Висновки. Активність психіки розглядається як один з факторів, що породжує свідомість

Активність психіки розглядається як один з факторів, що породжує свідомість. Джерелом активності особистості і її діяльностей є потреби, які мають складну ієрархію.

Продуктом свідомості та самосвідомості є Я-концепція. Вона має складну структуру, всі елементи якої об’єднуються в єдину систему. Такі елементи Я-концепції, як самооцінки, ставлення до себе, впливають на особливості поведінки особистості.

Список рекомендованої літератури

1. Абрахам Г. Маслоу Мотивация и личность. Перевод с анг. Татмыбаевой А. М. Вступительная статья Акулиной Н. Н. – СПб: Евразия, 1999. – 478 с.

2. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйрерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения в социуме. – СПб., 2002.

3. Крайг Г. Психология развития. – СПб., 2001 (Серия «Мастера психологии»).

4. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т./А. Н. Леонтьев.: т. ІІ. – М.: Педагогика, 1983. – 320 с.:[ил.]. – (Труды. д. чл. и чл.-кор. АПН СССР).

5. Майерс Д. Социальная психология. – СПб., 1999.

6. Немов Р. С. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учебн. заведений. В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. – М., 1995.

7. Психология самосознания. Хрестоматия. – Самара, 2000.

8. Психологический словарь. /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мицарикова.– М., 1996.

9. Психологія: Підручник. /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 2000.

10. Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия. – Самара, 2003.

11. Хъелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб., 2000 (Серия «Мастера психологии»).

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

1. Активність і діяльність людини

2. Я-концепція. Поняття, структура.

3. Вплив самооцінки на поведінку людини.

4. Самооцінка та ставлення до себе у структурі Я-концепціі.

5. Механізми психологічного захисту в ученні З. Фрейда.

6. Функції Я-концепції.

7. Розвиток Я-концепції в онтогенезі.

8. Фактори, що формують самооцінку.

9. Механізм психологічного захисту. Загальна характеристика.

10. Самосвідомість як вищий рівень розвитку свідомості.

Поміркуйте!

1. Яке значення має Я-концепції для досягнення успіху в особистій та діловій сферах.

2. Як би Ви порадили молодому подружжю виховувати власну дитину, щоб сформувати у неї позитивну Я-концепцію?

3. Як впливає самооцінка на поведінку людини?

4. Яке значення має психологічний захист людини?

5. У чому полягає різниця між активністю та діяльністю?

6. Як розуміються в психології поняття «потреба» і «мотив»?

Ключові поняття теми

Активність, діяльність, дія, мета (ціль), операція, потреба, опредмечування потреби,мотиви, свідомість, самосвідомість, Я-концепція, ставлення до себе, самооцінка, когнітивна складова Я-концепції, поведінкова складова Я-концепції, Я-образ, ідеальне Я, реальне Я, дзеркальне Я, адекватна самооцінка, неадекватна самооцінка, завищена самооцінка, занижена самооцінка, самоповага, адаптація, саморегулювання, самоконтроль, психологічний захист, механізми психологічного захисту, витиснення, придушення, вихід, фантазування, регресія, раціоналізація, проекція, переніс, реактивне утворення, компенсація, сублімація.

ТЕМА 4

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

План

1. Вікові стадії розвитку особистості.

2. Поняття вікової кризи.

3. Життєві кризи особистості.

4. Розв’язання вікової кризи та результативна поведінка як якість життя.

5. Завдання розвитку в юнацькому віці.

6. Значення психологічної обізнаності для розвитку особистості.

1. Вікові стадії розвитку особистості

№ п/п	Стадії розвитку особистості
1.	Вік немовляти (від народження до 1 року)
2.	Раннє дитинство (1-3 роки)
3.	Вік гри (3-6 років)
4.	Шкільний вік (6-12 років)
5.	Підлітки (12-19 років)
6.	Юність (20-25 років)
7.	Дорослість (26-64 роки)
8.	Старість

З 60-х років ХХ ст. наукове бачення процесів психічного розвитку для світової спілки психологів визначила епігенетична концепція Еріка Еріксона (1902-1994 рр.), яка стосується розвитку ЕГО у напрямку адаптації людини до навколишнього середовища. Цей напрям досліджень має назву ЕГО-психологія.

