Система вогню взводу

Смуга вогню механізованого взводу призначається на дальність дійсного вогню танків. Ділянки зосередженого вогню, як правило, призначаються для ураження противника в період його розгортання. Зосереджений вогонь БМП взводу ведеться по виявленій цілі або групі цілей на дальності 2-3 км від переднього краю, для танків – 3500 м. Для механізованого взводу ділянка зосередженого вогню по ширині призначається до 75 м (по 25 м на одну гармату), по глибині – до 50 м.

Зосереджений вогонь із стрілецької зброї по наземним цілям ведеться із автоматів і ручних кулеметів на дальність 400 - 600 м. із кулеметів ПК і ПКТ – до 1000 м, КПВТ встановлених на БТР - до 2000 м. Зосереджений вогонь готується завчасно на шляху вірогідного руху противника. Щільність вогню на цій ділянці повинна бути в 1,5 – 2 рази вищою, ніж звичайна щільність перед опорним пунктом. З щільністю вогню 10-12 куль за хвилину на 1 погонний метр фронту. Виходячи із цих вимог ділянка зосередженого вогню механізованого взводу по фронту може бути до 150 м, а танкового взводу – по фронту може складати до 120 м (по 40 м на гармату). Механізованому взводу вказується 1-2 ділянки зосередженого вогню.

Для організованого ураження противника призначаються рубежі відкриття вогню ПТКР, із танків, із гармат БМП, із стрілецької зброї.

Дальність ефективного вогню складає:

ü з ПТКР - 4000 м;

ü з танків - 1800 – 2500 м.;

ü з БМП - 1000 – 1300 м.;

ü з стрілецької зброї - 400 – 600 м.

Перекриття основних і призначення додаткових секторів обстрілу забезпечує створення зон суцільного багатошарового вогню перед переднім краєм і на флангах позиції відділення.

Для ведення вогню в обороні БМП (БТР), танкам, ПТКРК, гранатометам і кулеметам призначаються:

ü основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції;

ü основний і додатковий сектор обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню.

Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовлюється в смузі вогню своїх відділень.

Смуги вогню визначаються межами справа і зліва.

Смуга вогню вказується на місцевості 4-ма орієнтирами ( точками), починаючи з правого флангу опорного пункту, а сектор обстрілу – 2 точками.

Ширина смуги призначається більше фронту оборони взводу, щоб забезпечувалося прикриття вогнем стиків і проміжок між підрозділами.

Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), гарматами й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.