Плямистість листків

На листках буряків найчастіше зустрічається п'ять типів плямистості: церкоспороз, рамуляріоз, зональна плямистість, аскохітоз і бактеріальна плямистість.

Церкоспороз — одне із найпоширеніших захворювань буряків, яке зустрічається майже в усіх районах бурякосіяння.

Проявляється на досить розвинених листках округлими світло бурими плямами розміром 2—3 мм в діаметрі з червоно-бурою каймою. На старих листках плями більші, а кайма невиразна і розпливчаста. У вологу погоду на поверхні їх утворюється бархатистий сірувато-білий наліт.

Церкоспорозом уражуються також черешки листків і стебла висадків. Тут він утворює довгасті, трохи вдавлені плями. Іноді уражуються і оплодні насінних клубочків.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Cercospora beticola порядку Hyphales. Міцелій гриба розміщується міжклітинно в уражених тканинах. На поверхні уражень з обох боків плям гриб утворює світло-коричневі колінчастозігнутої форми конідієносці. За допомогою конідій інфекція поширюється під час вегетації рослин. Перезимовує гриб у відмерлих листках і черешках, а також в оплоднях насінних клубочків у вигляді потовщених темнозабарвлених гіф, які навесні утворюють нове конідіальне спороношення і отже, є первинним джерелом інфекції

У природних умовах протягом осінньо-зимового періоду в уражених рештках рослин, присипаних глибоким шаром ґрунту, збудник хвороби гине. Життєздатність гриба частково зберігається тільки в частинах рослин, що залишаються на поверхні або у верхньому шарі (до 10 см) ґрунту. Відновлення захворювання можливе навіть при незначному зберіганні інфекційного начала.

Ураження рослин відбувається шляхом проникнення інфекційної гіфи в тканини рослин через продих, частіше вранці, коли на листі є проростаючи конідії і роса починає підсихати.

Інкубаційний період хвороби залежить від температури. Влітку він триває 1—2 тижні, а восени ЗО—40 днів.

В уражених С.beticola листках збільшується транспірація (у З— 4 рази), зменшується асиміляція вуглекислоти (у 10 разів) і порушується азотний обмін. Дуже уражені листки відмирають; рослина утворює нові листки, затрачаючи на це велику кількість пластичних речовин, що, врешті, зумовлює недорозвиненість кореня і менше нагромадження цукру. Втрати від церкоспорозу тим більші, чим більший ступінь ураженості.

При слабкому ураженні недобір цукру з гектара становить 5—10, при середньому — до 20, а при сильному — до 70 процентів.

Церкоспороз призводить до нагромадження в коренях так званого «шкідливого азоту», який «під час цукроваріння збільшує вихід патоки і зменшує вихід цукру.

Заходи боротьби. Знищення восени джерел інфекції, що можуть дати спалах захворювання в наступному році (збирання й силосування гички, старанне очищення бурячищ і полів з-під насінників від решток урожаю, глибока оранка плугами з передплужниками).

Обприскування рослин. Перше обприскування проводять на початку прояву захворювання, а друге — через 25—ЗО днів після першого. Дворазове обприскування буряків фунгіцидами знижує уражуваність рослин у 2—3 рази, підвищує врожай коренів на 5—15% і цукристість на 0,5—1,5 процента.

Підживлення буряків мінеральними добривами.

Впровадження у виробництво сортів і гібридів буряків, стійких проти церкоспорозу.

Рамуляріоз поширений і інколи викликає сильне ураження буряків у деяких країнах Західної Європи, особливо в Данії. В Україні ця хвороба виявлена у Хмельницькій, Львівській, Харківській та Київській областях. Зовні ураження рослин рамуляріозом схоже на ураження церкоспорозом. Але плями менш правильної форми, розмір їх може поступово збільшуватися, середня частина плям бура, а темно-буроії кайми навколо них може і не бути. На плямах наліт не сірий, а білий, порошкоподібний.

Збудник хвороби — недосконалий гриб Ramularia betae порядку Hyphales. Міцелій його міжклітинний, на поверхні листків і в листках утворює конідіальне спороношення.

Поширюється збудник конідіями під час вегетації рослин, а перезимовує на рештках рослин міцелієм.

З а х оди боротьби. Ті самі, що й проти церкоспорозу.

Зональна плямистість, або фомоз, зустрічається у всіх буряко-сіючих районах і проявляється у формі більш-менш округлих некротичних плям з концентричними зонами. При розростанні плями зливаються. Вони мають жовте або світло-буре забарвлення. На плямах утворюються чорні пікніди недосконалого гриба Phoma betae порядку Pycnidiales. Інфекція фомозу поширюється від рослини до рослини пікноспорами, велика кількість яких утворюється в пікнідах. Гриб Ph. betae є збудником не тільки зональної плямистості, а й крапковості стебел і клубочків насіння, сухої гнилі коренів, коренеїда, кагатної гнилі буряків.

Зональна плямистість спостерігається найчастіше на нижніх відмираючих листках, тому шкідливість її для рослини незначна. Але ці ураження є джерелом інфекції інших серйозних захворювань буряків, що викликаються Phoma betae.

Заходи боротьби. Очищення полів від решток урожаю наступною глибокою зяблевою оранкою плугом з передплужником. Протруювання зволоженого насіння. Агротехнічні заходи, що поліпшують розвиток буряків (удобрення, нагромадження вологи та ін.).

Аскохітоз зустрічається рідко. Проявляється на листках. з пониженою життєдіяльністю у, вигляді спочатку синювато-зелених округлих плям, які поступово буріють, утворюючи чорний центр з чорними крапками — пікнідами.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Ascochyta betae порядку Pycnidiales.

Пікніди проникають у тканину рослини і виступають на поверхню сосочками з отворами. Пікноспори циліндричні, рідше довгасті, прямі або трохи зігнуті.

Крім плямистості листків, аскохітоз може викликати крапковість клубочків насіння і бути причиною коренеїда. Перезимовує гриб на рештках рослин і клубочках насіння пікнідами. Шкідливість аскохітозу незначна.

Заходи боротьби ті самі, що й проти зональної плямистості.

Бактеріальна плямистість зустрічається в багатьох районах бурякосіяння і проявляється переважно на молодих рослинах у фазу двох-трьох листків і на молодих листках насінників. Характерною ознакою хвороби є утворення некротичних, неправильноокруглих плям, оточених темно-бурою широкою каймою. При проглядуванні на світло вони прозорі, ніби маслянисті. Іноді плями зливаються, і тоді ураження займає значну частину листкової пластинки.

Тканина листка в місцях уражень підсихає і викришується, тому ця хвороба дістала назву «дірчаста плямистість».

Збудником хвороби, є: Bacillus mycoides, Вас. mesentericus vulgatus, а також Вас. butiricus var. betae.

Інкубаційний період хвороби при температурі 10—14° триває 10 днів. Збудники хвороби можуть бути на уражених рештках рослин і буряків, які зберігають для насінників.

При сильному розвитку хвороби можливе повне відмирання рослин, але це трапляється рідко. Здебільшого уражена рослина відстає в рості і дає менший урожай. Інколи бактеріальна плямистість проявляється і на дорослих рослинах, але при цьому вона менш шкідлива.

Заходи боротьби. Підживлення буряків повним мінеральним добривом (NPK) з розрахунку 20—ЗО кг на гектар. Обприскування рослин 1%-ною бордоською рідиною або 0,3%-ною суспензією 90%-ного хлорокису міді (600—800 л на 1 га). Видалення післязбиральних решток і глибока зяблева оранка. Корені хворих рослин не можна залишати на висадки

Борошниста роса

Захворювання поширене в усіх районах бурякосіяння.Уражуються рослини першого і другого року вирощування.

Перші ознаки хвороби проявляються на листках з верхнього і нижнього боків у вигляді білого ніжного павутиння, яке швидко.розростається у білий суцільний наліт. Такий самий наліт можна спостерігати на стеблах і клубочках буряків. Пізніше наліт ущільнюється, і уражені органи рослин стають ніби посипані борошном, тому хвороба і дістала назву борошнистої роси. При струшуванні таких листків наліт пилить. У другій половині літа на нальоті з'являються спочатку бурі, а пізніше чорні клейстокарпії

Збудником захворювання є сумчастий гриб Erysiphe communis і. betae порядку Erysiphales. Гриб розвиває рясний екзогенний міцелій, прикріплюється до епідермісу органів рослин лопатевими апресоріями, від яких у клітини заходять гаусторії, що утворюють здуття на кінцях. За допомогою цих гаусторій гриб вбирає поживні речовини з рослин.

Під час вегетації рослин Е. communis ї. betae поширюється за допомогою конідій. Перезимовує гриб у вигляді клейстокарпіїв на рештках уражених рослин на поверхні ґрунту, на головках маточних буряків і клубочках насіння. У них формуються по 6—8 сумок з 4—6 сумкоспорами в кожній.

Сумкоспори дозрівають у сумках на початок і до середини літа ї є першим джерелом ураження рослин. перші прояви захворювання спостерігаються наприкінці липня і навіть пізніше.

Хвороба швидко поширюється в умовах сухої і жаркої погоди, коли температура повітря досягає 20—30°, а опадів мало. За таких умов рослини в'януть, що знижує стійкість їх проти ураження збудником борошнистої роси. При частому випаданні дощів грибниця Е. communis f. betae росте повільної спороношення утруднюється.

Гриб зберігається на рештках рослин, на поверхні ґрунту і на зимуючих буряках у формі клейстокарпіїв і міцелію.

Шкідливість борошнистої роси полягає у посиленні транспірації рослин, порушенні процесів синтезу цукрів та інших органічних сполук, погіршенні відтоку пластичних речовин у корінь, і а також у швидкому старінні листків.

Недобір урожаю коренів може досягати 24—28%, а цукру 19—24