компоненти уроку читання в початкових класах, передбачуваний зміст. Етапи опрацювання прозового тексту.

19. Методика опрацювання фактичного змісту тексту на уроках читання в початкових класах.

20. Види переказу на уроках читання в початкових класах. Творча робота на основі тексту.

21. Техніка мовлення. Формування навичок виразного читання в молодших школярів.

22. Методика вивчення віршів на уроках читання в початкових класах. Хорова декламація, підготовка, методика проведення.

23. Методика опрацювання байки в початкових класах.

24. Специфіка методики опрацювання прозових творів (науково-пізнавальна стаття, оповідання, легенда).

25. Словникова робота на уроках читання в початкових класах.

26. Літературна освіта молодших школярів.

27. Урок позакласного читання – основна форма керівництва самостійним дитячим читанням.

ІІІ Методика вивчення елементів фонетики, словотвору,

граматики, орфографії, лексикології.

28. Комунікативні функції мови. Вивчення розділу “Мова й мовлення”.

29. Формування уявлень про текст. Методика вивчення розділу “Текст”.

30. Лінгводидактичне спрямування уроку української мови в початкових класах.

31. Організація аналітико-синтетичної діяльності молодших школярів на уроці української мови.

32. Взаємопов’язане вивчення компонентів мовної системи – визначальна умова ефективності шкільного навчання. Комплексний підхід до вивчення слова на уроці української мови в початкових класах.

33. Методика вивчення розділу “Речення” в початкових класах.

34. Дидактична структура уроку української мови в початкових класах, зміст та методика проведення. Сучасні вимоги.

35. Види навчальної наочності на уроці української мови в початкових класах, методика застосування.

36. Обсяг фонетичного та графічного матеріалів, що вивчаються в початкових класах. Методика опрацювання розділу “Звуки і букви”.

37. Методика звукового та звуко-буквеного аналізів. Звукове моделювання. Звукове конструювання. Помилки в звуко-буквеному аналізі.

38. Методика формування граматичних понять на уроках української мови в початкових класах.

39. Методика опрацювання елементів лексики. Робота над засвоєнням лексичного значення слова. Види вправ з лексики.

40. Методика вивчення морфемної будови слова на уроках української мови в початкових класах.

41. Методика вивчення іменника в початкових класах.

42. Методика вивчення прикметника в початкових класах.

43. Методика вивчення дієслова в початкових класах.

44. Мовний розбір та мовне конструювання на уроках української мови в початкових класах.

45. Умови успішного формування орфографічних дій у молодших школярів. Методика опрацювання орфографічного правила.

46. Орфографічні вправи, види, методика проведення. Критерії систематизації.

ІV. Методика розвитку усного і писемного мовлення

47. Основні напрямки роботи з розвитку зв’язного мовлення.

48. Переказ – одна із складових частин системи розвитку мовлення. Види переказів. Методика проведення.

49. Твір – складова частина системи розвитку мовлення. Класифікація творів, методика проведення.

50. Прийоми навчання зв’язним висловлюванням молодших школярів.

Вступ

1. Предмет і завдання курсу “Методика викладання української мови в початкових класах”, основні розділи. Роль знань із сучасної української літературної мови для засвоєння курсу методики.

Методика викладання мови – педагогічна дисципліна, бо предметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою в умовах навчання дітей в школі. Це означає, що в центрі уваги її – навчання (процес оволодіння). Але оскільки йдеться про оволодіння українською мовою, то методика розробляє теорію викладання української мови, тобто процес навчання української мови. Методика обґрунтовує та опрацьовує способи керівництва навчально-виховним процесом (методи, прийоми, засоби та форми навчання) на уроках української мови і завжди має дбати про їх удосконалення.

Методика мови складається з двох частин: 1) теоретичної – наукові основи викладання, структура і форми організації навчально-виховного процесу, вимоги та зміст підручників і навчально-методичних посібників; 2) практичної, в якій розкриваються способи впровадження теорії в практику роботи школи, технологія учительської праці. Обидві частини – це єдине ціле, в єдності їх сила. Теоретичні засади методики формуються та забезпечуються на основі практики. Практика перевіряє доцільність теорії. Отже, методика спирається на передовий учительський досвід, на ньому зростає та удосконалюється. У школах діють лабораторії наукових досліджень, вчителі залучаються до експериментальної роботи.

