Асфальтобетонні покриття

7.4.1. До середнього ремонту асфальтобетонних покриттів належать роботи по поновленню захисних і шорстких шарів зносу. Такі шари улаштовують способом поверхневої обробки, а також із асфальтобетонних чи бітумомінеральних сумішей різних складів. На покриттях із холодного асфальтобетону захисні шари улаштовують із аналогічних сумішей.

7.4.2. Найбільше поширення мають шорсткі поверхневі обробки, які влаштовують улітку на сухому і достатньо прогрітому покритті при температурі повітря не менше 15 град. C, використовуючи як в'яжуче бітум і дьоготь, а також дьогтеполімерні в'яжучі.

7.4.3. Для улаштування поверхневих обробок використовують щебінь вивержених і метаморфічних порід першого і другого класів із маркою по міцності не менше 1000 і зносом при випробуванні у поличному барабані не більше 35%; з осадкових порід із маркою за міцністю не менш 800 і зносом при випробуванні в поличному барабані не більше 40%.

Щебінь не повинен мати пластинчатої (лещадної) або голчастої форми більше 15, а також слабких і вивітрених порід більше 5% від маси. Морозостійкість щебеню повинна бути не нижче 50.

Для поверхневих обробок використовують тільки одновимірний щебінь. У складі кожної фракції щебеню дозволяється вміст зерен, що відрізняються розміром за фракцією, не більше 5%. Найбільш широко використовується щебінь, який має розміри 5-10 мм, 10-15 мм, 15-20 мм і 20-25 мм, а в окремих випадках, при подвійній обробці, до 40 мм.

Кількість пилуватих та глинистих часток дозволяється не більше 0,7%, глини у грудках - не більше 0,15%.

7.4.4. Шлаковий щебінь, що викоркстовується для поверхневих обробок, має бути стійким проти всіх видів розпаду. Кількість слабких зерен, в тому числі і з вогнетривкої цегли, не повинна перевищувати 3%. При виробництві шебеню не дозволяється змішування шлаків, що мають різні показники, за міцністю, активністю та стійкістю.

7.4.5. Як в'яжуче при улаштуванні поверхневих обробок використовують бітуми марок БНД 200/300; БНД 130/200; СГ 70/130; СГ 130/200; МГ 70/130; МГ 130/200 (ГОСТ 11955-82, ГОСТ 22245-90) і дьогті марок Д-6, Д-7. Температура розливу бітуму - 140-160 град. C, дьогтю - 90-120 град C.

У районах із жарким кліматом при використанні міцних кам'яних матеріалів застосовуються більш в'язкі в'яжучі. У районах із помірним та вологим кліматом і при використанні кам'яних матеріалів середньої міцності рекомендується використовувати менш в'язкі в'яжучі.

На ділянках доріг, що проходять у межах населених пунктів, використовувати дорожні дьогті заборонено.

Для приготування чорного щебеню у змішувальній установці використовують рідкі бітуми марок МГ 70/130, СГ 70/130 і дьогті марок Д-3 і Д-4, а також в'язкі, розріджені до необхідної в'язкості. Норма витрат в'яжучих на виготовлення чорного щебеню дорівнює 0,8-1,2% маси кам'яних матеріалів. При приготуванні чорного щебеню методом змішування на дорозі використовують рідкі бітуми марок МГ 40/170, СГ 40/70 і дьогті Д-1, Д-2, Д-3. Для кращого зчеплення бітуму з поверхнею покриття і кам'яними матеріалами використовують поверхневоактивні речовини (ПАР), активатори і в першу чергу дьогті. Оптимальна кількість добавок дьогтю в бітум, як ПАР, встановлюється в кожному конкретному випадку по результатах лабораторного підбору.

Для обробки щебеню для поверхневої обробки використовують також дьоггі кам'яновугільні високотемпературні і складені Д-2, Д-3, Д-4, а також змішані ДС-4.

7.4.6. Кам'яний матеріал, обробляється в'яжучим в змішувальних установках з примусовим та вільним перемішуванням. Змішування закінчують після рівномірного обволікання всіх часток плівкою в'яжучого. Орієнтовний час змішування в установках примусового типу складає 45-90 сек. Похибка дозування компонентів чорного щебеню не повинна перевищувати за масою +-3% для щебеню і 1,5% для в'яжучого. Особливу увагу слід приділяти контролю дозування в'яжучого, яке повинно утворювати тонку рівномірну плівку на поверхні щебеню.

