Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг

З виникненням біржової форми торгівлі похідними фінансовими інструментами створюються сприятливі умови для проведення операцій спекулятивного характеру. На ф’ючерсних біржах доступність для всіх бажаючих розглядається як основне правило організації діяльності та запорука високої ліквідності і життєздатності біржових контрактів. Такий підхід дозволяє значно розширити коло учасників, якими можуть бути не лише юридичні особи — банки, корпорації, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди, але й фізичні особи. Організація біржової форми торгівлі набагато спрощує проведення операцій спекулятивного характеру, дозволяючи укладати угоди у великих обсягах в будь-який час, і на практиці багато учасників одночасно здійснюють обидва типи операцій.

Отже, в сучасних умовах деривативи виконують в економічній системі дві важливі функції, створюючи, з одного боку, механізми для проведення операцій хеджування цінових ризиків, а з іншого – дозволяючи біржовим спекулянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні операції для отримання доходу від різниці в цінах. Відповідно до цього і всіх учасників залежно від мети, з якою вони відкривають свої позиції на ринку деривативів, розподіляють на дві групи: хеджерів і спекулянтів, хоча на практиці такий поділ досить умовний.

Хеджер – це учасник ринку (фізична чи юридична особа), який проводить операції з деривативами для зниження (уникнення) цінового ризику, пов’язаного з власністю на базові інструмен­ти. Сутність операції хеджування полягає в перенесенні цінових ризиків з хеджера на іншого учасника ринку. Хеджери зацікавлені в кінцевому результаті як сумі прибутків і втрат за балансовою та позабалансовою позиціями.

Спекулянтами називаються учасники ф’ючерсних операцій, які не мають зацікавленості у відповідному наявному ринку, але ведуть торгівлю ф’ючерсами в надії отримати прибуток в результаті правильного прогнозу цін. Спекулянти – категорія учасників ринку, що існують за рахунок ризику, без них не було б сторони, якій хедери могли б передати свій ризик.

Зміст такої діяльності як спекуляція в найширшому розумінні можна визначити як формування певних очікувань на основі прог­нозування майбутнього та використання їх для одержання прибутку від різниці в ціні продажу та купівлі товарів чи фінансових інструментів. Для ефективної роботи ринку необхідні і хеджери, і торгівці, які забезпечують йому високу ліквідність.

На строковому ринку спекулянти беруть на себе ризик хеджерів (ризик зміни ціни базового інструмента протягом форвардного періоду) в надії на те, що сформовані ними очікування виявляться правильними і це дозволить отримати прибутки. Зрозумі­ло, що прогнози не завжди втілюються у реальну дійсність, а тому спекулянти можуть не тільки вигравати, але й програвати, що на практиці трапляється не так вже й рідко. За деякими оцінками, на західних біржах понад 75 % спекулянтів втрачають кошти внаслідок проведення операцій з деривативами.

На ринках, зокрема й на строкових, здійснюються також арбіт­ражні операції. Іноді арбітраж розглядають як різновид спекулятивної операції, а іноді – як самостійний вид діяльності. Під арбітражем розуміють одночасне проведення операцій купівлі та продажу одного і того самого інструмента для одержання прибут­ку від різниці в цінах. Розрізняють просторовий арбітраж, коли операції проводяться на різних ринках, та часовий арбітраж, спрямований на використання сприятливих цінових змін протягом певного періоду. На строковому ринку арбітражні операції досить популярні і дістали спеціальну назву – стреддл, або спред (спредова угода).