Основні суб’єкти ринкової економіки. Схема кругообігу ресурсів, товарів і доходів

Для глибокого розуміння ринкової економіки проаналізуємо схему кругообігу. Функціонування ринкової економіки ґрунтується на взаємопов’язаному неперервному русі ресурсів, виготовлених продуктів і доходів. Головними учасниками цього кругообігу є економічні суб’єкти. До них належать домогосподарства, фірми (підприємства) і держава.

Домогосподарства – це особи або сім’ї, які є власниками всіх ресурсів, мають спільні доходи і спільно їх використовують. Домогосподарства, як власники економічних ресурсів, пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва, отримують доходи від проданих ресурсів, використовують доходи на придбання споживчих товарів і послуг для задоволення особистих потреб.

Фірми (підприємства) – це основні виробничі одиниці, які використовують ресурси для виробництва товарів та послуг, щоб отримати прибуток. Фірми (підприємства) як господарські суб’єкти пред’являють попит на ресурси, пропонують товари і послуги для підприємницького та державного секторів і для домогосподарств, інвестують отримані доходи.

Про роль держави у господарському житті мова буде йти в одній з наступних глав.

У кожній економічній системі ресурси і продукти перебувають у безперервному русі, що показано на рис.4.1., де зображено домогосподарства і фірми, які приймають рішення у ринковій економіці.

Ринок ресурсів

Витрати Грошовий дохід (з/п, рента, %, Р)

Ресурси Земля праця, капітал

Підприємницький

хист

		Домогосподар- ства
	Фірми (підприємства)

Ринок продуктів

Товари і Товари і

послуги послуги

Виторг від продажу Споживчі видатки

(дохід)

Рис.4.1. Кругопотік ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці

У верхній частині схеми маємо ринок ресурсів. Домогосподарства безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами – працею, землею, капіталом і підприємницьким хистом, знаннями й інформацією – і постачають їх через ринок ресурсів підприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме за їхньою допомогою вони виробляють товари й послуги. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції на величезну кількість трудових, матеріальних та інформаційних факторів виробництва на ринку ресурсів установлюється ціна на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної платні (оплата праці), ренти (плата за землю), процента (плата за капітал) та прибутку (плата за підприємницький хист). Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

У нижній частині схеми маємо ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони використовують для купівлі товарів і послуг на ринку продукції. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства виражають попит на товари і послуги. Водночас підприємства використовують придбані на ринку ресурсів фактори виробництва для виробництва товарів і послуг, які постачають на ринки продуктів. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції формуються ціни на продукти. З погляду підприємств, грошові видатки домогосподарств на товари й послуги є виторгом, надходженнями від продажу товарів і послуг.

Важливе місце у здійсненні цих угод посідає проблема рідкісності. Оскільки домогосподарства володіють лише обмеженими ресурсами для постачання підприємств, грошові доходи споживачів також обмежені. Обмежена кількість гривень, певна річ, не дозволяє придбати всі товари і послуги, які споживач хоче купити, так само і рідкісність ресурсів обмежує виробництво готових товарів і послуг, Отже, проблема рідкісності ресурсів і прийняття правильного рішення є визначальною в аналізі схеми.

Таким чином, в умовах ринкової економіки домогосподарства як власники ресурсів продають їх підприємствам, а як споживачі витрачають свій грошовий дохід, отриманий від продажу ресурсів, на купівлю товарів і послуг. Щоб виготовляти товари і послуги підприємства мусять купувати ресурси; їхня продукція потім продається домогосподарствам в обмін на споживчі видатки останніх, а з точки зору підприємства в обмін на отриману ним виручку. Кінцевим результатом цього процесу є реальний потік економічних ресурсів (на схемі він рухається проти годинникової стрілки, а грошовий потік доходів і споживчих видатків – за годинниковою стрілкою). Усі ці потоки рухаються одночасно і безперервно.

Варто відзначити, що схема кругообороту ресурсів, продуктів і доходів на відображає всього розмаїття взаємозв’язків і взаємозалежностей між окремими домогосподарствами, окремими підприємствами, окремими ресурсними і продуктовими ринками у реальному житті.

Ця схема розкриває лише фундаментальні принципи функціонування вільного ринку. Водночас у ній не враховано низки обставин, а саме – економічна роль держави, роль міжнародного ринку, не розкрито реального процесу формування цін на економічні ресурси, товари і послуги, а також все розмаїття взаємозв’язків і взаємозалежностей в економіці.

В сьогоднішній економіці сам ринковий механізм через ряд причин, головні з яких – це монополія і зовнішні впливи, не може самостійно регулювати господарське життя в національній економіці. Неминучим є державне втручання в економічне життя, про що йтиме мова в темі “Держава та її економічні функції”.