Лабораторна робота №4

НАХИЛЕНЕ ЗАЛЯГАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД. ЕЛЕМЕНТИ ЗАЛЯГАННЯ ШАРУ. ГІРСЬКИЙ КОМПАС. ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАЛЯГАННЯ ШАРУ ЗА ДОПОМОГОЮ ГІРСЬКОГО КОМПАСУ

Мета роботи. Студенти повинні навчитися встановлювати на геологічній карті ділянки з нахиленим заляганням шарів, вивчити будову геологічного компасу, порядок вимірювання елементів залягання в різних умовах.

Основні теоретичні положення

Первинним заляганням шарів осадових гірських порід є горизонтальне, або близьке до нього. Внаслідок тектонічних процесів шари піддаються різного роду дислокаціям з утворенням монокліналей, складчастих і розірваних порушеннями комплексів гірських порід.

Нахилене (моноклінальне) залягання найпростіша форма тектонічних дислокацій; характеризується нахилом товщі шарів в одному напрямку з приблизно однаковими кутами падіння.

Лінія простягання – це лінія перетину покрівлі або підошви шару з будь-якою горизонтальною площиною, тобто це будь-яка горизонтальна лінія на поверхні нашарування. На поверхні шару можна провести безліч таких ліній.

Лінія падіння – це лінія, яка перпендикулярна до лінії простягання, лежить на поверхні нашарування і орієнтована у бік його максимального нахилу. Вона вказує напрямок нахилу шару відносно горизонтальної площини. Протилежною до лінії падіння є лінія повстання.

Кут падіння – це кут між лінією падіння і її проекцією на горизонтальну площину. Цей кут не може бути більше 90°.

Положення лінії простягання у просторі визначається її азимутом, а лінії падіння – азимутом і кутом падіння.

Азимут простягання – це правий векторіальний кут між північним напрямком дійсного меридіану і лінією простягання. Оскільки лінія простягання має два напрямки, то азимут простягання може бути виражений двома значеннями, що відрізняються на 180° (a₁ та a₂ на рисунку 4.1).

Рисунок 4.1 - Співвідношення елементів

залягання в плані;

a₁; a₂ – азимути лінії падіння; b – азимут лінії падіння

Азимут падіння – це правий векторіальний кут між північним напрямком дійсного меридіану і проекцією лінії падіння на горизонтальну площину (b на рисунку 4.1). азимут падіння шару відрізняється на 90° від азимуту лінії

Ці параметри заміряються на відслоненнях гірським компасом, який дозволяє досить точно встановити елементи залягання шару одразу в азимутальних напрямках.

При замірах елементів залягання треба враховувати наскільки великий кут падіння породи; якщо кут падіння не перевищує 10°, тоді заміри починають із встановлення положення лінії простягання. У випадку, коли кут падіння більше 10°, спочатку встановлюють положення лінії падіння.

Характеристику елементів залягання, будову гірського компасу і роботу з ним студенти вивчають самостійно за літературою [1, с.124-130], [2, с.110-118] [3, с.70-75] та ін.

Хід виконання роботи

Перед лабораторною роботою студенти самостійно вивчають теоретичну частину: елементи залягання, будову компасу, а на лабораторній роботі вчаться працювати з компасом на моделях шарів породи. При можливості можна це вивчати на природному полігоні.

Крім того, студенти повинні на геологічних картах вміти “прочитати” характер залягання шарів: горизонтальне, звичайне нахилене, вертикальне і перекинуте.

кКонтрольні запитання

1 Чим описується положення шару породи?

2 Які Ви знаєте елементи залягання?

3 Що таке лінія падіння? Скільки ліній падіння можна провести на поверхні шару?

4 Що таке лінія простягання? Скільки вона має напрямків?

5 Що таке кут падіння?

6 Яке співвідношення між азимутальними напрямками падіння і простягання?

7 Які особливості будови гірського компасу?

8 Що таке азимутальний напрямок?

9 Який порядок роботи з компасом, при незначному куті падіння шару?

10 Який порядок роботи з.компасом при значному куті падіння шару?

11 Як прив’язати заміряні елементи залягання до геологічної карти?

12 Якими позначками наноситьсяпозначене на картіу нахилене залягання?