Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Більшість учених виділяють у структурі Я-концепції таку складову як ставлення до себе і вважають цю підструктуру найбільш значущою із феноменів внутрішнього життя особистості.
Ставлення до себе – це переживання, відносно стійке чуття, що занижує самосприймання та Я-образ. Ставлення до себе – складне утворення, яке містить у собі самоповагу, гідність, позитивне ставлення до себе тощо. Воно може співпадати і не співпадати з самооцінкою, тобто самооцінка може бути низькою, але людина зберігає свою гідність. В основі ставлення до себе лежать два внутрішніх мотиви: мотив самоповаги і потреба в сталості, стійкості образу Я.
Самоповага – це потреба індивіда робити максимальним переживання позитивного і мінімальним – переживання негативного ставлення до себе.
Ставлення до себе може переживатися у кількох формах.
Форми ставлення особистості
| |||
Ставлення до себе, як і самооцінка, визначає форми взаємодії індивіда з оточуючими, тобто його поведінку.
7. Поведінкова складова Я-концепції
Я-концепція формується під впливом контактів індивіда з іншими, насамперед значимими, тому вона у свою чергу визначає, як індивід сприймає оточуючих і як будує свою поведінку стосовно них.
Поведінкова складова визначає функції Я-концепції.
Функції Я-концепції, що виявляються в поведінці
Адаптація – вміння пристосовуватися до обставин.
Саморегулювання – безперервний процес пристосування індивіда до умов, що його оточують, і задоволення потреб, які виникають у даний момент.
Самоконтроль – здібність управляти своєю поведінкою, яка передбачає включення волі.
Психологічний захист – методи, які використовуються для захисту ставлення до себе і самооцінки. Вони мають назву «механізми психологічного захисту».
8. Механізми психологічного захисту
Психологічний захист – система регуляції людини, яка спрямована на усунення чуття тривоги, що пов’язане з усвідомленням внутрішнього конфлікту. Був розроблений З. Фрейдом і розвинутий іншими вченими (А. Фрейд, К. Г. Юнгом, А. Адлером, К. Хорні, Е. Фроммом та ін.).
Механізми психологічного захисту
1. Витиснення – забування, викликане неусвідомленим блокуванням думок або подій, що лякають або загрожують.
2. Придушення – усвідомлений і навмисний відхід від неприємних думок і спогадів.
3. Відхід – механізм психологічного захисту, який виявляється у бажанні уникнення неприємних ситуацій.
4. Фантазування – механізм психологічного захисту у вигляді відходу в уявлений світ, поринання у мрії.
5. Регресія – механізм психологічного захисту, який виявляється у вигляді повернення до більш ранніх форм поведінки та мислення.
6. Раціоналізація – механізм психологічного захисту, при якому, щоб виправдати неприйнятну ситуацію, перекручують дійсність.
7. Проекція – механізм психологічного захисту, який проявляються у вигляді обвинувачення іншого у своїх власних слабостях через почуття провини, яке зазнає сама людина.
8. Заміщення – механізм психологічного захисту у вигляді перенесення чуттів, істинне джерело яких не можна усунути або прийняти, на людину або предмет, що їх заміняє.
9. Реактивне утворення – механізм психологічного захисту, який примушує людину діяти супроти власним неприйнятним імпульсам.
10. Компенсація – механізм психологічного захисту, який полягає у прагненні людини, що не має достатніх здібностей до якоїсь галузі, звертатися до тих галузей діяльності, де вона змогла б досягти успіхів.
11. Сублімація – механізм психологічного захисту, який спрямовує неприйнятні імпульси в позитивну, творчу галузь.
Дата публикования: 2014-09-01; Прочитано: 1752 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!