Основні показники розвитку системи здоров'я України у 1990—2000 pp

Закінчення табл. 3.98

За 1990—2000 рр. різко зменшились і мережа лікарняних зак­ладів (з 3882 до 3258), і ліжок у них (з 700 331 до 465 970). А звідси — зменшилась і забезпеченість населення ліжками. У 2000 р. кількість ліжок на 10 000 населення становила 95 проти 135,5 в 1990 р. У межах областей спостерігається значна диферен­ціація цього показника — від 80 ліжок у Житомирській області до 112 — у Чернігівській.

Основна частина ліжкового фонду припадає на терапевтичні спеціальності — 22,5 ліжок на 10 тис. населення, хірургічні — 15,6. Мережа об'єктів стаціонарної медичної допомоги розвива­ється у трьох напрямах: багатопрофільному, спеціалізованому і диспансерному. Одним з основних показників діяльності стаціо­нару є чисельність госпіталізованих. Загальна чисельність госпі­талізованих в Україні за останні роки зменшується, а в розрахун­ку на 100 осіб відповідного віку дещо зросла: з 19,1 у 1997 р. до 19,4 — у 2000 р. Як позитивний результат діяльності стаціонарів — зменшення середньої тривалості перебування хворого в стаціона­рі. За вказаний вище період кількість днів зменшилась з 16,2 до 14,9. А в таких областях, як Житомирська і Черкаська показник перебування хворого у стаціонарі становить менше 13 днів.

Здійсненню диспансеризації сприяє амбулаторно-поліклінічна складова медичних закладів. Мережа останніх в Україні зростає. Якщо у 1990 р. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів на­лічувалося 6869, то в 2000 р. — 7430. Разом з тим у низці регіонів їх кількість зменшилась. Це мало місце у Вінницькій, Житомир­ській, Закарпатській, Запорізькій, Луганській областях та у Севас­тополі.

На відміну від стаціонарних закладів забезпеченість населення амбулаторно-поліклінічними закладами постійно зростає. Проте вона ще далека від нормативної. Так, на 10 тис. населення кіль­кість відвідувань за зміну в 2000 р. становила 198,4 (норматив — 240). Лише Дніпропетровська область мала показник, що пере­вищує норматив, — 255,7. А у Вінницькій області кількість відві­дувань становила на 100 ліжок менше від нормативної (141,3). Та­кий самий показник характерний і для Івано-Франківської області.

У сільській місцевості основними медичними закладами є фельд­шерсько-акушерські пункти (ФАП), яких у 2000 р. в Україні на­лічувалося 16 039. Більше ніж по 1 тис. ФАП мають Львівська і Хмельницька області. Останнім часом у сільській місцевості швидко зростає мережа лікарських амбулаторій, яких уже налі­чується 2494. На відміну від ФАП тут працюють не тільки серед­ні медичні працівники, а й лікарі.

Однак ще до цього часу основна частина сільського населення за місцем проживання може отримати медичну допомогу лише від середнього медичного працівника. У значній частині сільських на­селених пунктів (9661) відсутні будь-які медичні заклади. Особли­во багато таких поселень у Дніпропетровській (48,5 % до загальної кількості), Сумській (53,8), Харківській (51,8) областях, тоді як у Тернопільській та Чернівецькій областях не мають медичних зак­ладів лише відповідно 12,1 і 11,3% сільських поселень. Разом з тим в Україні зростає кількість закладів, які надають швидку ме­дичну допомогу. Нині функціонує 12 лікарень швидкої медичної допомоги та 1039 станцій (відділень) швидкої медичної допомоги.

Зміцненню здоров'я населення служить і мережа санаторно-курортних закладів. Нині в Україні налічується 549 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 377 санаторіїв-профілакторіїв, 266 бу­динків і пансіонатів відпочинку і понад 2000 баз відпочинку. У санаторіях і закладах відпочинку лікувалось і відпочивало у 2000 р. 2,9 млн громадян, з яких 2,7 млн — тривалий час.