Специфічні прийоми в системі політичних PR

У практиці владних інституцій нашої країни досить поширеним засобом комунікацій з громадськістю є так звані звернення громадян до представників влади. У більшості органів влади та управління створені спеціальні підрозділи, що допомагають керівникам опрацьовувати інформацію, отриману таким шляхом. В Адміністрації Президента, наприклад, існує Управління з питань звернень громадян, основними завданнями якого є забезпечення розгляду письмових звернень представників громадськості, що надійшли на адресу Президента, його Адміністрації, а також одержаних на особистому прийомі. Управління з питань звернень громадян опрацьовує звернення громадян і надсилає їх для розгляду до структурних підрозділів Адміністрації Президента, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прокуратури та суду відповідно до їх компетенції. Воно інформує Президента та Главу Адміністрації про кількість і зміст звернень громадян, вжитих щодо них заходів, а також повідомляє громадян про результати розгляду в Управлінні з питань звернень громадян їхніх пропозицій, заяв і скарг. За повідомленням цієї структури, протягом 2002 року на адресу Президента України надійшло 98,6 тис. пропозицій, заяв і скарг громадян, що на 4,7 тис. (4,6%) менше, ніж у попередньому році [7].

Важливе значення для здійснення комунікацій з громадськістю в політичній сфері має політична реклама. Політичну рекламу можна розглядати як певні образотворчі засоби (відео- та аудіоматеріали, гасла, плакати тощо) або спеціалізовані технології, які доводять до відома громадськості сприятливу інформацію про політичних акторів та їхню діяльність і сприяють формуванню позитивного іміджу як основи довіри до них та підтримки з боку громадськості [8].

Носіями політичної реклами можуть бути найрізноманітніші засоби, зокрема власні засоби масової інформації політичних суб’єктів; платні місця в комерційних ЗМІ; сторінки в Інтернеті; зовнішня реклама (стенди, вітрини, транспаранти); друковані матеріали (плакати, листівки, календарі, брошури, бюлетені, наклейки, значки); аудіо- та відеоролики для державних і комерційних телерадіоустанов; інституційна політична реклама (заснування громадських фондів, здійснення благодійних проектів); оригінальні носії – газон (гасло партії, виконане квітами), надувна кулька (майка, шапка тощо) з портретом політичного діяча.

Основні цілі політичної реклами: емоційний вплив на аудиторії, залучення певних аудиторій на бік конкретних політичних сил, формування необхідного іміджу політичних сил та лідерів. Основними завданнями політичної реклами вважаються: спрощене і контрастне вираження провідних політичних подій та процесів; лаконічне, емоційне та оригінальне вираження певної політичної платформи; формування та введення у масову свідомість певного уявлення про політичні структури та їхніх лідерів; створення у людей певного психологічного настрою, що зумовлює необхідні вектори симпатій та дій цих людей.

Для підвищення ефективності зв’язків з громадськістю владні інституції ініціюють створення спеціалізованих інституцій, які займаються налагодженням контактів з громадськістю. Цікавий досвід має Волинь. Тут був створений „Інформаційно-аналітичний центр „Луцьк”, засновником якого став виконком Луцької міської ради. Він має на меті глибоке, всебічне та об’єктивне висвітлення економічного, політичного, соціального й культурного життя обласного центру в засобах масової інформації. Центр здійснює такі види діяльності: збір, аналіз і розповсюдження інформативного матеріалу через засоби масової інформації; соціологічні дослідження та громадське опитування населення; створення аналітичних теле- та радіопрограм; залучення друкованих видань до роботи в Центрі; організація роботи прес-клубу; проведення прес-конференцій, круглих столів, ток-шоу, прямих ефірів; проведення молодіжних програм; інформаційне забезпечення роботи виконкому.

