Суть, умови виникнення та функції ринку

Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Вона формувалась на протязі декількох тисяч років в результаті поступового розкладання натурального господарства. В основі цього процесу лежав розвиток суспільного поділу праці і економічна відокремленість товаровиробників в рамках приватної власності на засоби виробництва. Цей процес зробив необхідною і єдино можливою формою зв’язків між економічними суб’єктами обмін результатами господарської діяльності. Якраз такий безперервний процес обміну на основі певних законів продуктами праці і є ринок у його найпростішому розумінні. Дійсно, ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін. Однак, зводити ринок лише до обміну чи торгівлі недоцільно. Це означало б, що для переходу від командно-адміністративної системи управління до ринкової економіки достатньо перебудувати лише сферу обміну. Насправді ж цей процес значно складніший і для його здійснення необхідна корінна перебудова всіх сфер господарської діяльності – виробництва, розподілу, обміну, споживання.

В економічній літературі немає єдиного визначення суті ринку. У побуті під ринком розуміють передусім простір (місце, територію, зону), по якому здійснюється купівля-продаж товарів. Багатьма економістами, як ми вже відзначали, ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Окремі автори акцентують увагу на системі відносин між людьми. Серед цих визначень найпоширенішими є такі:

- ринок – це інститут, або механізм, який зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг;

- ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини та укладають важливі угоди щодо купівлі-продажу певних товарів;

- ринок – це відносини між людьми, які проявляються через обмін, який функціонує на основі законів товарного виробництва і обміну;

- ринок – система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Кожне з вказаних визначень відображає певні сторони ринкових відносин. Щоб спробувати відобразити всю їх повноту, дамо наступне визначення. Ринок – це механізм взаємодії економічних суб’єктів, який визначає ціни та кількість необхідних товарів і послуг в результаті взаємодії попиту, пропозиції та конкуренції. Таким чином у цьому визначенні ми виділяємо чотири основні елементи, які утворюють ринок: попит, пропозицію, ринкову ціну і конкуренцію. По суті, спосіб ціноутворення є найбільш яскравим зовнішнім критерієм, який дозволяє відносити ту чи іншу економічну систему до ринкової. Ціни – це орієнтири, керуючись якими власники ресурсів, підприємці та споживачі роблять свій вибір, щоб реалізувати власний інтерес. Система цін і ринків є основною організуючою системою ринкової економіки, а конкуренція – механізмом контролю.

Сучасний цивілізований ринок представляє собою надзвичайно складне, полісистемне утворення, що має надзвичайно багату структуру. Характер ринку у сучасних розвинених країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю та самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, свободою економічної діяльності.

Основними соціально-економічними умовами виникнення і функціонування ринку є суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів і економічна відособленість окремих виробників як власників. Іншими словами йдеться про різноманітність форм власності, серед яких чільне місце посідає приватна власність.

Сутність ринку знаходить свій вираз в його головних економічних функціях. До найважливіших функцій ринку відносять такі:

- інформаційна полягає в тому, що через постійні зміни цін, процентних ставок та інших параметрів ринок дає виробникам об’єктивну інформацію, що вигідно виробляти, а споживачам, що купувати, скільки, якого асортименту і якості товарів та послуг потребує в даний момент ринок;

- посередницька полягає в тому, що економічно відособлені виробники в умовах глибокого суспільного поділу праці повинні знайти один одного і обмінятись результатами своєї господарської діяльності. Без ринку практично неможливо визначити наскільки взаємовигідною є той чи інший технологічний і економічний зв’язок між конкретними учасниками суспільного виробництва;

- ціноутворююча полягає в тому, що товари і послуги одного призначення, які поступають на ринок, містять неоднакову кількість матеріальних і трудових затрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні затрати, тільки їх згоден оплатити покупець. На ньому визначається суспільна вартість, розрахувати яку не може жодна обчислювальна техніка. Завдяки цьому встановлюється динамічний зв’язок між вартістю і ціною, який чутливо реагує на зміни у виробництві, потребах, кон’юктурі;

- регулююча функція – одна з найважливіших. Ринок регулює всі економічні процеси – виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції. В сучасних умовах економіка регулюється не тільки ринком, але й державними важелями, однак регулююча роль ринку зберігається, визначаючи багато в чому збалансованість національної економіки;

- стимулююча полягає у тому, що ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП;

- санаційна полягає у тому, що ринок при допомозі конкуренції очищає суспільне виробництво від економічно нестійких, неконкурентоспроможних господарських одиниць і, навпаки, підтримує найефективніші. В результаті цього постійно підвищується середній рівень стійкості всієї економіки в цілому.

У світі немає якоїсь одної моделі ринкової економіки. У кожній країні ринок має свої особливості. Водночас існують загальні принципи та умови функціонування і розвитку ринку, які притаманні всім країнам. Найважливіші принципи функціонування ринкової економіки: приватна власність, економічна свобода, особиста зацікавленість, конкуренція.

Вищеназвані принципи та позитивні функції ринку роблять його достатньо ефективною системою. Однак це не означає, що ринкові відносини є абсолютно досконалими і у всьому забезпечують прогресивний розвиток суспільства. Відособлення економічних агентів, неповне співпадіння їх інтересів, а часто і їх антагонізм ведуть до виникнення і загострення багатьох протиріч, які зачіпають всі найважливіші ланки суспільства. В ринковій економіці є цілий ряд своїх вроджених недоліків.

По-перше, функціонування ринкових відносин основано на стихійній дії економічних регуляторів. Це породжує нестійкість економіки, диспропорції, які важко ліквідувати зразу. Тому відновлення рівноваги здійснюється часом через кризи та інші глибокі потрясіння.

По-друге, при безконтрольності ринкового середовища неминуче виникають монополістичні структури, які обмежують свободу конкуренції, створюють невиправдані привілеї для обмеженого кола суб’єктів ринку.

По-третє, стихійно діючий механізм ринку не налаштовує економіку на задоволення багатьох суспільних потреб, не сприяє формуванню фондів, які йдуть на задоволення потреб суспільства і не зв’язаних безпосередньо з бізнесом. Насамперед, це формування соціальних трансферів (пенсії, стипендії, субсидії), підтримка охорони здоров’я, освіти, науки, мистецтва, культури, спорту та інших соціально орієнтованих сфер.

По-четверте, ринок не забезпечує стабільну зайнятість населення і гарантований трудовий дохід. Кожен мусить самостійно знаходити своє місце у суспільстві, а це веде до соціального розшарування і посилює соціальну напругу. Ринкові відносини створюють сприятливі умови для прояву корисних інтересів, корупції, тіньової економіки та інших антисуспільних явищ.

Всі ці негативні риси ринку проявляються і у перехідній економіці, що підтверджує досвід України.

Разом з тим, ці риси ринкової недосконалості можуть бути пом’якшені розумною економічною політикою держави, у першу чергу, перерозподілом ресурсів на користь тих сфер суспільного життя, які не можуть себе забезпечити чисто ринковими джерелами, а також заходами соціальної політики.