Методика викладання української мови побудована відповідно до програми з мови для початкових класів, враховує послідовно її зміст та складається з таких розділів:

1. Методика навчання грамоти.

2. Методика розвитку усного і писемного мовлення.

3. Методика класного і позакласного читання.

4. Методика вивчення елементів фонетики, словотвору, граматики, орфографії, лексикології.

Визначення способів керівництва навчально-виховним процесом перш за все залежить від суті мовного матеріалу, його природи (характеру). Саме цим керуємося під час визначення технологій навчання з методики мови. Отже, методика тісно пов’язана з мовою, її змістом, системою та структурою, тому не випадково стосовно методики мови вживають термін лінгводидактика.

Відбір наукових лінгвістичних понять відповідно до методичних принципів навчання, з’ясування послідовності вивчення, методичних шляхів ознайомлення; визначення способів використання здобутих знань і вмінь з мови в активній мовленнєвій діяльності; добір ефективних методик викладання з урахуванням мовних і мовленнєвих засад – все це основні завдання лінгводидактики.

Навчання рідної мови в початкових класах спирається на такі загальнодидактичні принципи:

1 – науковість (важливий у подоланні розриву між навчальними програмами з української мови і сучасною лінгвістичною наукою; це достовірність виучуваного матеріалу, відповідність його лінгвістичній науці, правильне розкриття суті мовних явищ та їх ознак; приклад – звуки і букви, співвідношення їх, класифікація речень тощо).

2 – доступність (відповідність викладу виучуваного матеріалу віковим особливостям дітей, їх можливостям). Значний внесок у розробку цього принципу вніс відомий дидактик Л.Занков, який відстоював необхідність й можливість навчання в початкових класах на високому рівні труднощів Він вважав, що врахування потенційних можливостей молодших школярів є недостатнім для розробки оптимального курсу навчання рідної мови.

3 – розвиваючий характер навчання. Засвоєння історично накопиченого багатства знань і вмінь з мови вимагає від учнів відповідних зусиль мислення і розумової праці. Л.Занков відстоював такий рівень навчання, який є доступним для учнів, але разом з тим вимагає для них серйозних розумових зусиль.

4 – наочності. Цей принцип треба розуміти дещо ширше. Це не тільки використання тих дидактичних засобів (картини, малюнки, схеми, таблиці, натуральні об’єкти), які діти сприймають зором, а й саме мовлення, його правильні зразки. Вони можуть бути подані вчителем, окремими учнями або в записі на магнітній стрічці чи платівці. К.Д.Ушинський радив у навчанні молодших школярів рідної мови спиратись на якнайбільшу кількість аналізаторів (на слуховий, на зоровий, мовленнєво-руховий, у психології – кінестетичний, на моторний), оскільки всі вони у взаємодії сприятимуть засвоєнню мовних понять в усіх властивих для них виявах.

5 – систематичності і послідовності. Цим досягається поступове нарощування труднощів. Йдеться про мовні факти і явища в цілісній системі. Програми початкових та середніх класів з мови побудовані спіралевидно. Цим передбачається поступове розширення і поглиблення теоретичних відомостей з різних розділів науки про мову (від класу до класу; при переході від початкової ланки до середньої).

6 – наступності і перспективності. Цим принципом передбачається встановлення зв’язків між матеріалом, що вивчається, і наступними розділами і темами, намічаються перспективні лінії формування мовних знань і мовленнєвих умінь від класу до класу, від початкової ланки до середньої. Нова структура початкового курсу української мови достатньо зорієнтована на структуру цього предмета в середній ланці. Відомості, що їх здобувають учні початкових класів з різних сторін мовознавчої науки, а також мовленнєвознавчі поняття співвідносяться з тими, які належать до змісту навчання мови в середній ланці. Такий спіралевидний принцип у побудові програми з української мови в середній школі сприятиме реалізації системи безперервної освіти, запроваджуваної в нашій країні.