Пит№15 Основні напрямки і пріоритети соціальної політики в сучасних умовах

До основних напрямків і пріоритетів соціальної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства належать соціальна політика, що спрямована на створення умов для реалізації соціального потенціалу людини; соціальна політика як чинник розвитку суспільних, соціальних відносин; соціальна політика, що націлена на формування соціальної безпеки людини і суспільства; гуманітарна сфера і гуманітарна політика.

А) Соціальна політика, спрямована на створення умов для реалізації соціального потенціалу людини

До цього блоку входять такі напрямки соціальної політики:

• розширення, поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини, свободи вибору нею способів і форм самореалізації у сфері соціального буття,;

• досягнення в суспільстві соціальної злагоди у процесі суспільного розвитку на основі сталих процесів соціальної структурованості, соціального миру та співробітництва, соціального партнерства як різних класів, соціальних груп, прошарків суспільства, так і суб'єктів соціального регулювання, ринкового господарства;

• утвердження в суспільстві соціальної справедливості як важливої суспільної цінності,;

• формування в суспільстві нової соціальної культури, яка грунтувалася б на новій парадигмі базисних морально-етичних, соціальних цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, зокрема нового соціального світобачення,

Б) Соціальна політика як чинник розвитку суспільних і соціальних відносин

Цей блок містить такі основні напрямки соціальної політики:

• формування і розвиток соціально-ринкових відносин, соціальне орієнтованого господарства, за яких економічна свобода ринку сприятиме посиленню соціальної безпеки людини й суспільства, соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави;

• розвиток соціально-класових відносин • розвиток етнонаціональних відносин • розвиток сімейно-шлюбних відносин, • розвиток територіально-поселенських відносин, • розвиток соціально-демографічних • розвиток соціально-трудових відносин •

• реалізація соціальної політики в галузі охорони праці як важливого елемента соціально-трудових відносин

• розвиток відносин соціального партнерства з метою утвердження в суспільстві соціальної злагоди

В) Соціальна політика, спрямована на формування соціальної безпеки людини і суспільства

До зазначеного блоку входять такі напрямки соціальної політики:

· створення умов для підвищення соціально-економічної активності населення, створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня кожної людини на основі здійснення зваженої активної політики доходівупровадження гнучкої, динамічної системи оплати праці на основі призупинення падіння вартості робочої сили і забезпечення її випереджувального зростання, глибокої структурної реформи заробітної розробка і впровадження у практику нової моделі соціального страхування за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійного, медичного, реформування системи пенсійного забезпечення з метою закріплення в межах національної системи пенсійного забезпечення населення кількох самостійних систем реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги на основі:

- розвитку системи життєзабезпечення і соціального обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, створення умов для соціально-трудової реабілітації інвалідів, повернення їх до повноцінного життя;

· здійснення соціальної підтримки сім'ї, жінок, дітей, молоді на основі активних форм підтримки сім'ї, надання комплексної підтримки малозабезпеченим сім'ям, дотримання на практиці принципу рівності жінок і чоловіків в усіх сферах суспільного життя, створення гнучкого механізму роботи з дітьми, упровадження системи соціальної роботи з молоддю та дітьми;

· здійснення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом створення належних умов їхнього життєзабезпечення, надійної системи державних, соціальних гарантій для всіх категорій постраждалих осіб;

· створення умов розвитку меценацтва, благодійницької діяльності як важливого засобу глибока структурна реформа державної житлової політики на основі створення умов для розширення, стимулювання й децентралізації житлового будівництва в різноманітних формах за рахунок різних джерел фінансування, ринку будівельних послуг, реформування системи охорони здоров'я населення з метою забезпечення доступності медичної та медико-санітарної допомоги, санітарно-епідеміологічного добробуту населення,

· Г) Гуманітарна сфера і гуманітарна політика

До цього блоку входять такі напрямки гуманітарної політики:

• гуманітарна політика у сфері розвитку освіти, основною метою якої є забезпечення доступності освіти • гуманітарна політика у сфері розвитку науки, пріоритетами якої є визначення потреб держави у сфері науки та формування інтелектуального потенціалу суспільства з метою забезпечення її пріоритетного розвитку, формування нової системи національної та науково-технологічної політики і органічне входження її у світовий науковий простір, підвищення стану науки в суспільстві, посилення взаємної затребуваності науки й економіки;

• гуманітарна політика у сфері розвитку культури• здійснення державної політики у сфері релігійного життя, • реалізація державної політики у сфері фізичної культури і спорту, відпочинку і туризму.