При приготуванні чорного щебеню з особливою ретельністю слід витримувати теплові режими компонентів, що з'єднуються. Температура нагріву в'яжучих із ПАР і кам'яних матеріалів повинна бути на 20-30 град. C нижче температури в'яжучого без домішок.

7.4.7. Виготовлений чорний щебінь зберігають улітку на відкритих, спеціально підготовлених майданчиках, забезпечених водовідводом, або під навісом у штабелях висотою не більше 1,5-2 м. Чорний щебінь, який використовується у гарячому або теплому стані, вивантажують із змішувача на транспортний засіб і доставляють безпосередньо до місця виконання робіт.

7.4.8. Чорний щебінь приготовляють також методом змішування на спеціальному майданчику або безпосередньо на дорозі, використовуючи автогрейдер. При цьому чисті кам'яні матеріали формують у рівномірний валик шириною 1-1,5 м, на якому розподіляють автогудронатором в'яжуче у встановленій нормі, перемішуючи за допомогою автогрейдера до повного і рівномірного обволікання щебеню. Чорний щебінь складають на майданчику або розміщають уздовж краю проїзної частини. Поверхневу обробку доцільно улаштовувати на наступний день (при приготуванні чорного щебеню на проїзній частині).

Норми витрат в'яжучого для приготування чорного щебеню приведені нижче.

Розмір кам'яних Витрати в'яжучого для приготування

матеріалів, мм чорного щебеню, % від маси

5-10 1,4-1,6

10-15 1,3-1,5

15-20 1,2-1,4

20-25 1,0-1,3

7.4.9. Улаштовують також шари зносу з гарячої дрібнозернистої, а також багатощебенистої асфальтобетонної суміші товщиною 2,5-3,5 см. Такі суміші укладають асфальтоукладачем на заздалегідь підготовлене покриття.

Його підготовка включає попереднє вирівнювання поверхні шляхом ліквідації ямковості, хвиль, просідань та інших деформацій шляхом укладання гарячої дрібнозернистої асфальтобетонної суміші біля 200 т на 1 км дороги.

7.4.10. Для поліпшення якості шарів зносу використовують додатки з гуми при виготовленні асфальтобетонних або гумобітумомінеральних сумішей з уведенням гумового порошку безпосередньо у змішувач, або розчиняють у бітумі (дрібняк і порошок), одержуючи гумобітумне в'яжуче. На його основі виготовляють гумобітумомінеральні суміші, з яких влаштовують шари зносу.

Для виготовлення гумобітумного в'яжучого, яке застосовують також при влаштуванні поверхневих обробок, використовують подрібнену гуму марки РД з розміром часток до 1 мм, за складом близьким до наданого у таблиці 7.1., і що відповідає діючим вимогам.

Для виготовлення гумобітумних в'яжучих і сумішей на їх основі використовують бітуми марок БНД 60/90, БНД 90/130, а також відсіви дроблення безперервної гранулометрії з гірських порід, що використовуються у вигляді щебеню в асфальтобетонних сумішах I і II марки-типу А. Вміст у них зерен фракцій від 25 до 5 мм має складати 20-30% від маси мінерального матеріалу і відповідати типу Г для щільного асфальтобетону, який використовують у верхньому шарі покриття.

Таблиця 7.1. Склад гумового дрібняку

-----------------------------------------------------------

| Найменування показників | Норма |

|-------------------------------------------------+-------|

| Вміст текстилю, % не більше | 5 |

|-------------------------------------------------+-------|

| Вологість, % небільше | 1,5 |

|-------------------------------------------------+-------|

| Вміст чорних металів після магнітної сепарації, | |

| % не більше | 0,1 |

|-------------------------------------------------+-------|

| Крупність часток гумового дрібняку розміром | |

| 1 мм, % не менше | 96 |

| 1,5 мм, % не більше | 4 |

-----------------------------------------------------------

7.4.11. Для відновлення шару зносу покриття використовують також холодні асфальтобетонні суміші, з яких улаштовують килими товщиною 1,5-2,0 см. Такі килими зносу улаштовують на покриттях із холодного асфальтобетону і інших полегшених покриттях у теплу суху погоду. Температура повітря під час виконання робіт повинна бути вище 15 град. C. Перед укладанням суміші поверхню покриття ретельно очищають від пилу і бруду. При необхідності роблять підгрунтовку рідким в'яжучим за 2-3 доби до укладання суміші. При цьому суворо контролюють величину в'язкості, норму і рівномірність розливу органічного в'яжучого, тому що зайва його кількість і велика в'язкість негативно впливає на якість улаштованого шару.

