Загальні рекомендації по вивченню теми. Суб’єктивна сторона є обов’язковою ознакою складу злочину разом з об’єктом, об’єктивною стороною та суб’єктом

Суб’єктивна сторона є обов’язковою ознакою складу злочину разом з об’єктом, об’єктивною стороною та суб’єктом. Її характеризують наступні ознаки: вина як обов’язкова та мотив і мета як факультативні.

На початку вивчення теми слід звернути увагу на те, що деякі вчені ототожнюють суб’єктивну сторону з виною. Треба визначитись з прийнятністю існуючих в теорії позицій.

Особливе місце серед проблем, які слід розглянути, займає проблема суб’єктивного ставлення в вину, яку слід проаналізувати. Також рекомендується дати порівняльну характеристику суб’єктивного та об’єктивного ставлення в вину.

При вивченні другого питання основну увагу слід приділити вивченню форм та видів вини. Поняття вини дається в ст. 23 КК. Діючий КК в ст. 24 КК закріплює поняття прямого та непрямого умислів, в ст.25 КК - злочинної недбалості та самовпевненості відносно матеріального складу злочину. Слід постаратися дати визначення видів вини, спираючись на ознаки формального складу злочину.

Крім цього обов’язково необхідно засвоїти різницю між прямим та непрямим умислом, між непрямим умислом та злочинною самовпевненістю, між злочинною недбалістю та випадком (казусом). Головними критеріями відмежування при цьому слід брати інтелектуальний та вольовий моменти вини. Не слід забувати про виділення в теорії кримінального права спеціальних видів умислу та їх значення для кримінальної відповідальності.

Розглядаючи третє питання необхідно звернути увагу на те, що можлива ситуація, коли начебто і скоєно діяння, що потягло шкідливі наслідки, але вести мову про злочин неможливо, оскільки є наявним казус (невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків). Далі рекомендується розглянути види казусу, відмінність казусу від злочинної недбалості та визначити значення казусу для притягнення до кримінальної відповідальності. Загальне правило говорить: при казусі відсутня суб’єктивна сторона злочину.

При розгляді кожного питання теми студент повинен доповісти рішення практичних завдань, які завчасно призначив викладач. Це рішення повинно бути проаналізоване відповідно до чинного законодавства та практики його застосування, і викладене письмово у зошиті для семінарських і практичних занять.