Пит№16 Соціальна політика у командно-адміністративній та ринковій системах Соціальна криза різко загострилася наприкінці XIX – початку ХХ ст. Конфлікт між працею і капіталом, що виник тоді, не був вирішений мирним шляхом, що привело до революційних змін суспільного ладу в тодішній Росії. Замість визнання еволюційного способу вирішення соціальних проблем народ спокусився ідеями соціалістів, які ратували за побудову безкласового суспільства, шлях до якого, як вважали марксисти, а згодом більшовики, проходить через відмову від приватної власності й приватного підприємництва, а держава стає єдиним інститутом, що керує суспільним розвитком.

Фактично соціальна політика держави зводилася до розв’язання двох задач:

1) визначення пропорцій економічного розвитку;

2) формування суспільних фондів споживання.

В умовах цивілізованої розвинутої ринкової економіки існують два напрямки соціальної політики держави:

1 – соціальне вирівнювання через розподіл доходів;

2 – забезпечення соціальних гарантій за нормальних умов життя.

Основний закон (Конституція) орієнтує державу на ряд головних соціальних цінностей:

1) повага та захист людської гідності;

2) гарантування мінімального прожиткового мінімуму;

3) захист шлюбу, сім’ї, материнства;

4) підтримка розвитку умов праці та господарювання;

5) свобода об’єднань;

6) захист інтересів власності;

7) захист від ймовірних збитків.

Соціальна політика в умовах ринкової системи проводиться державними структурами, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, а також виробничими колективами за допомогою системи заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів: підвищення суспільного добробуту, поліпшення якості життя народу і забезпечення соціально-політичної стабільності, соціального партнерства в суспільстві.Особливу роль у сфері соціальної політики ринкової економіки із соціальною орієнтованістю відіграє розробка системи соціального захисту людей похилого віку, інвалідів, сім’ї, молоді.Важливе місце займає проблема соціального партнерства. Вона розглядається насамперед як спосіб досягнення згоди в суспільстві, а також як інструмент спільного вироблення рішень по соціальних питаннях з боку держави і громадських організацій.

Пит№17 Характеристика моделей соціальної політики в державах з ринковою економікою Серед них можна виділити три основні моделі: ліберальну, корпоративну і суспільну В основі ліберальної моделі соціальної держави лежить індивідуальний принцип, що припускає особисту відповідальність кожного члена суспільства за свою долю і долю своєї родини. У даному випадку роль державних структур у безпосередній реалізації соціальної політики мінімізована. Її основними суб’єктами є особистість і різні недержавні організації – соціально-страхові фонди й асоціації. Фінансову основу соціальних програм складають у першу чергу приватні заощадження і приватне страхування. При ліберальній моделі соціальної політики держава бере на себе відповідальність за збереження лише мінімальних доходів громадян і за благополуччя найменш знедолених прошарків населення.

Друга модель соціальної держави – корпоративна. В її основі лежить корпоративний принцип, який допускає, що максимум відповідальності за долю своїх працівників несе корпорація (підприємство, установа). У даному випадку і держава, і недержавні організації, і особистість також несуть частку відповідальності за соціальне благополуччя в суспільстві, але все ж велику роль тут відіграють підприємства, що мають власну розгалужену соціальну інфраструктуру, власні соціально-страхові фонди

І остання модель соціальної держави – суспільна, в основі якої лежить принцип солідарності. Він означає відповідальність усього суспільства за долю своїх членів. Це перерозподільча модель соціальної політики, при якій багатий платить за бідного, здоровий – за хворого, молодий – за старого. Основним суспільним інститутом, що здійснює такий перерозподіл, є держава.

