Поняття і види стадій злочину

Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі.

Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був

затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, промахнувся чи лише

поранив його. У цих і подібних випадках виникає питання про

відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину - певний

період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні

особливості.

Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно

різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння

(дії або бездіяльності) і моментом його припинення.

У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.Іст.11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення.

Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні

діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою

покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами

реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть

міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які

характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо

чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний.

Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на

потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той,

коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення

злочинного діяння.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб'єктів злочину) у вчиненні умисного злочину.

Кримінальна відповідальність та ї підстави. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність. Кримінальне покарання та його види. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Кримінальний кодекс не розкриває поняття «кримінальна відповідальність», хоча й відрізняє її від покарання (наприклад, розділи X, XI і XII Загальної частини КК відповідно називаються «Покарання та його види», «Призначення покарання», «Звільнення від покарання та його відбування»).В науці кримінального права також немає єдиного розуміння кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; інші характеризують кримінальну відповідальність як певного роду обов'язок особи, що вчинила злочин; треті розглядають її як конкретні кримінально-правові відносини; четверті розуміють кримінальну відповідальність як реалізацію санкції кримінально-правової норми; п'яті вважають кримінальну відповідальність осудом винного обвинувальним вироком суду за вчинений злочин із призначенням покарання або без нього тощо.

Кримінальна відповідальність – це обов’язок особи дати звіт про свої дії уповноваженим на те державним органом (дізнання, попереднього розслідування, прокуратури, суду), а також перетерпіти певні обмеження, страждання, відчути примусову дію кримінального закону. Частиною кримінальної відповідальності є застосування покарання до винного.
Кримінальна відповідальність ґрунтується на конституційному принципі законності. Це означає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа. винна у вчиненні злочину. Крім того, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.