Освітні зміни та інновації в Україні: характеристика в контексті стратегії й тактики освітньої політики

Освітні зміни

Безумовно, зміна стала звичайним і повсякденним феноменом сучасного світу. За

Майклом Фуланом23

, зміна – це необхідна складова постмодерного суспільства. Пройшли

ті часи, коли протягом певного періоду відбувались необхідні зміни, а потім деякий час

нічого не відбувалось. Хтось вважає, що так може бути сьогодні. Іноді стверджується, що

радикальні зміни, які почались у Центральній і Східній Європі більше декади тому, вже

закінчились, і тепер певний час продовжуватиметься фаза відносної стабільності. Здається,

що це ілюзія. Зміна стала нормою життя, і з часом вона стає ще більш швидкою. Більш

того, стабільність стала вважатися патологією і тепер може підтримуватися тільки

штучними методами, томущо природа постмодерного суспільства і сучасних організацій

орієнтована на постійні зміни. Намагання збереження стабільності штучними методами не

тільки суперечить логіці постмодерного світу, а й вимагає багато часу, зусиль і ресурсів.

Небагато країн можуть собі це дозволити. Прикладом може бути колишній Радянський

Союз. Зусилля щодо підтримки стабільності (або застою, як це потім було названо) в кінці-

кінців закінчилось виснаженням ресурсів соціалістичної системи, зруйнуванням економіки

і, наприкінці, розпадом держави. Звідси висновок про те, що зміни – неминучі і спроби їх

зупинити призводять до катастрофічних наслідків. Елстром (1984)24

у роботі "За межею

розвитку організації: загальні риси самогенеруючої моделі змін" стверджує, що процес

змін, як правило, розглядається з точки зору волюнтаристських або детерміністських

Майкл Фуллан. Сили змін. Вимірювання глибини освітніх реформ / Пер. з англ. Г.Шиян та Р.Шиян. - Львів:

Літопис, 2000. – 269с.

24 Ellstrom, P.E. (1984) Beyond Organization Development: Outlines of a Participative Self-Regenerative Model of

Change. Linkoping: Linkoping University. 51

відносин. Тобто процес змін розглядається або як результат продуманих і навмисних дій

збоку певних зацікавлених, або як природній процес, зумовлений соціальними силами і

механізмами. Наша позиція наближена до детерміністського погляду. Зміна відбувається

незалежно від нашого бажання. Зміна – це постійний і всеохоплюючий феномен, і ми не

можемо контролювати процеси змін. Немає сенсу намагатися розпочати або зупинити

фундаментальні соціальні зміни. Ми можемо тільки намагатися вплинути на природу

зміни, прискорити або призупинити її поступ, змінити її напрямок або надати їй більш

привабливу форму.

Все, що було загалом сказано про зміну також відноситься до зміни в освіті. Зміна в

освіті відбувається постійно; більше того, вона стає більш швидкою. У роботі "Вивчення

конкретних випадків в освітніх інноваціях" ОЕСР (1973)25

визнається, що прискорення змін

в освіті є глобальним феноменом. Однак, зв’язок між освітою і зміною ще більш складний,

тому що освіта – це найбільш консервативна соціальна установа. Сама природа освіти

консервативна: завдяки тісному зв’язку з традицією, освіта іноді порівнюється з церквою.

Основні функції освіти полягають у дотриманні традицій та опозиції змінам. Школи були

створені з метою передачі досвіду, накопиченого людством віками. Їх завдання полягало у

живленні культури, звичаїв і традицій нації. Вдночас школи повинні були виконувати

функцію соціалізації: допомагати підростаючому поколінню адаптуватися і сприймати

створений соціальний порядок. Отже, традиційно функція школи полягала у підтримці

злагоди, а не в ініціюванні змін. Хоча певні напрямки освітньої філософії (як

конструктивізм) наполягали на необхідності змін і заохочували школи до ініціювання

соціальних трансформацій, більшість освітян не сприймало серйозно їх заяви. Поняття

школи як інструменту соціальних змін до сих пір залишається тільки побажанням. Тому

школи під впливом постійних змін знаходяться у суперечливій ситуації. Для того, щоб

успішно запровадити функцію соціалізації, школи повинні змінитися під впливом

навколишнього середовища. Однак, маючи певний ступень автономії, школи часто

створюють бар’єри для зупинення проникнення змін через шкільні бар’єри. Тому

впровадження змін в освітні інституції зазвичай створює справжні проблеми реформаторам

освіти.