У книзі «Дитинство та суспільство» (1963 р.) Е. Еріксон поділив життя людини на вісім стадій психосоціального розвитку ЕГО «вісім віків людини». Згідно з його концепцією ці стадії розвитку наслідуються генетично і кожен індивід обов’язково послідовно проходить усі стадії. Отже, розгортається епігенетичний «план особистості», в якому хронологічні рамки віку не мають бути жорсткими, бо вони залежать від співвідношення біологічного, соціального та психологічного віків.

2. Поняття вікової кризи

Кожна стадія життєвого циклу настає в певний час, який може бути визначений як «критичний період». Це обумовлене тим, що кожна психологічна стадія розвитку супроводжується кризою – поворотним моментом у житті індивіда. Вікова криза виникає, коли вступають у конфлікт з одного боку, певний рівень психологічної зрілості, а з іншого – соціальні вимоги, які зумовлені еволюційним завданням, специфічним для кожної фази розвитку.

Отже, вісім психологічних криз, які людина розв’язує на своєму життєвому шляху, є рушійними силами розвитку особистості. Кожна криза – це своєрідний виклик, який спонукає індивіда до особистісного зростання і подолання життєвих перешкод та проблем.

Знання того, як людина справлялася з кожною із значущих життєвих проблем або як неадекватне розв’язання попередніх проблем позбавило її можливості справлятися з подальшими проблемами, має бути, на думку Еріксона, єдиним ключем до розуміння життя кожної особистості. Він підкреслював, що вікова криза є онтогенетичним джерелом як сили, так і недостатньої адаптації. Тому завдання життя людини полягає в тому, щоб адекватно розв’язати кожну кризу, і тоді буде можливість підійти до наступної стадії розвитку більш адаптивною і зрілою особистістю.

3. Життєві кризи особистості

№ п/п	Радіус значущих стосунків	Основний вибір, або кризові суперечності
1.	Мати	Базисна якість довіри проти основоположної безнадії та недовіри
2.	Батько	Автономія (самостійність) проти залежності, сорому та сумнівів
3.	Родина	Особиста ініціатива проти страху провини та догани
4.	Сусіди, школа	Заповзятливість проти почуття неповноцінності
5.	Групи ровесників	Ідентичність проти змішування ідентич-ності (рольової сплутаності)
6.	Друзі, сексуальні партнери, суперники, співробітники	Інтимність проти ізоляції
7.	Розділена праця, мій дім	Продуктивність (генеративність) проти застою, поглинутості собою
8.	Людство, «мій рід»	Цілісність, універсальність проти відчаю та презирства

Психологію життєвого циклу Е. Еріксон досліджував методом психобіографії. Мета психобіографії – ідентифікація людини протягом усього життя. Головним поняттям цього дослідження є поняття Его-ідентичності. Его-ідентичність – це суб’єктивне почуття неперервного самоототожнення, самоусвідомлення. Бути самим собою в очах інших, у тому числі й у власних очах, – це та «пружина», що надає сили для розвитку особистості на шляху до самого себе. Почуття Его-ідентичності базується на 4-х компонентах:

1) Співпричетність – це чітке розуміння того, що своїми почуттями, думками, діями я створюю в цьому світі важливі зміни, але водночас ці почуття, думки та вчинки належать власне мені. Протилежить співпричетності конформність, а саме виконання соціального замовлення, яке не відображає співпричетності з власним «я».

2) Відчуття інаковості – чітке усвідомлення тих меж, що відділяють мене від інших.

Его-ідентичність пов’язана з повним відокремленням себе, своїх меж, своєї психологічної території.

3) Дистанційованість – визначення погляду на себе, вміння подивитися на себе збоку, через призму власних думок, почуттів (Що зі мною діється? Що я відчуваю?).

4) Єдність «Я» у часі. Моє «Я» = «Я». Я не перестаю бути «Я», хоча я розвиваюся в часі.

