Особливості територіального устрою держави. Форма територіального устрою держави - це спосіб її територіальної організації, який виявляється в особливостях адміністративного устрою

Форма територіального устрою держави - це спосіб її територіальної організації, який виявляється в особливостях адміністративного устрою, правового статусу адміністративних одиниць та розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами влади.

На даний час відомі такі види територіального устрою:

Унітарна держава — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами. Така держава відзначається наявністю єдиної системи верховних органів влади, єдиної Конституції, законодавства, громадянства, єдиної грошової одиниці.

Більшість держав, які існували в минулому й існують сьогодні, є унітарними..

Для унітарної держави притаманні ознаки:

1. Має єдині вищі органи державної влади

2. Не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності.

3. Має єдину для всієї держави систему законодавства.

4. Має єдине громадянство.

5. Одноособове представництво від усієї держави у міжнародних взаємовідносинах на рівні держав.

За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади унітарні держави поділяються на:

· централізовані,

· децентралізовані,

· змішані.

Централізовані — місцеві органи державної влади очолюють керівники, що призначені із центру і їм підпорядковуються органи місцевого самоврядування (наприклад, Фінляндія).

Децентралізовані — місцеві органи влади мають значну самостійність у вирішенні питань місцевого життя (наприклад, Велика Британія,Данія, Грузія та ін.).

Змішані — присутні ознаки централізації і децентралізації (наприклад, Японія, Туреччина, Україна та ін.).

Федерація – держави об’єднуються в одну на основі федеративного договору. Юридичною основою федерації є договір між суверенними державами, на основі якого вони об’єднуються в одну державу і згідно з яким передають частину своїх суверенних повноважень у відання федеративних (спільних) верховних органів влади. У федерації відбувається дублювання основних державних інститутів. Тобто, тут продовжують діяти найвищі органи влади кожного суб’єкта федерації і створюються спільні найвищі органи влади з обов’язковим представництвом в них суб’єктів федерації. Члени федерації на добровільних засадах об’єднуються у одну державу і також на добровільних засадах, вільно можуть вийти з федерації. Приклад федеративних держав – США, Росія.

Ознаками федерації є:

1) Територія федерації складається із територій її суб’єктів.

2) Існують два рівня органів державної влади і управління — федерації та її суб’єктів (наприклад, у Російській Федерації — президент РФ, Федеральні збори РФ, уряд РФ, Верховний Суд РФ та ін., а також президенти, законодавчі збори, уряди, верховні суди республік, що входять до складу РФ).

3) Для федерації характерним є двопалатний парламент, в якому одна з палат представляє інтереси суб’єктів федерації.

4) Законодавство складається із законодавства федерації і законодавства суб’єктів федерації, яке не може суперечити законодавству федерації.

5) Суб’єкти федерації не є суб’єктами міжнародного права, але у міжнародних договірних відносинах у разі надання відповідних повноважень від федерації суб’єктам федерації останні можуть брати участь у міжнародних договірних відносинах самостійно. 6) Можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів.

7) Наявність зовнішніх атрибутів (столиця, прапор, герб, гімн) федерації і суб’єктів федерації.(1,,,,)

Ще одне поняття на якому варто зупинитись, це – конфедерація. Часто, дане визначення відносять до одного із видів форм територіального устрою, що є помилковим. Конфедерації відрізняються від федерації як форми територіального устрою тим, що є формою міждержавного союзу, тобто об'єднанням незалежних держав.

Конфедерація — тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації

1) відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;

2) відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

3) відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;

4) відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

5) наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав;

6) рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним членів конфедерації не є обов'язковим і не спричиняє ніяких санкцій (право нуліфікації, тобто відхилення);

7) наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.(1….)

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або перетворюються у федерацію. Через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія.