Соціально-ринковий консенсус

Поняття "соціально орієнтована ринкова економіка" якнайкраще відображує ідеологію соціальної політики Федеративної Республіки Німеччини. Цю концепцію висунула Християнсько-демократична партія наприкінці 40-х років, щоб якось відмежуватися від поперед­нього державного устрою і від НДР. Це намагання було реакцією ліберально налаштованих кіл на фашизм і сталінську концепцію ав­торитарної держави, що втратили довіру народу й були деструктив­ними для громадянського суспільства. Антинацистські та антикому­ністичні настрої, заохочувані західними союзниками та утворенням НДР, були провідними мотивами у справі винесення вироку плану­ванню, націоналізації та іншим програмам, що мали "соціалістич­ний" характер.

Соціально орієнтована ринкова економіка провідну роль відво­дить ринкові, що репрезентує приватну соціальну та економічну ініціативу у громадянському суспільстві за допоміжної функції дер­жави. Заходи соціально-економічної політики згідно з її принципами не повинні зачіпати ринковий процес розподілу коштів, включаючи розподіл доходів і майна, якщо вони не вдосконалюють використан­ня ресурсів, не підвищують ефективність і активність суб'єктів рин­кових відносин. Питання про те, до якої межі заходи соціальної полі­тики можуть підвищувати економічну ефективність через компенса­цію ринкових ризиків, залишається відкритим. Дюссельдорфські принципи 1949 р. християнських демократів включають "природне право на роботу", "соціальне страхування як основу соціальної без­пеки" та "соціальне забезпечення згідно з доведеною нуждою із сус­пільних фондів поза, соціальним страхуванням". Однак основний на­голос було зроблено на індивідуальному та сімейному самозабезпе-

ченні через соціальне страхування. Держава відповідала за соціаль­не забезпечення лише у виняткових випадках. Ідеологія соціально орієнтованої ринкової економіки не була набором політичних ре­цептів. Вона лише визначала межі державного втручання, полишаю-чи широке поле діяльності для політиків на майбутнє. Тут мали вплив і соціал-демократи, які зосереджувалися на проблемах регу­лювання умов праці, сприяння повній зайнятості та захисту вразли­вих груп населення, і буржуазні партії, які робили наголос на розши­ренні внутрішніх можливостей сім'ї та сприянні формуванню влас­ності.