Отже, співпричетність, відчуття інаковості, дистанційованість, єдність «Я» в часі є ознакою Его-ідентичності.

Поширення радіусу значущих відношень є зовнішніми умовами розвитку ідентичності зростаючої людини. Вступаючи в нові стосунки зі світом значущих людей, людина більш чи менш свідомо робить вибір, розв’язує кризове протиріччя даного типу відносин, котрі й визначають напрям розвитку на кожному віковому ступені. Цей напрям може бути продуктивним, і тоді у людини розвиваються сильні якості, котрі призводять до посилення і зміцнення почуття самоідентичності. І навпаки, вибраний чи нав’язаний напрям розвитку може бути деструктивним, і тоді в людині розвивається центральна патологія даного віку, яка руйнує, послаблює почуття самоідентичності.

4. Розв’язання вікової кризи та результативна поведінка як якість життя

№ п/п	Адаптивні «Его» – якості	Деструктивні новоутворення «віку»
1.	Базальна довіра, надія	Уникнення спілкування та діяльності
2.	Воля	Нав’язливість (імпульсивність або погоджуваність)
3.	Мета (цілеспрямованість)	Загальмованість
4.	Компетентність (уміння)	Інертність (лінощі)
5.	Вірність самому собі	Сором’язливість, негативізм
6.	Любов як здатність до спільності зі збереженням особистого «Я»	Винятковість (схильність виключати кого-небудь чи себе з кола інтимних стосунків)
7.	Творчість, турбота, милосердя	Відкинутість
8.	Мудрість	Презирство

Та форма поведінки, яка виникає внаслідок активних зусиль до розв’язання психосоціальної кризи і до пошуку та винаходу нових рішень для кожної стадії психосоціального розвитку, називається результативною поведінкою.

Результативна поведінка характеризується трьома компонентами:

1. Здатність відбирати нову інформацію.

2. Здатність контролювати особисті емоції та виявлення.

3. Здатність опановувати відповідне соціальне оточення.

Стратегія формування результативної поведінки віддзеркалює здібності, мотиви, потреби.

Результативна поведінка приводить до формування Его-якостей, які дають людині нову орієнтацію, новий досвід, а саме: унікальність мислення, емоційного життя, цінностей та переконань. Це призводить до балансу у ставленні до самого себе та прийняття того, як відносяться до неповторності особистісних вчинків й інші люди зі значущого оточення.

5. Завдання розвитку в юнацькому віці

	1. Досягнення автономії від батьків. 2. Досягнення сексуальної ідентичності. 3. Формування інтеріорізованої (внутрішньої) моралі. 4. Вибір професії, кар’єри, занять.

Перше завдання. Д осягнення автономії від батьків зпсихологічної точки зору означає здатність до регуляції своєї власної поведінки, здійснення життєвого вибору, прийняття власних рішень, здатність чинити особисті незалежні вчинки без контролю батьків.

У процесі вирішення цього завдання виникає проблема прийняття індивідуальності один-одного. Процес самовизначення відбувається, коли в іншій людині ми спроможні прийняти схожість та відмінність.

Друге завдання. Досягнення сексуальної ідентичності пов’язане з завершенням внутрішньої роботи над сексуально-рольовими перевагами; остаточний вибір себе як чоловіка, так і жінки.

Досягнення сeксуально-рольової ідентичності передбачає інтеграцію трьох компонентів: біологічного, психологічного, соціального віку.

Третє завдання. Формування інтеріорізованої (внутрішньої) моралі пов’язане з новими когнітивними якостями у зв’язку з відкриттям нових життєвих ситуацій, у яких усвідомлюються відповідальність та наслідки своїх дій у контексті прав і потреб інших людей.

Четверте завдання. Вибір професії, кар’єри, занять.

Вступ у світ праці, кар’єри потребує від молодої людини зовсім нового розподілу фізичної та психологічної енергії, чіткого структурування часу кожного дня. Проблемою також є зіткнення соціальних емоцій, наприклад, потреби у досягненні з невідпрацьованими внутрішніми емоціями, такими, як страх невдачі, невпевненість у собі тощо.