Кількість грошей, які перебувають в обігу, впливає на випуск продукції, рівень цін, зайнятість та інші явища, тому важливою задачею статистики є прогноз грошової маси

Прогнозні розрахунки грошової маси можна виконувати двома шляхами:

1) прогнозування попиту на гроші;

Прогнозування пропозиції грошей.

Зіставлення прогнозів попиту на гроші і пропозиції грошей дозволяє зробити висновки про рівновагу грошового обігу, сталість його розвитку.

Початковим моментом при прогнозуванні пропозиції грошей є визначення грошової бази. Грошова база включає в себе готівку небанківського сектору економіки, готівку банківських установ, депозити комерційних банків, приватного сектору і державних структур.

Грошова база вимірюється як приріст активів банківської системи: державного боргу грошово-кредитним установам, зобов’я­зань комерційних банків перед центральним банком, закордонних чистих активів (результат платіжного балансу), а також приросту нерезервних зобов’язань центрального банку (капітал і прибуток цього банку, закордонні та інші зобов’язання).

Динаміка грошових агрегатів об’єднаної банківської системи може бути пов’язана з динамікою грошової бази центрального банку таким рівнянням:

M = kR = K (NFA + NDCG + DCB + OIN),

де М — грошовий агрегат, NFA — чисті зовнішні активи; NDCG — чисті зобов’язання уряду; DCB — чисті зобов’язання комерційних банків; OIN — інші статті (нетто).

При прогнозуванні попиту на гроші незалежним параметром є обов’язкові фактори і змінні фактори «обов’язкових витрат». Обов’язкові фактори мають ураховувати співвідношення кількості грошей з обсягом операцій, які потрібно профінансувати. Під обов’язковим фактором звичайно розуміють валовий внутрішній продукт. Фактор «обов’язкових витрат» виявляє ступінь переваги готівки порівняно з іншими активами. Деякі економісти пропонують для «обов’язкових витрат» використовувати ставки за короткостроковими цінними паперами (ощадні та позичкові депо зити, векселі). На думку інших економістів, попит на гроші (реальні касові залишки) залежить від рівня доходів на облігації та акції. З огляду на це вони рекомендують при прогнозуванні попиту на гроші для фактора «обов’язкових витрат» використовувати процентні ставки на довгострокові активи.

Попит на гроші залежить також від рівня інфляції. В інфляції більш реально відбивається зміна цін і попиту на гроші.