Пит№20 Проблема вибору моделі соціальної політики в Україні

Проблема сьогодення в Україні полягає в тім, що вона знаходиться в процесі пошуку найбільш адекватної для себе моделі соціально орієнтованої держави і механізму реалізації соціальної політики. У статті 1 Конституції України сказано, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Це означає, що вона виконує своє суспільне призначення, проводячи політику, спрямовану на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.

Іншою проблемою сьогоднішньої України є не просто видозміна моделі соціальної політики, а здійснення спроби кардиналь­ної зміни однієї крайньої моделі соціальної держави на іншу, тобто різкий перехід від максимально одержавленої соціальної політики до цілком лібералізованої, демократичної.

Сьогодні стало очевидним, що політика держави не може будуватися тільки на економічній парадигмі за відсутності соціальних цінностей і показників, тому що економічне зростання залежить насамперед від соціальної справедливості й політичної стабільності в суспільстві, від рівня розвитку людсь­кого капіталу і його здатності адаптуватися до нових ринкових умов.

Саме тому в основу економічних перетворень і відповідних програмних заходів покладено органічне поєднання політики фінансової стабілізації та економічного зростання з активною соціальною політикою — «Реформи заради добробуту».

Пит№21 Стратегії, цілі й пріоритети в соціальній політиці

.

Для подолання соціальної кризи необхідна розробка єдиної і цілісної стратегії соціальної політики. Під стратегією соціальної політики розуміється корінне вирішення системи соціальних проблем на конкретному історичному етапі розвитку суспільства. Стратегічні цілі соціальної політики визначаються комплексом умов перехідної економіки, станом соціально-трудової сфери, обсягом фінансових ресурсів, змінами функцій держави

З початку економічних реформ в Україні тільки з 1995 р. соціальні цілі в діяльності держави стали чітко позначатися і виноситися як самостійний напрямок у стратегічній лінії. Це проявилося в появі урядового документа «Основні пріоритетні напрямки соціальної політики у перехідний період» у доповіді Президента України Л. Кучми «Про основні засади економічної та соціальної політики» ще в 1995 р.

У цьому документі соціальна політика була названа необхідною умовою продовження економічних реформ. Її основною метою проголошена стабілізація рівня життя громадян України із наступним його підвищенням у міру розвитку економіки.

Таким чином, починаючи з 1997 р., український уряд активно й усвідомлено бере курс на побудову соціального ринкового господарства і, незважаючи на фінансову кризу в серпні 1998 р., першочерговими заходами для нового уряду України з’явилося забезпечення функціонування системи життєзабезпечення, зниження соціальної напруженості, перехід ринкової економіки до соціально орієнтованого економічного росту.Незважаючи на те, що за весь період економічних реформ в Україні реалізація соціальної політики проходила зі змінним успіхом, можна виділити ряд принципово нових її рис, що склалися за цей час По-перше, вони виражаються у зміні ролі держави при здійсненні соціальної політики, у скороченні масштабів державного втручання в соціально-економічну сферу. З іншого боку, змінюється соціальна позиція особистості стосовно держави, збільшується частка її соціальної участі у житті держави й відповідальності, формуються недержавні інститути, що беруть участь у проведенні соціальної політики. По-третє, нова модель характеризується децентралізацією соціальної політики, перерозподілом повноважень в управлінні соціальною сферою в бік регіональних і місцевих органів влади, зміною структури і функцій соціальних відомств. Цей процес супроводжується перерозподілом і зміною системи джерел фінансування соціальної сфери, активізацією позабюджетних потоків на соціальні програми і заходи, розвитком системи соціального страхування. Найбільш позитивним моментом є поступове оформлення правового простору соціальної сфери, запровадження системи соціальної стандартизації і використання соціальних нормативів як механізму перехідного сус­пільства.

Пит№22 Пріоритетні напрями соціальної політики України в перехідний до ринку період

Основні пріоритетні напрямки соціальної політики у перехідний період визначені у доповіді Президента України Л. Кучми «Про основні засади економічної та соціальної політики» ще в 1995 р. Як зазначено у цьому документі, здійснювана соціальна політика базуватиметься на реалізації того, що вона має бути:

· по-перше, адекватною стану економіки;

· по-друге, сприяти виходу з кризи;

· по-третє, забезпечувати задоволення мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення.

Стратегічними цілями соціальної політики на державному рів­ні має бути:

▲ інтеграція суспільства навколо національної ідеї, відтворення соціальних цінностей, соціальне партнерство, розвиток демократичних інститутів самоврядування у суспільстві, формування державної стратегії для зупинення тенденції моральної та духовної деградації суспільства;

▲ досягнення відчутного поліпшення матеріального добробуту й умов життя людей;

▲ забезпечення повної продуктивної зайнятості населення, підвищення якості й конкурентоспроможності робочої сили;

▲ гарантування конституційних прав громадян на працю, соціальний захист населення, освіту, охорону здоров’я, культуру, житло;

▲ переорієнтація соціальної політики на сім’ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що надаються сім’ї;

▲ забезпечення соціальної підтримки соціально найвразливіших верств населення;

▲ вплив на демографічну ситуацію в напрямі підвищення народжуваності та зниження смертності населення, особливо дитячої, підвищення тривалості життя;

▲ значне поліпшення соціальної інфраструктури.

В Україні застосовуватимуться такі види страхування:

1) пенсійне;

2) медичне;

3) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, з витратами, зумовленими народженням та похованням;

4) від нещасних випадків і професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності;

5) на випадок безробіття.

Важливе місце в реалізації соціально-економічної політики Уряду займуть заходи, спрямовані на реформування пенсійної системи, метою якої є підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, запровадження диференціації розмірів пенсій залежно від трудового внеску