Б – оборонна ручна граната Ф‑1

Корпус наступальної гранати РГД-5 (рис.83, а) призначено для розміщення розривного заряду, трубки для запалу, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Він складається з двох частин: верхньої та нижньої. Верхня частина називається ковпак, а нижня – піддон. До верхньої частини корпуса за допомогою манжети приєднана трубка для запалу. Ковпак та піддон мають спеціальні вкладиші для рівномірного утворення осколків під час вибуху гранати.

Розривний заряд призначено для розриву корпуса гранати на осколки та надання їм початкової швидкості польоту. Розривний заряд масою 110 грамів заповнює корпус гранати.

Граната РГД‑5 оснащується запалом УЗРГМ (уніфікований запал ручної гранати модернізований) (УЗРГМ‑2), який призначено для вибуху розривного заряду. Запал УЗРГМ-2 відрізняється від запалу УЗРГМ лише формою спускового важеля, яка повторює форму корпусу гранати РГД-5. Уніфікований запал складається з ударного механізму та особисто запалу.

Корпус гранати Ф-1 (рис.83, б) призначено для розміщення розривного заряду, запалу, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Корпус гранати виготовлений з чавуна. Він має поздовжні та поперечні борозни, по яких граната розривається на осколки. У верхній частині корпуса розташовано різьбовий отвір для встановлення запалу. Розривний заряд масою 60 грамів заповнює корпус гранати.

Граната Ф‑1 оснащується запалом УЗРГМ (УЗРГМ‑2).

Стрільба по цілях, що з'являються (нерухомих) та рухаються

У ході стрільби по будь-якій цілі в певній послідовності виконуються дії зі зброєю, зокрема робиться черга (постріл), ведеться спостереження за результатами стрільби і здійснюється її корегування. Стрільба ведеться звичайно до ураження (знищення, придушення або руйнування) цілі.

Ураження цілі оцінюється за результатами, які явно можна спостерігати: ціль припинила вогонь або рух, зруйнована, горить тощо.

Про промахи судять по відхиленню місць падіння куль від цілі, по напрямку й по дальності (або по висоті).

Величини відхилення куль вимірюються в тисячних або фігурах цілі від її центру до центру групування трас або рикошетів.

Величини перельотів або недольотів куль від цілі вимірюються: по дальності – в метрах; по висоті – у фігурах цілі (як правило коли ціль відносно висока і величина відхилення не перевищує двох фігур).

Стрільба вночі по освітлених цілях проводиться так само, як і вдень. Якщо тривалість освітлення мала (наприклад, місцевість освітлюється освітлювальними патронами) стрільба з використанням відкритого прицілу ведеться із стрілецької зброї під патрон зразка 1943 р. на дальності до 300 м із прицілом 3(П), а із зброї під 5,45-мм і гвинтівковий патрони – на дальності до 400 м з прицілом 4(П), прицілюючись під ціль; якщо дальність до цілі буде більше вказаної вище, точку прицілювання слід вибирати у верхній частині цілі.

При стрільбі в тумані, в диму і по цілях, видимих на темному фоні (ліс, чагарник), а також по цілях, що знаходяться в безпосередній близькості від стріляючого і звуком, що знаходить себе, наведення зброї проводиться по стволу.