Загальна характеристика. Система соціальної безпеки на Заході дістала назву держави за­гального(або соціального) добробуту

Система соціальної безпеки на Заході дістала назву держави за­гального (або соціального) добробуту. Для неї характерне суцільне охоплення соціальним забезпеченням усіх громадян незалежно від їхнього трудового внеску, хоча цей фактор відіграє й тепер помітну роль при визначенні розміру окремих соціальних виплат, що переви­щують соціальний мінімум. Доктрина держави загального добробу­ту й відповідні їй механізми соціального захисту грунтуються на принципах соціальної справедливості, а матеріальна підтримка по­ширюється на всіх осіб, які її потребують, а не лише на тих, хто за­робив право на соціальні виплати трудовою діяльністю.

Існує твердження, що підґрунтям ідеології держави загального добробуту значною мірою стала теза Дж. Кейнса про те, що соціальні видатки здатні стимулювати сукупний попит. На заміну класовій бо­ротьбі й конфронтації приходить громадянська згода, система тристо­ронніх угод, або трипартизму — участь у розробці та запровадженні програм соціального захисту представників роботодавців, праців­ників і держави. Адже створення державою соціальних гарантій пере­водило питання розподілу матеріальних благ у цілком економічну площину, здебільшого звільняючи його від політичних нашарувань. Нарешті, за воєнні й перші повоєнні роки централізована державна влада значно зміцніла й могла стати головною силою в законодавчо­му визначенні напрямків соціального захисту. Утвердженню держави загального добробуту до середини 70-х років значною мірою сприяв також швидкий економічний розвиток країн Західної Європи і мож­ливість спрямовувати дедалі більше коштів на соціальні потреби.