соціально орієнтованої ринкової економіки, дуже важливим є опанування світового досвіду. Перш за все слід знати, що кожна країна з урахуванням своєї специфіки формує власну модель соціальної політики. У той самий час Європейський Союз, завданням якого є розробка уніфікованої модифікації соціальної політики для «Загальноєвропейського дому», виділяє дві основні моделі:

1. Перша модель, часто її називають «бісмарківською», установлює твердий зв’язок між рівнем соціального захисту й тривалістю професійної діяльності.

2. Друга модель, що Комісія ЄС називає «беверіджською», бере за базу, що будь-яка людина, незалежно від того, відноситься чи не відноситься вона до економічно активного населення, має право на мінімальну захищеність у випадку захворювання, втрати здоров’я, на старість, та з інших причин, що спричиняють зниження або втрату доходів.

Пит№18 Соціальні стратегії економічних реформ в Україні Формування нової соціальної стратегії незалежної української держави відбувається сьогодні в умовах глибокої соціальної кризи, що накладає певний відбиток на цей процес. Тому, щоб розібратися в нинішньому стані соціальної політики в Україні, необхідно зрозуміти, у чому причини й основні прояви даної кризи, які стратегічні завдання слід вирішити в майбутньому, взявши до уваги минулі помилки На самому початковому етапі економічних реформ у 1991–1992 рр. перед українським урядом стояла проблема вибору стратегії включення соціальної політики в загальну стратегію економічних перетворень. Значний вплив на такий вибір зробила прийнята концепція реформ, що виходила з необхідності підвищення ефективності функціонування господарської системи шляхом переходу до ринкових відносин в економіці. Такий вибір був зроблений урядом України тому, що на той період у соціальній сфері існував достатній «запас міцності», що виявлявся:1)у незначному майновому і дохідному розшаруванні суспільства, в існуванні «середнього класу» – гаранта соціальної стійкості в суспільстві, що забезпечувало більш-менш рівномірний розподіл ваги реформ серед різних груп населення на початковому етапі; 2)у наявності в населення деяких фінансових і матеріальних ресурсів, що сформувалися в умовах дореформеної економіки і не були розтрачені до моменту початку реформ; 3)у наявності певних ресурсних запасів у галузях соціальної сфери, що в силу інерції дозволяло їм протягом якогось часу відносно благополучно функціонувати навіть за відсутності надходження нових ресурсів; 4)у широкому поширенні в суспільстві реформаторських очікувань і настроїв, певної лояльності населення до політики лібералізації, готовності на деякий період пожертвувати своїми благами заради звільнення від тоталітаризму, що дозволяло деякий час здійснювати економічні реформи у відносно спокійному соціальному кліматі В остаточному підсумку вже через кілька років стало ясно, що саме соціальні наслідки ринкових реформ виявилися головним гальмом подальших економічних і політичних перетворень у суспільстві.

Пит№19 19. Соціальні наслідки та причини загострення соціальних проблем в Україні в результаті реформ.
Зміни в рівні реальних доходів населення(у середньому за весь період реформ він упав майже в 3рази і потягнув за собою різке зниження рівня споживання — до 30 % порівняно з даними 1991 р., при цьому найбільш критична ситуація склалася у споживанні продуктів харчування..*Поляризація рівня доходів населення.(Суспільство розкололося на два вкрай протилежні за рівнем доходів прошарки — високоприбуткове і низькодохідного населення, що живе на межі бідності)*Масовим феноменом стало явище бідності. Частка населення, що знаходиться за межею бідності, не знижується далі 40 %. Як наслідок, в Україні відбулося вимивання середнього класу і звуження соціальної бази реформ.
*Масовий масштаб феномена безробіття(на сьогодні частка загального безробіття становить 10—12 % економічно активного населення). *Погіршення здоров’я населення зростання рівня смертності.* Критична ситуація у соц. сфері і її галузях(в освіті, культурі, сфері молодіжної, дитячої, сімейної політики.) *Застарілість і невідповідність організаційних рамок охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, пенсійного забезпечення застаріли і не відповідають ринковій інфраструктурі суспільства, яка тільки починає формуватись.В Україні різке падіння якості життя і соціальна криза.