Сімейна політика

Становище жінки у Швеції, яка добре представлена на ринку пра­ці й тому має власноруч зароблене право на забезпечення по соціаль­ному страхуванню, вигідно відрізняється від становища жінок в ін­ших країнах, хоча порівняно з чоловіками жінки у Швеції мають нижчу заробітну плату, частіше опиняються серед безробітних і час­то працюють неповний робочий день.

Шведська соціальна політика добре відома відносним лібераліз­мом щодо таких ключових питань сімейної політики, як незаконно-пароджені діти (це юридичне поняття було скасовано в 1917 р.), роз­лучення (ліберальну реформу було здійснено в 1920 р.), гомосексуа­лізму (його було декриміналізовано в 1944 р.) і сексуальної просвіти (обов'язковий шкільний предмет з питань статевих відносин і конт­ролю над народжуваністю було запроваджено в 1956 р.).

У Швеції історично склалися також ліберальне ставлення й щед­ра підтримка самотніх матерів та їхніх дітей і відносно толерантне ставлення до спільного проживання без реєстрації шлюбу. Порівня­но з іншими країнами Заходу у Швеції прихильники патріархальних поглядів на шлюб і сім'ю як на майже священну приватну інституцію мали набагато менший вплив. У 80-х роках понад 35 % шведських дітей були народжені в незареєстрованих шлюбах, 30 % сімей з не­повнолітніми дітьми становили сім'ї з одним з батьків (90 % з них — одинокі матері) і в середньому з двох шлюбів один закінчувався роз­лученням. Шведська сімейна політика засвоїла також дещо з інших ідеологічних принципів. Вона заохочує контроль над народжува-

ністю як засіб боротьби з бідністю, що зазвичай асоціюється з вели­кими сім'ями. Такі неомальтузіанські ідеї мали великий вплив на сімейну політику початку 20-х років XX ст. До цього були долучені різні варіанти феміністських, буржуазних, ліберальних і соціалістич­них традицій.

У міжвоєнні роки, коли народжуваність у Швеції стала найниж­чою в Європі, а зменшення чисельності населення було основною політичною проблемою, нерозв'язання якої загрожувало занепадом нації, пронаталістські ідеї (тобто ідеї щодо заохочування народжува­ності) були дуже популярні. Проте ці ідеї не заперечували контролю над народжуваністю, а зводилися до того, що "кожна дитина має бути бажаною, а держава має сприяти поміркованій кількості дітей у родині". Подальший розвиток цієї ідеї протягом 30-40-х років реа­лізувався в заходах соціальної політики, що мали сприяти зростан­ню народжуваності, середньодітності сімей і підвищенню "якості" кожного наступного покоління шляхом радикального поліпшення добробуту дітей, зміцнення сім'ї як природного осередку соціалізації дитини. Матеріальна допомога сім'ї використовувалася не просто для того, щоб підтримати.бідні сім'ї або сім'ї робітників. її метою було також пом'якшити соціальну нерівність, особливо серед дітей. Діти розглядались як цінний капітал, який забезпечуватиме нації її майбутнє. У межах цієї політики було запроваджено безплатну ме­дичну допомогу по вагітності й пологах у державних лікарнях, спе­ціальні житлові програми для багатодітних сімей, знижки квартпла­ти залежно від кількості дітей, податкові пільги сім'ям з дітьми, по­зики молодятам, гарантована підтримка одиноких матерів і гарантії зайнятості матерів.

У 60-ті роки у Швеції широко розгорнувся феміністський рух, який підтримало суспільство. Наслідком цього було прийняття лібе­рального закону про аборти, тривала відпустка по догляду за дити­ною і розширення мережі дошкільних дитячих закладів. У 1971 р. було прийнято закон, згідно з яким заробітки чоловіка й дружини оподатковувались окремо, що сприяло гнучкості жіночої зайнятості.