І.і. поняття, сутність і об'єкт соціальної політики

Соціальна політика — це суспільний феномен, що поєднує різно­манітні багатофакторні складові: конституційно-правові, інститу-ціональні, управлінські регулятивні та саморегулятивні, глобальні, національні, державні, наддержавні, громадські, гуманістичні, прак-сеологічні (ціннісні), комунікативні та ін. Зазначене зумовлює бага-тоаспектність засад соціальної політики як суспільного явища. Роз­різняють вузьке та широке розуміння соціальної політики.

У вузькому розумінні соціальна політика — це цілеспрямована діяльність суб'єктів з метою забезпечення соціального захисту і ство­рення умов для формування безпечного соціального середовища лю­дини. У такому аспекті соціальна політика передбачає комплекс за­ходів, спрямованих на створення системи соціальних амортизаторів суспільних, зокрема ринкових, ризиків і формування соціальних стандартів. Іншими словами, соціальна політика у вузькому розу­мінні — це діяльність суб'єктів соціально-політичного життя, спря­мована на формування соціальної безпеки людини й суспільства.

У широкому розумінні соціальна політика — це система ціле­спрямованої діяльності суб'єктів, що сформувалася в суспільстві на певному етапі його розвитку і здійснюється на основі певних прин­ципів і засад з метою забезпечення оптимального функціонування й розвитку соціальних відносин. У такому аспекті соціальна політика є системою управлінських, регулятивних, саморегулятивних спо­собів і форм діяльності суб'єктів, сукупністю принципів, рішень і дій, що втілюються в соціальних програмах і соціальній практиці з ме­тою задоволення соціальних потреб, збалансування соціальних інте-

ресів людини, соціальних груп суспільства, досягнення соціальних цілей, розв'язання соціальних завдань, формування соціальних цін­ностей. Іншими словами, соціальна політика у широкому розумін­ні — це система інституційних і надінституційних, державних і гро­мадських, суспільних і особистих, індивідуальних способів і форм діяльності, спрямованих на створення умов для всебічної самореа­лізації соціального потенціалу людини, її сутнісних сил.

Водночас вузьке й широке розуміння соціальної політики умовне. Існує цілісна соціальна політика, що охоплює і вузький, і широкий її зміст. Соціальний захист, соціальна безпека, з одного боку, і со­ціальний розвиток, соціальні відносини — з іншого органічно по­єднані: без розвинених соціальних відносин не може бути стабільної соціальної безпеки людини, суспільства, а соціальна безпека знач­ною мірою зумовлює розвиненість, зрілість процесів соціального, суспільного розвитку.

Об'єктом соціальної політики є суспільні, зокрема соціальні, від­носини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опо­середковано впливають на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей.

Соціальна політика має грунтуватися на пізнанні законів суспіль­ного розвитку, зокрема соціальних відносин, виявляти глибинні тен­денції розвитку в усіх сферах суспільного життя, що зумовлюють процес самореалізації людиною власного соціального потенціалу, її соціальної безпеки і здійснення цілеспрямованого впливу на них суб'єктів регулятивної діяльності. Така політика покликана виявля­ти й розв'язувати суперечності як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру в економіці, політиці, соціальних, духовних відносинах суспільства, у міжособистісних соціальних відносинах людей, тих чи інших складових цих відносин, аспектах і тенденціях розвитку та функціонування, що впливають на соціальне буття, соціальне са­мопочуття й безпеку людини. Соціальна політика спрямована на зміцнення й закріплення наііпрої рілнішіпіпх МОМЄКТІВ, тенденцій у процесах та явищах матеріальної іі ДУХОВНОЇ офер життєдіяльності суспільства, що сприяють збагаченню іимп < оцінні,ного розвитку, соціального буття, формуванню цінностей

Соціальна політика ВИЯВЛЯЄТЬСЯ і» управлінні, регулюванні соці­альних процесів. Соціальне управління ги і"') чювання є основним механізмом, інструментом реилі ІМЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ політики.