Кількість укладеної суміші визначають за товщиною шару зносу з урахуванням коефіцієнту ущільнення 1,6-1,7. Орієнтовна норма витрати складає 22-24 кг/кв. м на 1 см товщини.

Суміш укладають, як правило, асфальтоукладачем із вимкнутим вібробрусом. Ущільнення рекомендують проводити середніми котками на пневматичних шинах (6-8 проходів по сліду), або віброкотками - спочатку без вібратора 3-4 проходи, потім із включеним вібратором 6-8 проходів по одному сліду. Остаточне ущільнення відбувається під впливом руху автомобілів.

Для рівномірного ущільнення покриття здійснюють регулювання руху по всій ширині проїзної частини і обмежують його швидкість до 30 км на годину.

7.4.12. До початку влаштування поверхневої обробки проводять поточний ремонт покриття. Потім покриття ретельно очищають від пилу і бруду і при необхідності підгрунтовують рідким в'яжучим (СГ 40/70 або Д-1, Д-2) у кількості 0,3-0,5 л/кв. м. Покриття з чистою жирною поверхнею не підгрунтовують.

7.4.13. На підготовлене покриття розливають в'яжуче за нормою, вказаною у табл. 7.2. Щоб уникнути перевищення норми витрат в'яжучого в місцях сполучення сусідніх розливів, на розподільну трубу гудронатора установлюють спеціальні щітки-відсікачі. Одразу після розливу в'яжучого рівномірним шаром розсипають щебінь самохідними, причіпними або віяловими розподільниками, які монтують на автомобілях-самоскидах.

Тоблиця 7.2. Норми витрат бітуму і кам'яних матеріалів

---------------------------------------------------------------------

| Розмір кам'яних | Норма витрат кам'яних | Норма витрат бітуму |

| матеріалів, мм | матеріалів на 1000 кв. м | на 1 кв. м покриття, |

| | покриття, куб. м | л |

|-----------------+--------------------------+----------------------|

| 1 | 2 | 3 |

|-----------------+--------------------------+----------------------|

| 5 - 10 | 9,3 - 10,5 | 0,7 - 0,8 |

|-----------------+--------------------------+----------------------|

| 5 - 15 | 9,5 - 11,0 | 0,7 - 0,9 |

|-----------------+--------------------------+----------------------|

| 10 - 15 | 11 - 12 | 0,8 - 0,9 |

|-----------------+--------------------------+----------------------|

| 15 - 20 | 12 - 14 | 0,9 - 1,0 |

|-----------------+--------------------------+----------------------|

| 15 - 25 | 13 - 15 | 1,0 |

|-----------------+--------------------------+----------------------|

| 20 - 25 | 14 - 16 | 1,0 - 1,2 |

---------------------------------------------------------------------

_________________________

Примітка. При використанні білого щебеню норми витрат в'яжучого збшьшуються на 10-20%.

За відсутністю розподільників, чорний щебінь можна укладати автогрейдерами, використовуючи щебінь більш великих розмірів, але не крупніше 25 мм.

Незалежно від способу розподілення кам'яних матеріалів одразу починають ущільнення щебеню. Маса котків і кільюсть проходів по одному сліду залежить від міцності укладеного матеріалу.

У процесі укочування стежать за рівномірним розподіленням кам'яних матеріалів, одразу виправляючи дефекти розсипу. Кращого ущільнюючого ефекту досягають при використанні котків на пневматичних шинах.

7.4.14. Для недопущення появи на поверхні покриття відокремлених кам'яних матеріалів необхідно частіше проводити підмітання щебеню-катуну та обмежити швидкість руху автотранспорту до 30 км/год (та нижче) протягом 10 діб після улаштування поверхневої обробки.