По суті, Центр є посередником між місцевою владою та ЗМІ. Виконуючи функції банку інформації для надання її на розгляд громадськості, він відіграє велику роль у формуванні іміджу міської влади: збирає, аналізує та обробляє інформацію, надаючи їй потрібного вигляду; сортує інформацію за ступенем необхідності її опублікування; створює телепрограми тощо. Враховуючи „болючість” проблем житлово-комунального комплексу, Центр значну увагу приділяє тому, щоб зробити його діяльність прозорою і відкритою для громадськості. Основними каналами донесення до громадськості інформації про основні проблеми й перспективи розвитку галузі є:

· Офіційний веб-портал у системі Інтернет (www.Lutsk.ua), на сторінках якого в стаціонарній частині описуються основні напрями роботи, функції та пріоритетні програми управління житлово-комунального господарства міськвиконкому (розділ „Структура міськвиконкому. Управління житлово-комунального господарства”), дається короткий опис усіх комунальних служб міста (розділ „Міська довідка”), контактні телефони відповідних служб. На сторінках цього ж сайту в розділі „Оперативні новини” щоденно в режимі on-line подається інформація про хід виконання міських програм у короткому викладі (новинного характеру) та розгорнутому – аналітичний матеріал. Серед основних тем, які дуже жваво обговорюються в оперативному розділі, в різні часи були ліквідація заборгованості населення міста за комунальні платежі, проведення робіт із благоустрою тощо. Сюжети цього розділу стають основою для радіо- і телепрограм луцьких журналістів, газетних публікацій регіональної преси, котрі є постійними відвідувачами сайту.

· Регулярним є проведення засідань прес-клубу міськвиконкому, на яких обговорюються злободенні питання життя територіальної громади. Поряд з іншими темами присутня житлово-комунальна. Зокрема, доводяться програми благоустрою міста. До обговорення планів залучають журналістів, керівників відповідних служб та мешканців міста.

· Щотижня готуються прес-релізи оперативних нарад міськвиконкому для всіх засобів масової інформації, які містять анонс подій і заходів виконкому на наступний тиждень, що сприяє залученню журналістів до участі в них. Зручність такої форми зумовлена особливостями виходу регіональних друкованих ЗМІ. Значна частина інформації стосується житлово-комунальної теми.

· Значний обсяг роботи припадає на створення й реалізацію медіа-планів з окремих найвагоміших проблем. У свій час, коли рівень плати за спожиті комунальні послуги й енергоносії був надзвичайно низьким, було підготовлено медіа-план під умовною назвою „ЖКП” (житлово-комунальні платежі). Він мав на меті проведення роз’яснювальної роботи серед населення. Після реалізації цього плану рівень поточних проплат становив 82%, пізніше він збільшився до 115%.

· Підготовка відеосюжетів має подієвий характер. Основою для їх створення стають результати перевірок санітарного стану міських об’єктів, одержані в ході рейдів муніципальної дружини факти недотримання норм екологічного законодавства, наради „по гарячих слідах” з керівниками підприємств, установ та організацій, проведення днів довкілля, тощо. Відеосюжети транслюються в новинах місцевих телеканалів.

· Темами журналістських розслідувань іноді стають повідомлення мешканців міста за номером „гарячої лінії міського голови”. Більше половини скарг та пропозицій лучан припадає на роботу житлово-комунального господарства. У роботі зі скаргами і терміновими повідомленнями мешканців Луцька налагоджена тісна співпраця зі службою оперативного реагування міськвиконкому ⁵.

Незамінним інструментом зв’язків влади з громадськістю останнім часом стали веб-сайти державних установ різного рівня. Вони можуть розглядатися тепер як органічна складова електронного врядування, що фактично отримало розвиток у більшості країн світу. І хоча сьогодні різні держави досягли різного ступеня розвитку електронного уряду, він має перспективу подальшого поширення не лише на національні уряди, а й на систему глобального управління.

У 2001 році міжнародна консалтингова організація „Accenture” провела дослідження стану електронних державних служб у 22-х країнах світу. Було визначено чотири якісні рівні розвитку владних електронних послуг і відповідно до них чотири групи країн, які відрізняються рівнем їх розвитку (див. таблицю 3.1). Друга група відстає від лідерів за рівнем надання послуг та простотою адміністративних процедур. Третя – крім цього, має також недостатньо амбіційні плани, комплексність послуг і замало уваги до сучасних методів їх надання.

Таблиця 3.1