Обсяги виробництва найважливіших видів будівельних матеріалів в Україні у 1990—2000 pp

За період 1991—2000 pp. виробництво цементу скоротилося більш як у 4 рази, збірного залізобетону — у 10 разів, стінових

матеріалів — у 6 разів, скла віконного — у 3 рази і т. д. В остан­ньому п'ятиріччі темпи скорочення обсягів виробництва змен­шились. Зокрема, випуск цементу у 2000 р. відносно 1995 р. ста­новив 69,6, будівельного вапна — 78,9, технологічного вапна — 96,3, гіпсу — 91,5, а керамічних плиток для підлоги та глазуро­ваних керамічних плиток для внутрішнього облицювання стін — навіть 100,0% та 106,5%.

Зменшення обсягів виробництва в галузі відбувалося, в основ­ному, через відсутність попиту (у зв'язку зі скороченням капіталь­ного будівництва), багаторазове підвищення цін на енергоносії, а також скорочення поставок продукції до інших країн. За останні роки зменшився попит на склоблоки, керамзит, фасадну плитку, стінові матеріали, щебінь, облицювальні вироби з природного каменю і теплоізоляційні вироби. Так, різке зниження попиту на бутощебеневу продукцію спричинилося зменшенням обсягів па­нельного домобудування, а також систематичним підвищенням цін на неї у зв'язку зі значним зростанням тарифів на перевезення залізничним транспортом. Внаслідок цього традиційні споживачі з Росії відмовилися від поставок щебеню з України, і цей ринок його збуту було втрачено. Аналогічна ситуація склалася з тепло­ізоляційними матеріалами та іншими видами будівельної продук­ції. На попиті негативно позначається також зниження купівель­ної спроможності населення.

Водночас на багато видів будівельних матеріалів і виробів, які випускаються на підприємствах України, існує стабільний попит, і перш за все на скло тонких і товстих номіналів, пляшки, санбу-двироби сучасних форм, рубероїд, лінолеум на теплій підоснові, радіатори, ванни, мийки та деякі інші. Таким чином, сьогодні га­лузь орієнтується в основному на внутрішній ринок. Проте наяв­ні потужності дозволяють не тільки забезпечувати потреби на­родного господарства України, а й розширити експорт певної частини будівельних матеріалів і виробів. Останнім часом ці мож­ливості не використовувалися значною мірою через обмеженість паливно-енергетичних ресурсів, порушення платіжної дисцип­ліни і нестачу власних оборотних коштів, незабезпеченість си­ровиною, запасними частинами і транспортними засобами. Як наслідок, галузь втрачає внутрішні та зовнішні ринки збуту.

Відмінності у рівнях розвитку промисловості, сільського гос­подарства, капітального будівництва, невиробничої сфери, у за­безпеченості природними й трудовими ресурсами обумовили не­рівномірність розміщення промисловості будівельних матеріалів по областях України (рис. 3.17).

Рис. 3.17. Промисловість будівельних матеріалів

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросії-вка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівнен­ська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (АР Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса. Розміщення цементної промисловос­ті по регіонах України характеризується даними табл. 3.76.

Таблиця 3.76