7.4.15. До робіт із капітального ремонту асфальтобетонних покриттів відносять розширення дорожнього одягу і його підсилення. При підсиленні існуюче покриття вирівнюють шляхом зрізання хвиль, напливів, ліквідації вибоїн, і, при необхідності, улаштуванням вирівнюючого шару, на який укладають нове покриття з асфальтобетонної суміші за традиційною технологією, а в окремих випадках, використовують методи термопрофілювання і терморегенерації.

7.5. Цементобетонні покриття

7.5.1. До середнього ремонту цементобетонних покриттів відносять роботи з вирівнювання плит, що просіли, ремонт стиків плит на великій протяжності і улаштування на ділянках із поверхневими руйнуваннями бетону захисних шарів із спеціальних сумішей, а також подвійну поверхневу обробку на органічних в'яжучих.

7.5.2. Заміна плит виконується за допомогою домкратів та кранового обладнаня. Плиту укладають на попередньо підготовлену та ретельно ущільнену основу. В окремих випадках роблять нову монолітну плиту, укладають арматуру і бетон у підготовлену для ремонту частину покриття.

Для цього використовують дорожній бетон марки не нижче бетону, з якого зроблено діюче покриття. Після ретельного ущільнення поверхні вживають заходів по догляду за свіжоукладеним бетоном, не дозволяючи у період набирання ним міцності руху автотранспорту.

7.5.3. Для захисту поверхні цементобетонного покриття від руйнувань (лущення, викришування) і надання їй шорсткості влаштовують подвійну поверхневу обробку, використовуючи органічне в'яжуче.

Вимоги до кам'яних і в'яжучих матеріалів, що використовуються для поверхневої обробки на цементобетонних покриттях, такі ж самі, як і на покриттях, улаштованих із використанням органічних в'яжучих.

Для кращого приживлення кам'яних матеріалів використовують бітуми з поверхневоактивними речовинами.

Технологічний процес подвійної поверхневої обробки на цементобетонному покритті включає:

- заливку бітумною мастикою швів;

- очищення поверхні покриття від пилу і бруду механічними щітками і миття найбільш забруднених ділянок;

- підгрунтовку поверхні шляхом розливу рідких в'яжучих (за кілька днів до основного розливу);

- перший розлив гарячого в'язкого бітуму;

- перший розсип чорного щебеню;

- укочення розсипу котками;

- змітання неприживленого щебеню;

- другий розлив гарячого бітуму (через кілька днів);

- другий розсип чорного щебеню;

- укочення щебеню котками;

- догляд за ділянками з поверхневою обробкою у період формування покриття і змітання неприживленого щебеню.

Використання одномірного щебеню спрощує технологію робіт і дозволяє одержати однорідну жорстку поверхню. Кам'яні матеріали розсипають по розлитому в'яжучому щебенерозподільниками або автогрейдерами.

Норми витрат в'яжучих і кам'яних матеріалів наведені в таблиці 7.3.

7.5.4. Протягом 10 діб після улаштування поверхневих обробок для недопущення відокремлення кам'яних матеріалів від поверхні покриття необхідно частіше проводити підмітання щебеню-катуну та обмежити швидкість руху автотранспорту до 30 км/год (та нижче).

7.5.5. Роботи з капітального ремонту цементобетонних покриттів полягають у поновленні транспортно-експлуатаційних показників з урахуванням перспективної вантажонапруженості руху і виконуються відповідно до розробленої документації.

Таблиця 7.3

------------------------------------------------------------------------------------

| Розмір | Черговість | Витрати в'язких | Черговість | Витрати камяних |

| кам'яного | розливу | бітумів, л/кв. м | розсипу | матеріалів, куб. м, |

| матеріалу, мм | в'яжучих | | кам'яних | на 1000 кв. м |

| | матеріалів | | матеріалів | покриття |

|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|

| 15 - 20 | перший | 1 - 1,10 | перший | 18 - 21 |

|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|

| 15 - 20 | другий | 1 - 1,10 | другий | 17 - 20 |

|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|

| 15 - 20 (25) | перший | 1,2 - 1,3 | перший | 20 - 23 |

|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|

| 10 - 15 | другий | 0,9 - 1,1 | другий | 14 - 16 |

|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|

| 10 - 15 | перший | 0,9 - 1,2 | перший | 16 - 18 |

|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|

| 5 - 10 | другий | 0,9 - 1,1 | другий | 12 - 13 |

------------------------------------------------------------------------------------