Середній ремонт

6.1.1. Середній ремонт земляного полотна і водовідводу проводять із метою відновлення проектних експлуатаційних характеристик і доведення їх до відповідності вимогам автомобільного руху і місцевих кліматичних і гідрологічних умов.

6.1.2. При виконанні робіт по середньому ремонту проводять суцільну прочистку водовідвідних і нагірних канав, швидкотоків і перепадів, придаючи дну поздовжній ухил не менш як 10%. Найретельніша увага приділяється низовим ділянкам, що найбільше замулюються, ділянкам, де водовідвід ускладнений, а резерви, які виконують роль випарюючих басейнів, заболочуються. У цих випадках інколи доцільно частково перебудувати насип, використовуючи у верхній його частині дренуючі грунти, які не дуже знижують свої фізико-механічні якості при зволоженні, підняти висотні позначки, забезпечуючи неможливість перезволоження грунтів стоячими водами.

6.1.3. Ділянки водовідвідних канав, швидкотоків і перепадів, які найчастіше розмиваються поверхневими водами, укріплюють бруківкою, бетонними плитами, нетканими синтетичними матеріалами, щебенем, просоченим цементним розчином, дерновими килимами та іншими засобами. Укріплення проводять з урахуванням швидкості течії води, місцевих кліматичних умов і ступеня можливого розмиття грунтів. Для укріплення водовідвідних канав можливе застосування грунтових сумішей, виготовлених із використанням органічних, неорганічних і полімерних в'яжучих. Роботи з укріплення, вибір матеріалів і механізмів повинні проводитись за спеціальними розрахунками. Укоси водовідвідних споруд треба укріплювати на 10-15 см вище максимального рівня води за весняної повені. Для укріплення надводної частини застосовують сіяння трав або обдерновування.

6.1.4. Обдерновування укосів земляного полотна і водовідвідних канав повинно проводитись у вегетаційний період (до 1 жовтня).

Смуги дерну завширшки менш ніж 1 метр повинні врізатися в укіс, а більш широкі смуги вкладаються на спланований укіс і кріпляться до нього кілочками завдовжки 0,2 м та більш (не менше 8 кілочків на 1 кв. м). Насіння травосумішей повинно висіватись при товщині шару гумусового грунту не менш 3 см.

6.1.5. Разом із ремонтом відкритої водовідвідної системи прочищають і ремонтують підземні водостоки, дренажні вирви і прорізи.

6.1.6. Узбіччя грунтового насипу повинні мати рівну поверхню з поперечним ухилом у бік краю насипу 40-60%о при зміцненні висівом трав і 50-60%о при зміцненні гравієм, щебенем, шлаком і іншими місцевими матеріалами. Поверхня узбіччя грунтового насипу повинна плавно переходити до проїзної частини дороги.

6.1.7. Ремонт незміцнених узбіч складається з їх планування, підсипки і ущільнення. Зрізку виконують до рівня покриття з плануванням і додержуванням заданого ухилу. Якщо на узбіччях є вода, яка накопичилась у нерівностях, то до початку ремонтних робіт її треба спустити і видалити мул. Для підсипки використовують грунт, аналогічний грунту насипу.

6.1.8. Для зміцненя узбіч треба широко застосовувати місцеві дорожньо-будівельні матеріали. Конструкція зміцнення узбіч вибирається на основі розроблених типових альбомів з урахуванням використання місцевих матеріалів.

6.1.9. Технологічний процес виконання робіт із зміцнення узбіч складається з влаштування корита, основи і покриття. Корито вздовж краю проїзної частини влаштовують шляхом виборки грунту смугою, яка дорівнює ширині зміцнення, глибиною 0,3-0,5 м з відвісними стінками. Роботи проводяться почергово з кожного боку проїзної частини, щоб рух на дорозі не припинявся, у тій самій технологічній послідовності, що при розширенні дорожнього одягу. Частину узбіччя, що залишилася незміцненою на дорогах I-III категорій, а також грунтові узбіччя на дорогах IV-V категорії зміцнюють за допомогою засіву насінням травосумішей.