Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства

Важливим завданням визначення конкурентоспроможності підприємства є визначення конкурентоспроможності його продукції. Можливості підприємства конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежать від конкурентоспроможності продукції та сукупності економічних методів ведення підприємством конкурентної боротьби.

У загальному випадку під конкурентоспроможністю продукції розуміють комплексний показник, що характеризує ступінь її здатності задовольняти вимоги споживачів на вільному й справедливому ринку більшою мірою, чим аналогічні товари, які представлені на ринку, при збереженні або збільшенні реальних доходів виробника продукції.

Конкурентоспроможність визначається, з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями й, з іншого боку, цінами, що установлюються продавцями товарів. Але поєднувати обидва види конкурентних переваг важко, тому стратегія забезпечення конкурентоспроможності звичайно орієнтується або на низькі ціни, або на високу якість і задоволення потреб (інтересів) споживачів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають мода, продажний і після продажний сервіс, реклама, імідж виробника, ситуація на ринку, коливання попиту та інші фактори.

Конкурентоспроможність товару (К) у загальному вигляді визначається відношенням корисного ефекту (Е_к) до сумарних витрат, які включають витрати, пов'язані з придбанням та експлуатацією товару і називаються ціною споживання (Ц_спож):

(5.1)

Чим більше співвідношення, тим вища конкурентоспроможність товару.

Якщо конкурентоспроможність продукції – це її властивість, то рівень конкурентоспроможності – показник цієї властивості, що являє собою відносну характеристику здатності продукції задовольняти вимоги конкретного ринку в аналізованому періоді краще у порівнянні із продукцією конкурентів.

Конкурентоспроможність оцінюється виходячи із сукупності основних техніко-економічних, якісних і вартісних показників, по яких відрізняється на ринку товар від товару-конкурента (аналога) як по ступеню відповідності певним потребам, так і по витратами споживача на їхнє задоволення.

Розрізняють два критерії рівня конкурентоспроможності продукції:

- апостеріорний;

- апріорний.

Апостеріорним (об'єктивним) критерієм рівня конкурентоспроможності продукції є відносна частка продажів Во_і оцінюваної продукції в порівнянні з конкурентом:

, (5.2)

де М₀ і М_i – рівень продажів оцінюваної продукції й і-го її аналога.

Апріорно (суб'єктивно) рівень конкурентоспроможності продукції можна оцінити як імовірність Во_і того, що на даному ринку довільний споживач, здійснюючи покупку, віддасть перевагу даної продукції, а не і-му її конкурентові-аналогу. Імовірність Во_і називають перевагою однієї продукції (оцінюваної) перед іншою продукцією (і-м її аналогом). Таку апріорну ймовірність можна одержати за допомогою експертних методів.

При цьому кількісну оцінку Во_і можна визначити двома способами:

1. Кожний експерт оцінює перевагу Во_і даної продукції перед конкретним аналогом-конкурентом на даному ринку в даний період. Потім оцінки зводять до середнього значення.

2. Кожний експерт визначає, якої продукції він віддав би перевагу, здійснюючи покупку на даному ринку в даний період. Числове значення Во_і одержують у результаті узагальнення отриманих даних.