Пенсії у разі втрати годувальника

Право на пенсію мають непрацездатні члени сім’ї, які перебували на утриманні загиблих, померлих, таких, що пропали безвісти. Непрацездатним дітям, непрацездатним батькам, дружині (чоловіку) призначається пенсія незалежно від факту перебування на утриманні, якщо вони втратили джерело засобів для існування після смерті годувальника.

Пенсії у разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

1) якщо годувальник помер під час виконання службових обов’язків або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби — 40 % відповідних сум грошового забезпечення на кожного непрацездатного члена сім’ї;

2) сім’ям інших військовослужбовців — 30 % відповідних сум грошового забезпечення на кожного непрацездатного члена сім’ї.

Пенсійне забезпечення наукових працівників

Це питання регулюється Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.

Пенсія науковому працівнику призначається після досягнення пенсійного віку: чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам — 20 років загального і 15 років спеціального стажу.

До стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників незалежно від наукового ступеня або вченого звання та посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях, ВНЗах, закладах післядипломної освіти III—IV рівнів акредитації [11]. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі [6, ст. 24].

Пенсії науковим працівникам призначаються в розмірі 80 % заробітної плати наукового працівника. За кожен рік роботи понад 25 і 20 років пенсія збільшується на 1 % зарплати, але не більше 90 % середньомісячного заробітку. Різниця в розмірі пенсії виплачується з Державного бюджету (для бюджетних установ) або з бюджету підприємств.

Пенсія призначається після звільнення з посади наукового працівника.

Розмір пенсії у зв’язку з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання становить 80 %, 60 %, 40 % зарплати наукового працівника.

Стаж наукового працівника може бути зарахований до стажу державної служби і навпаки.

Пенсії за особливі заслуги перед Україною

Пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам України:

1) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями “За відвагу”, чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена “За службу Родине в Вооруженных Силах СССР”, особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР “народний”;

2) ветеранам Великої Вітчизняної війни, нагородженим у період бойових дій орденом, медаллю “За відвагу” або медаллю Ушакова, партизанам Великої Вітчизняної війни, нагородженим медаллю “За відвагу”;

3) видатним спортсменам — переможцям Олімпійських та Параолімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;

4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;

5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;

6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР “заслужений”, державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР;

7) депутатам — всього чотирьох і більше скликань Верховної ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;

8) матерям, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до восьмирічного віку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” для призначення пенсій за особливі заслуги особам, зазначеним у пунктах 1, 3—5, створюється Комісія зі встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, Положення про яку та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Особам, зазначеним у пунктах 2, 6—8, пенсії за особливі заслуги встановлюються комісіями зі встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, положення про які та їх склад затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Органи, що здійснюють підготовку документів для встановлення пенсій за особливі заслуги, оформлення відповідних рішень комісій зі встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, визначаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (дія цього пункту припинена на 2004 рік).

Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України розглядає скарги щодо відмови у встановленні пенсій за особливі заслуги комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, приймає стосовно них рішення, а також встановлює порядок подання й підготовки зазначеними комісіями звітності по призначених і виплачених пенсіях.

За Законом України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” встановлюються такі пенсії:

- за віком;

- у зв’язку з інвалідністю;

- у разі втрати годувальника;

- за вислугу років.

Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, які мають право на пенсію за віком, у зв’язку з інвалідністю, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до Закону.

Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із Законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:

- від 35 до 40 відсотків — особам, зазначеним у пункті 1;

- від 25 до 35 відсотків — особам, зазначеним у пунктах 2—5;

- від 20 до 25 відсотків — особам, зазначеним у пунктах 6—8.

Розмір надбавки визначається відповідними комісіями, залежно від заслуг особи. У разі, якщо особа одночасно має право на кілька надбавок, зазначених у Законі, призначається та надбавка, яка є більшою у максимальному розмірі.

Якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України “Про державну службу”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про статус суддів”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.